Постанова

від 26.06.2014 по справі 904/1583/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 року Справа № 904/1583/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Дарміна М.О.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Поталова Н.О., довіреність №42 від 20.05.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року у справі №904/1583/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 44998 грн. 49 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року (суддя Крижний О.М.) з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ" стягнуто 42400 грн. 56 коп. основного боргу, 1661 грн. 17 коп. пені, 383 грн. 35 коп. річних, 553 грн. 41 коп. втрат від інфляції та 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Представник публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час і місце засідання суду відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ" (постачальник, позивач) і публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець, відповідач) укладено договір № 155/ОС.

За п.1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця продукцію, в певній кількості, відповідної якості та за цінами, вказаними в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах, визначених в даному договорі.

У п.4.1. договору сторони погодили строк поставки - протягом 5 банківських днів після перерахування 100% передплати.

Згідно п. 4.3. договору датою поставки вважається дата, вказана в накладній (транспортній накладній).

Кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Загальна кількість продукції, яка підлягає поставці за даним договором, визначається як наростаюча кількість за всіма поставками, які здійснюються згідно оформлених специфікацій та накладних (п. 1.3. договору).

Загальна сума даного договору визначається як наростаюча кількість за всіма поставками, які здійснюються протягом всього строку дії даного договору (п. 2.1. договору).

Шляхом підписання специфікації від 07.11.2013 року № 2 сторони узгодили найменування, кількість, ціну товару, строки оплати та інші умови поставки товару. Відповідно до вищезазначеної специфікації постачальник має поставити покупцю 5,699 т. листа 60 ст3 ГОСТ 19903-74, ГОСТ 380-71 на загальну суму 42400 грн. 56 коп. (у т.ч. ПДВ - 7066 грн. 76 коп.) (а.с. 12).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності від 08.11.2013 року №6667, виданої ОСОБА_2 (а.с. 13), товар на суму 42400 грн. 56 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 08.11.2013 року № 4249 (а.с. 15).

Відповідно п. 3.1 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування 100% передплати вартості замовленої партії продукції на поточний рахунок постачальника.

Оплата здійснюється в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунка покупця (п. 3.2 договору).

За взаємною згодою сторін допускається інший порядок розрахунків, не заборонений законодавством України (п.3.4. договору).

Пунктом 2 специфікації від 07.11.2013 року № 2 сторони визначили інші умови оплати продукції, а саме: оплата здійснюється після поставки продукції протягом 14 календарних днів.

Таким чином граничний строк оплати за поставлений товар згідно накладної від 08.11.2013 року № 4249 - 22.11.2013 року.

07.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ" виставило публічному акціонерному товариству "Дніпроважмаш" рахунок-фактуру від 07.11.2013 року №4701 на суму 42400 грн. 56 коп. на оплату товару, поставленого за договором від 07.11.2011 року №4701 (а.с.14).

Втім відповідач своєчасно товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і є причиною виникнення спору.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з вимогою від 30.01.2014 року № 31, в якій, у зв'язку з простроченням терміну оплати вартості товару, вимагав здійснити оплату заборгованості у сумі 42400 грн. 56 коп. та попередив, що у разі невиконання грошового зобов'язання підприємство буде змушено звернутись до суду з донарахуванням до основної суми боргу пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.17). Ця вимога була направлена на адресу відповідача 31.01.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека від 31.01.2014 року № 7645 та опису вкладення у цінний лист від 31.01.2014 року (а.с. 18,19).

Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" отримало претензію позивача 07.02.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20), однак відповіді на неї відповідачем надано не було.

Доказів погашення заборгованості публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" не надано.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем порушено умови договору в частині своєчасного надання товаросупровідних документів, а саме рахунку та сертифікату якості, надання яких передбачено п.4.5 договору.

Між тим металопродукція була прийнята відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо її кількості, асортименту, якості та комплектності, що вбачається з видаткової накладної від 08.11.2013 року № 4249.

07.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ" виставило публічному акціонерному товариству "Дніпроважмаш" рахунок-фактуру від 07.11.2013 року №4701 на оплату поставленого товару за договором від 07.11.2011 року №4701 у сумі 42400 грн. 56 коп. (а.с.14), що спростовує твердження відповідача щодо його ненадання.

Крім того, за умовами договору оплата поставленої продукції не пов'язана із виставленням позивачем рахунку-фактури, загальна вартість товару визначена у специфікації та видатковій накладній, які є достатнім підтвердженням поставки товару.

Специфікація визначає конкретний термін оплати, протягом якого відповідач зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар.

У видатковій накладній від 08.11.2013 року № 4249 як на підставу отримання відповідачем товару міститься посилання на договір від 07.11.2011 року № 155/ОС і рахунок-фактуру від 07.11.2013 року №4701 (а.с. 15).

У відповідності з ч.1. ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів.

Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем не надано.

За таких обставин посилання публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на відсутність рахунку-фактури та сертифікату якості що, на думку відповідача, виключає у позивача підстави та право вимагати стягнення боргу за договором поставки від 07.11.2011 року № 155/ОС, є безпідставними.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.3. договору сторони домовились, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику неустойку в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку за період прострочення оплати основного боргу з 23.11.2013 року по 12.03.2014 року з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" підлягає стягненню 1661 грн. 17 коп. пені, 383 грн. 35 коп. річних та 553 грн. 41 коп. втрат від інфляції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на скрутне фінансове становище в металургійній промисловості, спричинене кризою мирової та вітчизняної економіки, що, в свою чергу, зробило неможливим своєчасне виконання умов договору від 07.11.2011 року № 155/ОС.

Як зазначає відповідач, у зв'язку з падінням обсягів виробництва виробничі цеха вимушені працювати не у повному обсязі, що призвело до скорочення середньої заробітної плати і неможливості своєчасно сплачувати обов'язкові платежі до бюджету та інших державних фондів. Заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає більше 5 000000 грн.

Такі посилання відповідача колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У відповідності ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України).

У даному випадку заборгованість відповідача становить 42400 грн. 56 коп., а сума нарахованої пені дорівнює 1661 грн. 17 коп. Відтак розмір штрафних санкцій не є надмірно великим у порівнянні з сумою боргу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, свого скрутного фінансового становища до суду апеляційної інстанції, документально не підтвердив обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Щодо негативного впливу економічної кризи на фінансово-господарську діяльність відповідача як підставу для зменшення санкцій, слід зазначити, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають в рівних умовах.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд порушив ст. 69 Господарського кодексу України не відклавши розгляд справи через те, що відповідач не мав можливості з'явитись у судове засідання та надати витребувані судом документи у зв'язку зі звільненням працівника, який займався врегулюванням даних договірних зобов'язань.

Дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

14.03.2014 року судом першої інстанції винесено ухвалу про порушення провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.03.2014 року.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, призначене на 27.03.2014 року, та ненаданням витребуваних документів розгляд справи було відкладено на 08.04.2014 року.

Відповідач додатково був повідомлений господарським судом про місце і час розгляду справи телефонограмою від 04.04.2014 року, яку прийняв працівник публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" ОСОБА_3 (а.с. 29).

Крім того, у матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу ухвали господарського суду від 27.03.2014 року про відкладення розгляду справи на 08.04.2014 року, а саме фіскальний чек № 2902 та опис вкладення у цінний лист від 28.03.2014 року (а.с. 31, 32).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, призначеному на вищевказані дати, клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім у судовому засіданні на адресу суду першої інстанції не надходило, відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх доводів і заперечень, але такою можливістю не скористався.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

Згідно пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2014 року у справі №904/1583/14 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя М.О. Дармін

повний текст постанови виготовлений 01.07.14р.