Рішення

від 19.06.2014 по справі 922/1700/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р.Справа № 922/1700/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплопром", с. Вільхівка про стягнення 51 008,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лузанов Д.О., довіреність б/н від 10.01.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплопром", с. Вільхівка (відповідача) 47 424,20 грн. основного боргу, 1 866,21 грн. 3% річних, 273,93 грн. інфляційних втрат, 3 310,58 грн. пені та 6 060,04 грн. суми коригування ціни, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки №100912 від 10.09.2012 р. та №221012 від 22.10.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання та у заяві про уточнення позовних вимог від 18.06.2014 р. вх.№20397 відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 866,21 грн. та 6 060,04 грн. суми коригування ціни. Натомість позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 47424,20грн. основного боргу, 273,93 грн. інфляційних втрат та 3 310,58 грн. пені, а всього: 51 008,71 грн.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку про те, що дана заява про уточнення позовних вимог за своїм змістом є заявою про відмову від частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 866,21 грн. та суми коригування ціни у розмірі 6 060,04 грн.

Стаття 22 ГПК України наділяє позивача правом відмовитись від позову, якщо ці дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. передбачено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 866,21 грн. і 6 060,04 грн. суми коригування ціни та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, предметом спору залишається вимога про стягнення з відповідача 47 424,20 грн. основного боргу, 273,93 грн. інфляційних втрат та 3 310,58 грн. пені, всього: 51 008,71 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

10 вересня 2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 100912 (надалі - договір поставки), за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві хімічну продукцію (далі - товар) відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Судом також встановлено, що 22 жовтня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 221012 (надалі - договір поставки), за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві порошкову фарбу та запчастини до обладнання для внесення порошкової фарби (далі - товар) відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2. договорів поставки право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної на відвантаження товару, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.1.3. договорів поставки кількість, асортимент та вартість товару погоджується сторонами у рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. договорів поставки поставка здійснюється на підставі попереднього замовлення покупця. Сторони погодились, що замовлення товару буде надаватися відповідачем в письмовій формі шляхом поштового, факсимільного, електронного зв'язку, не пізніше ніж за сім календарних днів до моменту поставки. Форма надання або погодження замовлення визначається сторонами на власний розсуд.

За умовами п.2.3. договору поставки № 221012 та п.2.4. договору поставки № 100912 позивач повинен не пізніше 2 робочих днів з дати отримання замовлення відповідача надсилати останньому підтвердження замовлення у вигляду рахунку-фактури або листа за підписом уповноваженої особи позивача шляхом поштового, факсимільного, електронного зв'язку.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів поставки позивач передав у власність відповідачеві, а відповідач прийняв товар на загальну суму 77 279,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №РН-0002976 від 23.10.2012 р. на суму 44 304,00 грн., №РН-0000856 від 23.04.2013 р. на суму 8 647,20 грн., №РН-0001332 від 25.06.2013 р. на суму 2 178,00 грн., №РН-0002075 від 04.09.2013 р. на суму 22 150,00 грн. та довіреностями (а.с. 21-31).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.6. договору поставки №221012 від 22.10.2012 р. оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

За умовами п.4.5. договору поставки №100912 від 10.09.2012 р. оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем в порядку 100% передплати в термін три банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Проте, відповідач у встановлений договорами поставки строк оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 29 855,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 36, 38, 40).

Таким чином судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем з оплати товару за вище зазначеними договорами поставки в розмірі 47 424,20 грн. (77 279,20 грн. - 29 855,00 грн. = 47 424,20 грн.), розмір якої визнано відповідачем у акті звірки (а.с. 20).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що суму заборгованості відповідачем не спростовано та не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 47 424,20 грн. заборгованості за договорами поставки №100912 від 10.09.2012 р., №221012 від 22.10.2012 р. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 273,93 грн. та пеню в розмірі 3 310,58 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 273,93 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п.6.1.2. договорів поставки у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За результатами проведеного судом перерахунку суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню в розмірі 3 140,14 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 170,44 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47 424,20 грн. основного боргу, 273,93 грн. інфляційних втрат та 3 140,14 грн. пені. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1 866,21 грн. та суми коригування ціни в розмірі 6 060,04 грн. провадження у справі слід припинити, в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 170,44 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплопром" (вул. Шевченко, 6, с. Вільхівка, Харківський район, Харківська область, 62431, код ЄДРПОУ 38117940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" (вул. Татарська, 21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 34432273, р/р26007000188801 в ПАТ "Вест Файненс Енд Кридит Банк", МФО 380441) 47 424,20 грн. основного боргу, 273,93 грн. інфляційних втрат, 3 140,14 грн. пені та 1 576,01 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1 866,21 грн. та суми коригування ціни в розмірі 6 060,04 грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко