Постанова

від 26.06.2014 по справі 910/25894/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа№ 910/25894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача : Кравчик С.М.- представник за довіреністю

від відповідача : не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 04.03.2014р.

у справі № 910/25894/13 (суддя П.І.Паламар)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо"

про стягнення 3859, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо" про стягнення 3859, 57 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячійй воді.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.03.2014 у справі № 910/25894/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 26.06.2014 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 січня 1999 р. між позивачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" та відповідачем як правонаступником Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо" було укладено договір № 620863 на постачання теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов укладеного договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Шалетт, 1-А у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 250 Гкал/рік, а відповідач - оплачувати спожиту теплову енергію до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладах обліку.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до31 грудня 1999 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією зі сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також, згідно п.4 Прикінцевих положень ГК України, що набрав чинності 01.01.2004 р. Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання чинності його положеннями.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Виходячи із змісту укладеного сторонами договору, колегія приходить до висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії теплової енергії за листопад 2004-січень 2005 років стверджується факт постачання позивачем відповідачу за вказаний період теплової енергії за договором вартістю 6625,57 грн., а також оплати останнім спожитої у цей період теплової енергії у розмірі 2766 грн.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 2 766 грн., у зв'язку з чим станом на 01.11.2013р. у нього виникла заборгованість у розмірі 3 859, 57 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач у судові засідання не з»являвся, пояснення на позов суду не надав.

Місцевим судом було відмовлено у задоволенні позову на підставі ст. 257 ЦК України, оскільки клопотання про застосування строків позовної давності позивачем не заявлялось.

Однак під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 10.01.2014р. до винесення місцевим судом рішення по суті спору, відпвоідач сплатив позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 486, 43 грн.

Таким чином на момент прийняття рішення у справі, а саме 10.01.2014 року сума боргу за спожиту теплову енергію була частково погашена.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Враховуючи наведене, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 486, 43 грн. підлягає припиненню у зв»язку з відсутністю предмета спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 373, 14 грн.

Доводи позивача про припинення провадження у справі на всю суму боргу колегія не приймає до уваги, оскільки відповідачем було сплачено 1 373,14 грн. позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію 28.03.2014р., після набрання чинності рішенням місцевого суду.

Таким чином на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції борг відсутній, а тому наказ на виконання рішення суду не підлягає видачі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню.

В зв'язку із скасуванням рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл господарських витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, в зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати позивача по сплаті державного мита при її поданні та за проведення слід віднести на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. п.1-1 ст. 80, ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2014р. у справі № 910/25894/13 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2014 року по справі № 910/25894/13 скасувати.

Припинити провадження у частині стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2 486, 43 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо" (01001, м.Київ, вул. Шалетт, буд 1-а, код ЄДРПОУ 22933620) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, пл. І,Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 373, 14 грн. заборгованості за теплову енергію.

Наказ не видавати.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Динамо" (01001, м.Київ, вул. Шалетт, буд 1-а, код ЄДРПОУ 22933620) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, пл. І,Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового забору за подання позовної заяви, 325, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 910/25894/13 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх