Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/9949/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9949/14 24.06.14

За позовом ТОВ "КІНТО-УКРАЇНА"

до ТОВ "УКРПЛОДІМПОРТ ЛТД"

про стягнення 42132,28 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Стародуб С.М. (дов. від 22.05.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням дилерського договору №3-01/12-09 на реалізацію товару від 01.12.2009 в розмір і42 132, 28 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2014 порушено провадження у справі №910/9949/14 та призначено до розгляду на 12.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 12.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 24.06.2014.

В судове засідання 24.06.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, подав додаткові докази, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 24.06.2014 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Проте, судом встановлено, що копії ухвал господарського суду від 29.05.2014 про порушення провадження у справі та відповідних ухвал про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 19.06.2014, яка є незмінною на даний час. Однак, зазначена поштова кореспонденція поверталася з поштового відділення без виконання з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 між ТОВ "КІНТО-УКРАЇНА" (далі - позивач, постачальник за договором) та ТОВ "УКРПЛОДІМПОРТ ЛТД" (далі - відповідач, дилер за договором) був укладений Дилерський договір № 3-01/12-09 на реалізацію товару (далі - договір).

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним договором поставки, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов"язання з оплати поставленого товару.

Згідно до п.п. 1.1.-1.2. договору постачальник передає у власність дилера продукцію вироблену постачальником. Дилер приймає та оплачує її. Кількість, асортимент та вартість товару вказуються в специфікації(додаток №1).

Звертаючись до господарського суду з позовом позивач послався на те, що він свої зобов"язання за договором виконав належним чином та протягом 2009-2010 років поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 295 227,07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, тощо.

Однак, відповідач не розрахувався за товари, отримані згідно видаткових накладних № ТК-0000060 від 15.07.2010, № ТК-0000063 від 29.07.2010, № ТК-0000065 від 03.08.2010, № ТК-0000070 від 20.08.2010, № ТК-0000079 від 14.09.2010 і тільки частково розрахувався за товари, отримані згідно видаткових накладних № ТК-0000009 від 16.02.2010, № ТК-0000056 від 01.07.2010, № ТК-0000131 від 29.12.2010. Частина товарів, отриманих за вказаними видатковими накладними, була повернута відповідачем 06.12.2010 за видатковими накладними (повернення) № ВП-0000009 та № ВП-0000010.

Згідно п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний оплатити отриману партію товару протягом 60 календарних днів з дати поставки партії товару.

Протягом 2011-2013 років відповідач частково погашав заборгованість, але повністю не розрахувався. Загалом позивач поставив відповідачу товарів на суму 295227,07 грн., відповідач оплатив (і частково повернув) товари на суму 266860,75 грн.

Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача становить 28366,32 грн. (двадцять вісім тисяч триста шістдесят шість гривень 32 коп.).

З метою врегулювання спору та отримання від відповідача заборгованості позивач направляв відповідачу претензію № 1 від 30.05.2011 (на дату направлення сума заборгованості складала 68957,18 грн.), претензію № 2 від 24.05.2012 (на дату направлення сума заборгованості складала 35226,32 грн.) та претензію № 3 від 15.04.2014, проте відповідач у повному обсязі заборгованість не погасив.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За своєю правовою природою укладений між сторонами дилерський договір є договором комерційного посередництва.

Поняття комерційного посередництва містить ч.1 ст.295 ГК, згідно з якою комерційним посередництвом є різновид підприємницької діяльності, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до ст. 234 комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. При цьому ст. 237 ЦК України зазначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу грошових коштів за поставлений товар належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28 366,32 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 518,63 грн. та інфляційні збитки в розмірі 8 247,33 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 5518,63 грн., інфляційні збитки складають 8247,33 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО-УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЛОДІМПОРТ ЛТД" (03151, м. Київ, Солом"янський район, вул. Волинська, буд. 48/50, код ЄДРПОУ 33596757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО-УКРАЇНА" (04211, м. Київ, вул. Приозерна, буд. 10-А, кв. 61, код ЄДРПОУ 33399707) основний борг в розмірі 28 366(двадцять вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 32 коп., 3% річних в сумі 5518(п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 63 коп., інфляційні збитки в сумі 8247(вісім тисяч двісті сорок сім) грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.06.2014