Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/7362/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року 17:21 № 826/7362/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Верхацького І.В., Федорової Т.В., відповідача - Бойко О.С., третьої особи - Барабаш М.Ю., Цвери І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до третя особа,Державної виконавчої служби України що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» про визнання неправомірною дії та скасування постанови від 26 травня 2014 року ВП № 37893049, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк, позивач) з адміністративним позовом про визнання неправомірною дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 26 травня 2014 року ВП № 37893049 в сумі 5 553 588,92 грн. та скасування зазначеної постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 29 травня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» (далі - ТОВ «Юкреін Бізнес Солюшнз», третя особа).

17 червня 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на належного відповідача - Державну виконавчу службу України (далі - ДВС України, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова про стягнення виконавчого збору від 26 травня 2014 року ВП № 37893049, винесена всупереч ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р., якою зупинено стягнення на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 13.03.2013 р. у справі № 62/159-38/378-2012.

Таким чином, на переконання позивача, винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанова від 26.05.2014 р. ВП № 37893049 про стягнення виконавчого збору із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 5 553 588,92 грн. є незаконною, а дія стосовно її винесення - неправомірною.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що в зв'язку з тим, що рішення суду в наданий строк для самостійного виконання боржником не виконано, державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 26.05.2014 р. ВП № 37893049, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, при наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

За вказаних обставин, беручи до уваги той факт, що норми статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» є нормами імперативного характеру і не підлягають будь-якому розширеному трактуванню, відповідач вважає, що законні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 37893049 від 26.05.2014 р. відсутні, а державний виконавець використовував надані йому права відповідно до закону і не допускав у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В наданих запереченнях відповідач просить в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Третя особа подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що при поновленні виконавчого провадження ВП № 37893049 та винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 26.05.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України було дотримано та виконано всі вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», а отже, дії державного виконавця були спрямовані на забезпечення вчинення виконавчого провадження після його поновлення.

В наданих запереченнях третя особа просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні представники третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження ВП № 37893049 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 62/159-38/378-2012 від 13.03.2013 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреін Бізнес Солюшнз» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5А, код 36424065) збитків у сумі 55 523 061 (п'ятдесят п'ять мільйонів п'ятсот двадцять три тисячі шістдесят одна) грн. 00 коп., державного мита в сумі 12 710 (дванадцять тисяч сімсот десять) грн. 60 коп. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 64 коп.

13 травня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37893049, якою встановлено строк на самостійне виконання рішення суду протягом семи днів з моменту отримання постанови.

Згідно із відбитком дати на поштовому штемпелі на конверті, постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2013 р. ВП № 37893049 була направлена на адресу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 15.05.2013 p., а отримана Банком 17.05.2013 р.

17 травня 2013 pоку ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2012 р. у справі № 62/159-38/378-2012 терміном на 6 місяців - до 17.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.13 р. у справі № 62/159-38/378-2012 заяву Банку задоволено та відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2012 р. у справі № 62/159-38/378-2012 на шість місяців, до 17.11.2013 р. Зазначену ухвалу залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2013 р.

20 травня 2013 року представник за довіреністю ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про зупинення виконавчих дій.

21 травня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 37893049.

14 листопада 2013 року представник за довіреністю ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про відкладення виконавчих дій.

19 листопада 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 37893049.

19 листопада 2013 року на адресу ПAT «Райффайзен Банк Аваль» державним виконавцем направлено Вимогу державного виконавця, якою вимагалось повідомити про виконання рішення суду.

25 листопада 2013 року ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 62/159-38/378-2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 березня 2014 pоку, заяву Банку задоволено та відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2012 р. у справі № 62/159-38/378-2012 терміном на 6 місяців - до 25.05.2014 р.

25 листопада 2013 року представник за довіреністю ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження на підставі рішення суду.

28 листопада 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 25.11.2013 р., якою зупинено стягнення за наказом від 13.03.2013 р. у справі № 62/159-38/378-2012 до розгляду заяви Банку про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

29 листопада 2013 року представник за довіреністю ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про відстрочку виконання рішення суду.

02 грудня 2013 року ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 62/159-38/378-2012 в задоволенні заяви Банку про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено, заходи щодо зупинення виконання стягнення за наказом Господарського суду м. Києві від 13.03.2013 р. у справі № 62/159-38/378-2012 скасовано.

24 квітня 2014 року представник ТОВ «Юкреін Бізнес Солюшнз» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про поновлення виконавчого провадження ВП № 37893049.

15 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 37893049.

20 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 37893049.

20 травня 2014 року на адресу ПAT «Райффайзен Банк Аваль» державним виконавцем направлено Вимогу державного виконавця, якою вимагалось негайно повідомити про фактичний залишок заборгованості за виконавчим документом (наказ Господарського суду м. Києва у справі № 62/159-38/378-2012 від 13.03.2013 р.).

21 травня 2014 року Київським апеляційним господарським судом у справі № 62/159-38/378-2012 винесено ухвалу, якою заяву Банку про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 13.03.2013 р. у справі № 62/159-38/378-2012.

21 травня 2014 року представник за довіреністю ПAT «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

26 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 37893049.

26 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою з боржника - ПAT «Райффайзен Банк Аваль» вирішено стягнути виконавчий збір у розмірі 5 553 588,92 грн. (далі - оскаржувана постанова).

26 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 37893049.

Незгода з дією відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та його постановою обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів не погоджується з позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою ст. 1 Закону № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Приписами статті 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В частинах 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV вказано, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній в момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В частині 1 ст. 27 Закону № 606-XIV зазначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виходячи з аналізу вказаних норм права, вбачається, що законодавець чітко визначив термін, з якого розпочинається виконання рішення суду в примусовому порядку, а саме, після закінчення семиденного строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду.

Одночасно, з початком примусового виконання рішення суду, у державного виконавця виникає право на стягнення з боржника виконавчого збору в силу ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній в момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) та ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

В ході дослідження матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження ВП № 37893049, встановлено, що керуючись ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону № 606-XIV державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 13.05.2013 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37893049, якою встановлено строк для самостійного виконання рішення суду протягом семи днів з моменту отримання постанови.

Постановою державного виконавця від 21.05.2013 р. виконавче провадження ВП № 37893049 було зупинено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV у зв'язку із надходженням до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ухвали Господарського суду м. Києва від 20.05.2013 р. по справі № 62/159-38/378-2012, якою встановлено відстрочку виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 19.11.2013 р. виконавче провадження ВП № 37893049 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 62/159-38/378-2012 від 13.03.2013 р. було на підставі ч. 5 ст. 39 Закону № 606-XIV поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, які були підставою для зупинення виконавчого провадження.

В подальшому, в ході здійснення примусового виконання вказаного вище виконавчого документа державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання судового рішення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, 19 листопада 2013 року на адресу боржника - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» державним виконавцем направлено вимогу щодо надання інформації про фактичне виконання рішення суду разом із підтверджуючими документами. Вказаною вимогою боржника попереджено про встановлену законодавством відповідальність за невиконання рішення суду.

Однак, 28 листопада 2013 року виконавче провадження ВП № 37893049 зупинено постановою державного виконавця в силу п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV, у зв'язку із зупиненням судом стягнення на підставі виконавчого документа та відповідно постановою державного виконавця від 15.05.2014 р. виконавче провадження ВП № 37893049 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 62/159-38/378-2012 від 13.03.2013 р. було поновлено, в зв'язку з усуненням обставин, які були підставою для зупинення виконавчого провадження (ч. 5 ст. 39 Закону № 606-XIV).

На адресу боржника 20.05.2014 р. було направлено вимогу державного виконавця, якою Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язувалось повідомити Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про залишок заборгованості за наказом Господарського суду м. Києва № 62/159-38/378-2012 від 13.03.2013 р.

Проте, 20.05.2014 р. виконавче провадження ВП № 37893049 було знову зупинено, у зв'язку із надходженням до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ухвали Господарського суду м. Києва від 25.11.2013 р. по справі № 62/159-38/378-2012, якою встановлено відстрочку виконання рішення суду.

Однак, 26.05.2014 р. постановою державного виконавця виконавче провадження ВП № 37893049 поновлено в зв'язку з усуненням обставин, які були підставою для зупинення виконавчого провадження (ч. 5 ст. 39 Закону № 606-XIV).

26 травня 2014 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 37893049 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч. 2 ст. 28 Закону № 606-XIV).

Оскільки, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, суд вважає, що державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до вимог ст. 28 Закону № 606-XIV, в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.05.2014 р.

У зв'язку з тим, що рішення суду в наданий строк для самостійного виконання боржником не виконано, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 26.05.2014 р., оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, при наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене, постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована у разі, якщо:

1) рішення суду виконано в строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання;

2) постанова про стягнення виконавчого збору винесена до закінчення строку, установленого для самостійного виконання рішення.

В даному випадку:

1) рішення суду не виконано впродовж тривалого часу після закінчення строку, встановленого для самостійного його виконання:

2) оскаржувана постанова від 26.05.2014 р. про стягнення виконавчого збору винесена після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення.

Отже, закон не передбачає скасування процесуальних документів виконавчого провадження, у тому числі постанов про стягнення виконавчого збору, в зв'язку з тим, що боржник вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для вчинення таких дій.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 р. № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 26 травня 2014 року ВП № 37893049 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірною, а дія щодо винесення останньої вчинена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 606-XIV.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідач довів, що діяв та прийняв оскаржуване рішення у відповідності до чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.06.2014 р.