Рішення

від 19.06.2014 по справі 914/1271/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 р. Справа № 914/1271/14

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Виробничо-комерційна правова фірма «Династія», м. Львів

про: стягнення 26 855,19 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Хромяк У.В. - дов. від 09.04.2014 р.,

відповідача: Гринчишин О.Р. - керівник згідно витягу з ЄДРЮО та ФОП станом на 30.04.2014 року.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна правова фірма «Династія» про стягнення 26 855,19 грн. Ухвалою від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.04.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду Львівської області які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №0197-ТО від 01.04.2011 року на технічне обслуговування і ремон транспортних засобів та договору №23 від 01.06.2011 року про надання автопідприємством послуг, несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла основна заборгованість перед позивачем у сумі 26 635,45 грн. станом на час подачі позовної заяви в суд. Крім того, відповідачу нараховано 219,74 грн. штрафних санкцій.

Через канцелярію суду 26.05.2014 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (за вх. №2668/14 від 26.05.2014 року), яку суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить зменшити позовні вимоги в частині нарахованих штрафних санкцій з договору №0197-ТО від 01.04.2011 року в сумі 159,10 грн. і з договору №23 від 01.06.2011 року в сумі 60,64 грн. та визначив остаточну суму заборгованості, яка складає 26 635,45 грн.

Судом ухвалою від 05.06.2014 р. прийнято заяву позивача за вх. №2668/14 від 26.05.2014р. про зменшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Даною ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи з 10.06.2014 р. на 15 календарних днів і відкладено розгляд справи на 19.06.2014 р.

В судове засідання 19.06.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вимоги ухвали суду від 05.06.2014 р. виконав.

В судове засідання 19.06.2014 р. представник відповідача з'явився, позов визнає з врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, подав заяву про визнання позову, в якій також просить розтермінувати сплату суму заборгованості в розмірі 26 635,45 грн. на 6 місяців рівними частинами із сплатою в термін до 20 числа кожного місяця мотивуючи важким фінансовим станом позивача. Вимоги ухвали суду від 05.06.2014 року виконав.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2014 р. не заперечив проти розстрочки виконання рішення суду на 4 місяці рівними частинами із сплатою щомісячно до 20 числа.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні 19.06.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

01.06.2011 р. між ТДВ «Львівська автобаза №1» та П1ІВКФ «Династія» укладено договір №23 про надання автопідприємством послуг. Згідно п. 1.1 договору, виконавець надає в тимчасове користування територію для розміщення транспортних засобів замовника. П. 4.1 цього договору послуг, Замовник сплачує Виконавцю суми визначені пп.4.2, 4.3,4.4 даного договору в залежності від кількості наданих послуг протягом календарного місяця. Розмір плати за розташування транспортних засобів протягом місяця був визначений наступним чином: за а/м марки СКАНІЯ д.н.з. ВС7125АА н/п ВС0185 XX - 400 грн. 00 коп. та за а/м марки МАН д.н.з. 245-75 ТА н/п 119-80 ТН-400,00 грн.

Згідно додатку №1 до договору №23 від 01.1 1.201 1 р., підписаного між сторонами, розмір плати за розташування транспортних засобів замовника протягом місяця на території виконавця змінився та становить 1) за а/м марки СКАНІЯ д.н.з. ВС7125АА н/п ВС0185 XX-500, 00 грн. та за а/м марки МАН д.н.з. 245-75 ТА н/п 113-80 ТН - 500,00 грн. Відповідно до додатку №2 від 01.01.2012 р. до договору №23 від 01.06.2011 р. розмір плати за розташування транспортних засоош замовника протягом місяця на території виконавця становить: за а/м марки СКАНІЯ ВС7125АА н/п ВС0185 ХХ - 500,00 грн. та за а/м МАН 245-75 ТА н/п 113-80ТМ - 500, 00 грн. Аналогічний текст і в додатку №3від 01.04.2012 р. до договору №23 від 01.06.2011р.

На підтвердження виконання позивачем наданих послуг за спірний, період часу, послуги які не оплачені, між сторонами підписано акти про прийняття-злачу робіт (надання послуг), що перелічуються нижче:

-№ 0514 за період з 1.06.12 по 30.06.12 на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок від 01.06.2012 р.; -№0549 за період з 01.07.12 по 31.07.12 на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок від 01.07.2012 р.; -№0684 за період з 01.08.2012 р.-31.08.2012 р. на суму 500. 00 гри й відповідний рахунок №СФ0000861 від 01.08.2012 р.; -№0778 за період з 01.09.2012 р.-30.09.20І2 р. й відповідний рахунок №СФ0001015 від 01.09.2012 р.; -№0921 за період з 01.10.2012 р.- 31.10.2012 р. на суму 500,00 грн. й відповідний рахунок №СФ001 140 від 01.10.2012 р.; -№0974 за період з 01.11.2012 р.-30.11.2012 р. на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок №СФ001284 від 01.12.2012 р.; -№1074 за період з 01.12.2012 р.-31.12.2012 р. на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок №СФ001436 від 01.12.2012 р.;-№0649 за період з 01.07.2012 р.-31.07.2012 р. на суму 500, 00 грн.- №0717 за період з 01.08.2013 р.- 31.08.2013 р. на суму 500,00 грн. й відповідний рахунок№СФ000956 від 01.08.2013 р.- №0038 за період з 01.01.2013 р. - 31.01.2013 р. на суму 500,00 грн. й відповідний рахунок№СФ000038 від 01.01.2013 р.;- №0102 за період з 01.02.2013 р. 28.02.2013 р. на суму й відповідний рахунок№СФ000129 від 01.02.2013 р.;-№0229 за період з 01.03.2013р.-31.03.2013 р. на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок №СФ000276 від 01.03.2013;-№0329 за період з 01.04.2013р.-30.04.2013 р. на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок №СФ000424від 01.04.2013 р.;-№0421 за період з 01.05.2013 р.-31.05.2013 р. на суму 500, 00 грн. й відповідний рахунок №СФ000556 від 01.05.13; -№0517 за період з 01.06.2013 р.-30.06.2013 р. на суму 500. 00 грн. й відповідний рахунок№СФ000670 від 01.06.2013; -№0622 за період з 01.08.2013 р.-31.08.2013 р. на суму 500 грн.00 коп. й відповідний рахунок №СФ000830від 01.08.2013 р.

Відповідачем було здійснено частково оплату за наступними рахунками, про що є відповідні докази, а саме банківські виписки по особовому рахунку позивача, а саме.

27.06.12 р. відповідачем оплачено за стоянку автомобілів згідно рахунку СФ№0000484 від 01.05.2012 р. на суму 200 грн.00 коп ., підтвердженого випискою від 27.06.2012 р. та оплату в сумі 250 грн. 00 коп.. підтвердженою випискою від 10.07.2012 р., оплату в сумі 250 грн.00 коп., підтвердженою банківського випискою від 20.07.2012 р.

За актом №0649 за період з 01.07.2012 р.-31.07.2012 р згідно рахунку № СФ-0000680 від 01.07.2012 р. на суму 500, 00 грн. на послуги стоянки здійснено оплату в розмірі 300, 00 грн., що підтверджується випискою з ПАТ «Банк Кіпру» від 31.08.12 р.

За актом №0684 за період з 01.08.2012 р. -31.08.2012 р. згідно рахунку № СФ-0000861 від 01.08.2012 р. на суму 500, 00 гри. за послуги стоянки здійснено оплату в розмірі 400,00 гри., що підтверджується випискою з ПАТ «Банк Кіпру» від 18.09.12 р. та 150 грп.00 коп., підтвердженої випискою від 14.08.2012 р.

За актом №0778 за період з період з 01.09.2012 р.-ЗО.09.2012 р.. згідно рахунку № СФ-0000101 від 01.09.2012 р. на суму 500, 00 грн. за послуги стоянки здійснено оплату в розмірі 1000,00грн.,що підтверджується випискою з ПАТ «Банк Кіпру» від 09.11.2012 р.

Згідно рахунку № СФ-000275 від 01.03.2013 р. за послуги стоянки здійснено оплату в розмірі на суму 2000 грн.00 коп., що підтверджується випискою і ПАТ «Банк Кіпру» від 03.09.2013р.

20.08.2012 р. відповідачем здійснено оплату за стоянку автомобілів згідно рахунку-фактури №0000202 від 19.07.2012 р. розміром 150 грн.00коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку від 20.08.2012 р..

27.07.2012 р. здійснено часткову оплату за стоянку автомобілів згідно рахунку №000635 від 01.06.2012 р. на суму 150 грн.00 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №23 піл 01.06.2011 р. за переліченими вище актами здачі-прийняття робіт становить 7350,00 грн.

Між сторонами укладено 01.04.2011 р. договір №0І97-ТО на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів. 22.03.2012 р. підписано акт виконаних робіт №ЛА-03256 згідно договору №0197-ТО від 01.04.201 1 р. на суму 24279, 09 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять грн. 09 коп.), яким підтверджується факт належного виконання зобов'язань з сторони позивача.

Відповідачем проведено часткову оплату рахунку №ЛА-02652 від 15.12.2011 р. на суму 11 895,33грн. в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку станом на 26.0.2012 р. і неоплаченою залишилась сума в розмірі 1 895,33 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату рахунку №ЛА-03256 від 22.03.2012 р. на суму 24279,09 грн. в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку станом на 03.09.2013р. та випискою від 21.01.2012 р. на суму 4000.00 грн., неоплаченою залишилась сума в розмірі 12 279,09 грн.

Відтак, за договором №0197-ТО від 01.04.2011 р. відповідачем повністю не оплачені:

- рахунок №ЛА-03205 від 17.02.2012 р. на суму 567,10 грн.;- рахунок №ЛА-05089 від 01.10.2012 р. па суму 204,00 грп.;- рахунок №ЛА-02666 від 15.12.11 р. на суму 138,12грн.;- рахунок №ЛА-02079 від 03.10.11 на суму 205,20 грн.;- рахунок №ЛА-02196від 19.10.11 р. на суму 117,79 грн.;- рахунок ЛА-02667 від 15.12.1 І на суму 85,50 грн.; - рахунок №ЛА-03367 від 22.03.12р. на суму 1411,95 грн.;- рахунок № ЛА-02076 від 03.10.2011 р. на суму 1477,26 грн. та частково оплачені:- Рахунок № ЛА-01795 вїд26.08.2011 р. на суму 1906,9 грн. в сумі 1810,40грн.- Рахунок №ЛА-03256 від 22.03.2012р. на суму 24279,09 грн. в сумі 12 000,00 грн.- Рахунок ЛА-02652 від 15.12.11 на суму 11 895,33 грн. в сумі 1895,33 коп.

Таким чином, сума загальної заборгованості відповідача перед позивача з урахуванням здійснених проплат по договору №0197-то від 01.04.2011 р. становить 19 285,45 грн.

Згідно акта звірки розрахунків від 27.12.2013 р. станом на 31.12.2013 р., розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем по договору №123 від 01.11.2011 р. заборгованості складає 7 350,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 22.01.2014 р. станом на 22.01.2014 р. розмір основної заборгованості відповідача перед по договору №0197-ТО від 01.04.2011 р. складає 19 285,45 грн. Дані акти звірки взаєморозрахунків підписані сторонами і скріплені печатками сторін Після іх складання відповідач жодних коштів позивачу не перераховував. Це підтвердили сторони в судовому засіданні 19.06.2014 р.

16.01.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію про добровільне виконання зобов'язань по договору №23 від 01.06.2011 р. разом з актом звірки розрахунків для підписання з сторонами відповідача та рахунками-фактурами для сплати боргу за надані послуги. Однак відповідач на претензію не відповів, борг не погасив.

Відповідно до п. 4.1. договору №0197-ТО від 01.04.2011 р., оплата послуг по ТО і ремонту проводиться згідно діючого на момент надання послуг тарифу, затвердженого виконавцем в рахунку, не пізніше 5 банківських днів після виставлення рахунку.

17.01.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію про добровільне виконання зобов'язань по договору №0197-ТО від 01.04.2011 р. врегулювання спору разом з актом звірки розрахунків для підписання з сторонами відповідача та рахунками-фактурами для сплати боргу за надані послуги. Однак відповідач на претензію не відповів, борг не погасив.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість по договору №23 від 01.06.2011 р. у сумі 7 350,00 грн. та заборгованість по договору№0197-ТО від 01.04.2011 р. в сумі 19 285,45 грн. не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що по договору №0197-ТО від 01.04.2011 р. на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та договору № 23 від 0106.2011 р. про надання автопідприємством послуг, відповідач виконав зобов'язання по оплаті частково. Відтак, невиконаними залишились зобов'язання по оплаті наданих послуг на суму 7 350,00 грн. по договору №23 від 01.06.2011 р. та по договору№0197-ТО від 01.04.2011 р. в сумі 19 285,45 грн.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 635,45 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заяви відповідача в якій просить про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, то суд при прийняті рішення виходив з наступного.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України , згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідач посилається на те, що стягнення заборгованість поставить підприємство у вкрай складне фінансове становище та призведе до його несплатоспроможності (скрутне фінансове становище підтверджується балансом підприємства за 2013 рік, (копії додаються), а тому відповідач немає можливості своєчасно розраховуватися з позивачем.

Дослідивши додані відповідачем до заяви докази, враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 4 (чотири) місяці, суд вважає за можливе дану заяву задовольнити частково та надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду на 4 (чотири) місяці за наступним графіком: :- до 20.07.2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.08.2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.09.2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.10.2014 р. - 6 658, 87 грн.

За таких обставин, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 83, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2 . Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна правова фірма «Династія», (адреса: вул. Грунтова, 1А, м. Львів, 79066, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30537992) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (адреса: вул. Пасічна, 127, м. Львів, 79036, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01268489) 26 635,45 та 1827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Надати розстрочку виконання рішення суду на 4 місяці шляхом сплати основної заборгованості в розмірі 26 635,45 грн. за графіком:- до 20.07. 2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.08.2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.09.2014 р. - 6 658, 86 грн.; - до 20.10.2014 р. - 6 658, 87 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна правова фірма «Династія», (адреса: вул. Грунтова, 1А, м. Львів, 79066, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30537992) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (адреса: вул. Пасічна, 127, м. Львів, 79036, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01268489) 1827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.06.2014 р.

Суддя Долінська О.З.