Постанова

від 11.04.2014 по справі 823/357/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року справа № 823/357/14

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Гончаренка В.М. (за довіреністю),

відповідача - ОСОБА_2 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Тальнівського районного центру зайнятості до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2472 грн. 37 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Тальнівський районний центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути коштів сумі2472 грн. 37 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не обчислив та не сплатив страхові внески на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників за 2005 та 2006 роки у сумі 12 грн. 31 коп., у зв'язку з чим повинен сплатити недоїмку у сумі 12 грн. 31 коп., штрафні санкції у сумі 2459 грн. та пеню у сумі 1 грн. 06 коп., всього 2472 грн. 37 коп. Порушення встановлено актом позапланової перевірки №115 від 05.12.2013р., який відповідач отримав 10.12.2013р. і зобов'язаний був сплатити суму недоїмки 2472 грн. 37 коп. протягом десяти днів з дня отримання акта. Посилаючись на відсутність добровільної сплати, позивач просить стягнути недоїмку у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивач не перевіряв первинні документи бухгалтерського обліку відповідача, тому наявність порушення не доведена. Крім цього, найманий працівник ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком, тому відповідно до положень чинного на той час законодавства страхові внески на виплачену їй заробітну плату не нараховувались.

У судовому засіданні відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований в Тальнівському районному центрі зайнятості платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідач уклав з ОСОБА_3 трудовий договір від 01.03.2005р., згідно якого виплатив останній заробітну плату за квітень 2005р. у сумі 290 грн., за травень 2005 року у сумі 290 грн. та за червень 2005 року у сумі 54 грн., всього 634 грн.

Також відповідач уклав з ОСОБА_4 трудовий договір від 01.02.2006р., згідно якого виплатив останній заробітну плату за травень 2006 року у сумі 350 грн., за червень 2006 року у сумі 350 грн. та за липень 2006 року у сумі 375 грн., всього 1075 грн. Згідно вказаного трудового договору ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і є пенсіонером.

Також відповідач уклав трудовий договір з ОСОБА_5 трудовий договір від 02.10.2006р., згідно якого виплатив останній заробітну плату за жовтень 2006 року у сумі 375 грн. та за листопад 2006 року у сумі 375 грн., всього 750 грн.

Загальна сума виплаченої ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заробітна плата склала 2459 грн. (634 грн. + 1075 грн. + 750 грн.).

Позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, якою встановлено, що відповідач не обчислив та не сплатив страхові внески на фактичні витрати на оплату праці вказаних працівників, і загальний розмір страхових внесків становить 12 грн. 31 коп., а саме: у квітні 2005 року - 1 грн. 45 коп., у травні 2005 року - 1 грн. 45 коп., у червні 2005 року - 0 грн. 27 коп., у травні 2006 року - 1 грн. 75 коп., у червні 2006 року - 1 грн. 75 коп., у липні 2006 року - 1 грн. 88 коп., у жовтні 2006 року - 1 грн. 88 коп., у листопаді 2006 року - 1 грн. 88 коп.

За результатами перевірки позивачем складено акт №115 від 05.12.2013р., згідно з висновками якого відповідно до пункту 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000р. №339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2001р. №30/5221, виявлена сума витрат на оплату праці 2459 грн., що є прихованим фондом оплати праці, та відповідно до пунктів 9.1 і 9.2 вказаної Інструкції відповідачу запропоновано в 10-денний строк перерахувати позивачу недоїмку зі страхових внесків на випадок безробіття у сумі 12 грн. 31 коп., штраф за неповне перерахування страхових внесків на випадок безробіття у сумі 2459 грн. та пеню у сумі 1 грн. 06 коп., всього 2472 грн. 37 коп.

Відповідач отримав акт перевірки №115 від 05.12.2013р. 10.12.2013р., однак на час розгляду справи вказану суму у добровільному порядку не сплатив.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями трудових договорів від 01.03.2005р., 01.02.2006р., 02.10.2006р., розрахунковими відомостями про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2005 та 2006 роки, відомостями про заробіток (доход) за звітний період, наданих відповідачем до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, акта перевірки №115 від 05.12.2013р. і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.12.2013р.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-111 (у подальшому - Закон №1533) (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Разом з цим, відповідно до с. 5 Закону №1533 страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №1533 розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 17).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №1533 розміри страхових внесків установлюються на календарний рік: для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (ч. 3 ст. 19).

Беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити страхові внески на випадок безробіття на фактичні витрати по виплаті заробітної плати ОСОБА_3 у сумі 634 грн. та ОСОБА_5 у сумі 750 грн., всього 1384 грн. Загальна сума страхових внесків із вказаної суми, яка підлягала сплаті, складає 6 грн. 93 коп., а саме: 1 грн. 45 коп. за квітень 2005 року, 1 грн. 45 коп. за травень 2005 року, 0,27 грн. за червень 2005 року, 1 грн. 88 коп. за жовтень 2006 року та 1 грн. 88 коп. за листопад 2006 року.

Натомість ОСОБА_4 була пенсіонеркою за віком, тому страхові внески на випадок безробіття у сумі 5 грн. 38 коп. (1грн. 75 коп. за травень 2006 року, 1 грн. 75 коп. за червень 2006 року та 1 грн. 88 коп. за липень 2006 року) на суму виплаченої їй заробітної плати 1075 грн. нарахуванню та сплаті не підлягали.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону №1533 роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону №1533 Фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків; стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону.

Стаття 38 Закону №1533 передбачає відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, згідно з якою роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

Так, згідно з положеннями вказаної статті у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відтак, штраф за неповну сплату відповідачем страхових внесків становить 1384 грн., а пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків згідно розрахунку становить 0, 84 коп. (0,04 коп. +0,07 коп.+ 0,18коп.+ 0,31 коп. + 0,24 коп.).

Загальна сума, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 1391 грн. 77 коп., в т.ч. недоїмка за страховими внесками - 6 грн. 93 коп., штраф - 1384 грн. та пеня - 0 грн. 84 коп.

Пунктом 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, щосуми внесків, нарахованих, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по страхових внесках підлягають частковому задоволенню у сумі 1391 грн. 77 коп..

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь Тальнівського районного центру зайнятості (20400, Черкаська область, м. Тальне,вул. Майданецька, буд. 13/1, ідентифікаційний код 21367851) недоїмку за страховими внесками у сумі 1391 (одна тисяча триста дев'яносто одна) гривня 77 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2014р.

Суддя А.В. Руденко