Рішення

від 25.06.2014 по справі 916/858/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2014 р.Справа № 916/858/14

За позовом Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка";

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16343,96 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Дмитрієв Р.Б. по довіреності №б/н від 02.01.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_1 за паспортом;

Суть спору: Комунальне підприємство „Гідропарк „Лузанівка." звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16343,96 грн. боргу, із яких: 5334грн. - основний борг, 341,96грн. - пеня, 10668грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2014р. суддя Літвінов С.В. порушив провадження по справі № 916/858/14.

Розпорядженням В.о голови господарського суду Одеської області від 07.04.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному, справу №916/858/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А.

Розпорядженням В.о голови господарського суду Одеської області від 14.04.2014р., у зв'язку з поверенням судді Літвінова С.В. з лікарняного, справу №916/858/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. справу №916/858/14 прийнято до розгляду суддею Літвіновим С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2014р. строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання з'являвся, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне:

26.02.13. між Комунальним підприємством „Гідропарк „Лузанівка" (позивач, підприємство) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, користувач) було укладено договори про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, а саме: №57 - об'єкту пункт дрібно-роздрібної торговельної мережі (товари продовольчої групи) павільйон „Сова", згідно яких позивач здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримують, а відповідач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.

За умовами п.1.2 договорів, форма пайової участі користувача - грошова, розмір якої визначається згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків, затверджених відповідно до підпункту 2 пункту а ст..28 підпункту 1 пугкту а ст..30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст..15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. №1631-УІ „Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції", рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №64 від 16.02.2012р. „Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі для утримання об'єктів благоустрою".

Користувач сплачує щомісячну суму пайової участі, розмір якої визначено згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для утримання об'єктів благоустрою, вказаного в додатку №1 до даних договорів. (п.4.1. договору).

Сторони згідно додатку №1 до договору погодили щомісячну суму коштів, які повинен був сплачувати відповідач позивачу за травень- червень по 5334грн., а згідно додатку до договору № 2 з липня по вересень також по 5334грн. щомісячно.

Проте, відповідач умови договору не виконав у повному обсязі, бо не сплатив позивачу суми пайової участі за договором №57 станом на час звернення з позовом до суду в розмірі 5334грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за договорами №57 на день звернення з позовом до суду становив 5334грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався з позивачем станом на час розгляду справи, а саме: не сплатив заборгованість в сумі 5334грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 341,96грн. та штраф в сумі 10668грн.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст..551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно п.5.2 договорів, укладених між сторонами, за прострочення сплати пайової участі від 10днів до 20 днів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п.5.3 договору №57, згідно яких, у випадку відставання від графіку оплати на 21 та більше днів відповідачем сплачується на користь позивача штраф у подвійному розмірі місячної суми пайової участі, нарахованої на літній період

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Перевіривши розрахунок пені та штрафу суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому сума пені в розмірі 341,96грн. та сума штрафу в розмірі 10668грн. підлягають задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-а, код ЄДРПОУ 30376928) 5334грн. - основного бору, 341,96грн. - пені, 10668грн. - штрафу та 1827 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2014р.

Суддя Літвінов С.В.