Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/7701/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7701/14 18.06.14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРЕШ"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСАН"

про: стягнення 5.855,06 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Білик Д.А. - за довіреністю від 05.03.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕФРЕШ" звернулося до Господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІСАН" про стягнення з останнього 5.855,06 грн заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 25.07.2013 № 1650-П. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 5.855,06 грн.

Таким чином, на підставі викладеного вище, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 25.07.2013 № 1650-П в сумі 5.855,06 грн, з яких: основна заборгованість складає 5.375,20 грн; пеня в сумі 178,23 грн та 22 відсотки річних в сумі 301,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/7701/14.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕФРЕШ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІСАН", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 25.07.2013 № 1650-П (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту підтвердження позивачем замовлення-заявки на поставку товару, яка повинна містити дані про найменування, асортимент, кількість та дату поставки (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата прийому-передачі товару, яка повинна відповідати даті зазначеній у відповідній видатковій накладній. Моментом виконання поставки (прийому-передачі товару) є момент фактичної передачі товару представнику відповідача.

Вартість, найменування та кількість партії товару вказується у накладних (п. 2.1 Договору).

Оплата за товар здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару, яка вказується в видатковій накладній (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п.6.1 Договору за порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22 % річних від простроченої суми а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.375,20 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуто судом в судовому засіданні. Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача особами, які згідно довіреностей уповноважені на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку з оплати товару, який закріплений у п. 2.3 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 5.375,20 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "МІСАН" господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 178,23, а також відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 22 відсотки річних в сумі 301,63 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 5.375,20 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 5.375,20 грн.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що відповідачем допущено порушення у зобов'язанні за Договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 178,23 грн а також 22 відсотки річних в сумі 301,63 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІСАН" (03028, місто Київ, проспект Науки, буд. 30; ідентифікаційний код 38744597, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРЕШ" (02068, місто Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21; ідентифікаційний код 34537933, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 5.375,20 (п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн 20 коп.; пеню в сумі 178,23 (сто сімдесят вісім) грн 23 коп.; 22 відсотки річних в сумі 301,63 (триста одна) грн 63 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 червня 2014 року

Суддя С.В. Балац