Рішення

від 18.06.2014 по справі 916/1785/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р.Справа № 916/1785/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Мамчур О.А.,

від відповідача - Дябло Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Системні технології бізнесу" про стягнення 46474,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Системні технології бізнесу" про стягнення 46474,90 грн., посилаючись на наступне.

01 вересня 2012 року між ТОВ „Системні технології бізнесу" (замовник) та ТОВ „Інтер Сервіс" (виконувач) було укладено договір № 01-09, за умовами якого виконувач приймає на себе зобов'язання здійснювати ремонт та технічне обслуговування автомобілів замовника на СТО виконувача, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість протягом трьох банківських днів на підставі рахунку-фактурі, який виписується на підставі заявки-наряду та накладній.

Як вказує позивач, виконувач свої обов'язки за договором виконав, про що свідчать акти виконаних робіт, а саме:

- № ЗН-0000743 від 20.09.2012 р. на суму 1607,10 грн.,

- № ЗН-0000027 від 20.09.2012 р. на суму 5442,53 грн.,

- № ЗН-00000013 від 20.09.2012 р. на суму 5185,09 грн.,

- № ЗН-00000072 від 20.09.2012 р. на суму 11641,18 грн.,

- № ЗН-00000073 від 20.09.2012 р. на суму 1862,13 грн.,

- № ЗН-00000074 від 20.09.2012 р. на суму 8814,49 грн.,

- № ЗН-00000075 від 20.09.2012 р. на суму 4127,27 грн.,

- № ЗН-00000084 від 20.09.2012 р. на суму 2124,20 грн.,

- № ЗН-00000098 від 20.09.2012 р. на суму 525,40 грн.,

- № ЗН-00000744 від 20.09.2012 р. на суму 3048,23 грн.

Так, загальна вартість робіт за вказаними актами виконаних робіт становить 44377,62 грн., на що сторонами 20.09.2012 року був складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків. При цьому позивач зазначає, що відповідачу був наданий рахунок на оплату та видані податкові накладні за вересень 2012 року. Однак, за ствердженнями позивача, замовник до теперішнього часу не розрахувався за проведені роботи, у зв'язку з чим сума боргу відповідача складає 44377,62 грн. Позивач наголосив, що в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача з вимогою сплатити борг (претензія № 1-12 від 05.12.2013 р.), однак звернення залишені без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2097,28 грн. за період з 23.09.2012 року по 29.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2014 р. позовну заяву ТОВ „Інтер Сервіс" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1785/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 02.06.2014 р.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 74), зазначаючи, що відповідач не оплачував виконані роботи у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, але зобов'язується погасити заборгованість в повному обсязі протягом п'яти місяців, про що подав заяву про розстрочення виконання рішення (а.с. 75).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Системні технології бізнесу" (замовник) було укладено договір № 01-09, відповідно до п. 1.1 якого відповідач як замовник здійснює ремонт і технічне обслуговування своїх автомобілів замовника на СТО позивача (виконавця).

Відповідно до п. 1.2 договору позивач як виконавець здійснює продаж запасних частин відповідачу (замовнику) з їх установкою на СТО позивача.

При цьому згідно з п. 2.1.4 договору виконавець виконує роботи, заявлені замовником в заявці на ремонт. Підпис замовника в заявці на роботу являється офіційним підтвердженням його згоди зі всіма пунктами заявленого ремонту (об'ємом робіт, вартістю робіт, вартістю запасних частин, необхідних для проведення заявленого об'єму робіт, строками виконання заявлених робіт) (п. 2.1.6 договору). Підписуючи замовлення-наряд, який одночасно являється актом виконаних робіт, представник замовника приймає виконані роботи (п. 2.1.8 договору).

В п. 3.1 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами п. 3.2. договору виконані роботи та запасні частини сплачуються замовником протягом 3-х банківських днів по рахунку-фактурі, який виписується на підставі замовлення-наряду та накладної. Суму договору визначено в п. 3.4. договору, що складає сто тисяч гривень.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст укладеного між сторонами по справі договору суд зазначає, що вказаний договір є змішаним та за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договору купівлі-продажу (на закупівлю запасних частин) і договору підряду (на виконання ремонту).

В ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України, покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару після його прийняття,

Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено , якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору № 01-09 від 01.09.2012 р. позивач здійснював ремонт автомобілів відповідача на СТО із заміною відповідних запасних частин, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, що підписані представниками обох сторін, в яких зазначені види ремонтних робіт та перелік проданих запасних частин, а саме:

- № ЗН-0000743 від 20.09.2012 р. на загальну суму 1607,10 грн.,

- № ЗН-0000027 від 20.09.2012 р. на загальну суму 5442,53 грн.,

- № ЗН-00000013 від 20.09.2012 р. на загальну суму 5185,09 грн.,

- № ЗН-00000072 від 20.09.2012 р. на загальну суму 11641,18 грн.,

- № ЗН-00000073 від 20.09.2012 р. на загальну суму 1862,13 грн.,

- № ЗН-00000074 від 20.09.2012 р. на загальну суму 8814,49 грн.,

- № ЗН-00000075 від 20.09.2012 р. на загальну суму 4127,27 грн.,

- № ЗН-00000084 від 20.09.2012 р. на загальну суму 2124,20 грн.,

- № ЗН-00000098 від 20.09.2012 р. на загальну суму 525,40 грн.,

- № ЗН-00000744 від 20.09.2012 р. на загальну суму 3048,23 грн.

Так, загальна вартість робіт за вказаними актами виконаних робіт становить 44377,62 грн., про що сторонами 20.09.2012 року був складений та підписаний акт взаємних розрахунків.

Відтак, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором № 01-09 від 01.09.2012 р.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних робіт і запасних частин від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість робіт і запасних частин.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.2. договору № 01-09 виконані роботи та запасні частини відповідач зобов'язався сплатити протягом 3-х банківських днів по рахунку-фактурі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки:

- № ЗН-0000743 від 20.09.2012 р. на суму 1607,10 грн.,

- № ЗН-0000027 від 20.09.2012 р. на суму 5442,53 грн.,

- № ЗН-00000013 від 20.09.2012 р. на суму 5185,09 грн.,

- № ЗН-00000072 від 20.09.2012 р. на суму 11641,18 грн.,

- № ЗН-00000073 від 20.09.2012 р. на суму 1862,13 грн.,

- № ЗН-00000074 від 20.09.2012 р. на суму 8814,49 грн.,

- № ЗН-00000075 від 20.09.2012 р. на суму 4127,27 грн.,

- № ЗН-00000084 від 20.09.2012 р. на суму 2124,20 грн.,

- № ЗН-00000098 від 20.09.2012 р. на суму 525,40 грн.,

- № ЗН-00000744 від 20.09.2012 р. на суму 3048,23 грн.

Отже, з огляду на умови п. 3.2. договору відповідач мав здійснити оплату не пізніше 25.09.2012 р. (протягом трьох банківських днів з урахуванням вихідних днів).

Однак, як з'ясовано судом та визнається відповідачем, останній не оплатив вартість встановлених позивачем запасних частин і виконаних ним ремонтних робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 44377,62 грн. При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач під час розгляду справи визнав.

Наразі несплатою позивачу вказаної суми заборгованості згідно укладеного між сторонами договору № 01-09 відповідач порушив прийняті на себе згідно договору зобов'язання щодо здійснення своєчасної та повної оплати за виконані роботи і запасні частини. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором в розмірі 44377,62 грн.

При цьому згідно положень ст. 612 ЦК України відповідач вважається таким, що прострочив, оскільки він не приступив до виконання зобов'язання у встановлений договором строк.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. З огляду на вказані положення закону судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо нездійснення оплати виконаних робіт у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт і запасних частин, суд вважає, що позивач має право на нарахування 3% річних на спірну суму боргу. При цьому з прохальної частині позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2097,28 грн., нараховані на суму основного боргу за період з 23.09.2012 року по 29.04.2014 року. Наразі слід зазначити, що прострочка оплата мала місце з 26.09.2012 р., а не з 23.09.2012 р., адже останній день оплати - 25.09.2012 р., про що зазначалось вище. Відтак, судом здійснено перерахунок річних за період з 26.09.2012 р. по 29.04.2014 р. (581 дн.), що складають 2119,18 грн. (44377,62 грн. /100%. х 3%/365 дн. х 581 дн.). В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума 3% річних є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума 3% річних, яка заявлена позивачем в розмірі 2097,28 грн . Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду позивачем не уточнювались та не змінювались позовні вимоги, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 46474,90 грн. (44377,62 грн. основного боргу + 2097,28 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі до 30.10.2014 р. шляхом сплати щомісячних платежів, суд зазначає наступне.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України N 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відповідно до положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як випливає з доводів відповідача, в обґрунтування підстав для надання розстрочки виконання цього рішення суду відповідач посилається на скрутне фінансове становище. Однак, заявником не надано жодного доказу в підтвердження доводів щодо наявності обставин, які є підставою для розстрочки виконання цього рішення суду.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду до 30.10.2014 р.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Системні технології бізнесу" про стягнення 46474,90 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Системні технології бізнесу" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 40; код ЄДРПОУ 36921063; р/р № 26002286511 в ПАТ „Марфін Банк" м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Сервіс" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 38/42; код ЄДРПОУ 32394294; р/р 26001060468720 в Южному ГРУ Приватбанк, МФО 328704) заборгованість у розмірі 44377/сорок чотири тисячі триста сімдесят сім/грн. 62 коп., 3% річних в сумі 2097/дві тисячі дев'яносто сім/грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.