Рішення

від 27.06.2014 по справі 904/4079/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.14р. Справа № 904/4079/14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТАЙМ", м. Київ

до приватного підприємства "ТСК ОНІКС", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

Суддя Петренко І.В.

Ceкретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Білюк Ю.А. - довіреність № б/н від 08.01.14р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТАЙМ", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "ТСК ОНІКС", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 38527,17грн. (з яких 34611,71грн. - основна заборгованість; 2148,02грн. - інфляційні втрати; 1469,12грн. - пеня; 298,32грн. - три відсотки річних).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 517/06 від 05.06.14р. ухвалою суду від 12.06.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.06.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується явкою представника в судове засідання, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання представником відповідача 20.06.14р. копії ухвали суду.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.06.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТАЙМ" (далі по тексту - позивач, продавець) та приватним підприємством "ТСК ОНІКС" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №1047 купівлі-продажу пального та його передачі за талонами (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити з нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових документах, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених договором, котрі являються специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору покупець оплачує вартість пального на умовах 100% попередньої оплати. У випадку, якщо пальне було передане покупцю без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити продавцю його вартість протягом одного банківського дня з моменту отриманню.

Продавець зобов'язаний, зокрема здійснювати передачу пального покупцю або уповноваженим ним користувачем відповідно до переліку АЗС, зазначеному в п.2.3 даного договору (пункт 4.1 договору).

Покупець, в свою чергу, зобов'язаний своєчасно здійснювати сплату вартості пального, відповідно до умов даного договору (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.13р. У разі якщо за тридцять діб до дати припинення дії договору сторони не виявлять бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Позивач стверджує, що в період з 01.02.13р. по 31.03.14р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1154811,71грн.

Відповідач, в свою чергу, сплатив лише частину вартості поставленого товару на суму 1120200,00грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором у розмірі 34611,71грн.

Заборгованість у сумі 34611,71грн. утворилася внаслідок несплати відповідачем вартості поставлених йому нафтопродуктів за видатковою накладною №РС-0000159 від 28.02.14р. на суму 29851,21грн. (а.с.77) та видатковою накладною №РС-0000308 від 31.03.14р. на суму 8334,50грн. (а.с.78).

Станом на 01.02.14р. на рахунку позивача містилася попередня оплата перерахована відповідачем за попередньою поставкою у розмірі 570,00грн. та 11.02.14р. відповідач позивачу перерахував 3000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, яку останній просить суд стягнути з відповідача складає 34611,71грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 34611,71грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 34611,71грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору визначено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, згідно умов даного договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач відповідачу нарахував пеню за період з 01.02.14р. по 15.05.14р. на загальну суму 1469,12грн.

Господарський суд здійснив перерахування пені та констатує.

За товар отриманий по видатковій накладній №РС-0000159 від 28.02.14р. на суму 29851,21грн. відповідач, відповідно до пункту 3.2 договору, повинен розрахуватися до 04.03.14р., так як 01.03.14р. та 02.03.14р. вихідні дні.

Враховуючи, що станом на 04.03.14р. відповідачем погашено заборгованість у розмірі 3570,00грн. нарахування пені здійснюється на суму 26281,21грн.

За період прострочення з 04.03.14р. по 15.05.14р. пеня складає 817,24грн.

За товар отриманий по видатковій накладній №РС-0000308 від 31.03.14р. на суму 8334,50грн. відповідач, відповідно до пункту 3.2 договору, повинен розрахуватися до 02.04.14р.

За період прострочення з 02.04.14р. по 15.05.14р. пеня складає 173,08грн.

Сума пені, яка підлягає задоволенню складає 990,32грн., в решті господарський суд відмовляє, у зв'язку з неправильно визначеним періодом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за період з 01.02.14р. по 15.05.14р. нарахував відповідачу три відсотки річних у розмірі 267,41грн. та інфляційні втрати у розмірі 2148,02грн.

Господарський суд здійснив перерахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат та констатує.

За товар отриманий по видатковій накладній №РС-0000159 від 28.02.14р. на суму 29851,21грн. за період прострочення з 04.03.14р. по 15.05.14р., з урахуванням часткового погашення, три відсотки річних складають 157,69грн.; інфляційні втрати за період з березня 2014 року по квітень 2014 року складають 1464,55грн.

За товар отриманий по видатковій накладній №РС-0000308 від 31.03.14р. на суму 8334,50грн. за період прострочення з 02.04.14р. по 15.05.14р. три відсотки річних складають 30,14грн.; інфляційні втрати за квітень 2014 року складають 275,04грн.

Сума трьох відсотків річних, яка підлягає задоволенню складає 187,83грн., сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню складає 1739,59грн., в решті господарський суд відмовляє, у зв'язку з неправильно визначеним періодом.

Судові витрати по справі покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 625, 627, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ТСК Онікс" (51921, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ; пр.Аношкіна, буд.18А/43; ідентифікаційний код 38432539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велтайм" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 57Б; ідентифікаційний код 38130447) 34611,71грн. (тридцять чотири тисячі шістсот одинадцять грн. 71 коп.) - основна заборгованість; 1739,59грн. (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять грн. 59 коп.) - інфляційні втрати; 990,32грн. (дев'ятсот дев'яносто грн. 32 коп.) - пеня; 187,83грн. (сто вісімдесят сім грн. 83 коп.) - три відсотки річних; 1779,68грн. (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять грн. 68 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.06.14р.

Суддя І.В. Петренко