Рішення

від 27.06.2014 по справі 367/6119/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6119/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І

при секретарі Слободянюк М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом прокурора м.Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради,ОСОБА_2,ОСОБА_3,3-я особа комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсним рішення,державного акту на право власності на землю,визнання права власності на земельну ділянку

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого вказав,що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2013/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1"ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922178 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0008, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

14.12.2010р було укладено договір купівлі-продажу,відповідно до якого спірну земельну ділянку купила ОСОБА_3На підставі договору купівлі-прордажу ОСОБА_3 був виданий державний акт серії ЯЛ № 416232.

Позивач зазначає,що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними.

Спірна земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське, що підтверджується, висновком судово-землевпорядної експертизи від 05.03.2012р № 325 проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика".

Разом з тим, в супереч вищезазначеним приписам законодавства рішення про передачу земельної ділянки у власність прийнято Коцюбинською селищною радою.

Крім того, спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство".

Так, вказану земельну ділянку на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 № 673 надано у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України.Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельні ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства. Вказана земельна ділянка містить таксаційні описи.

Згідно з інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.07.2011 № 9946/26/4-11, Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП "Святошинське лісове господарство" та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.

Крім того, за даними КП "Святошинське лісопаркове господарство" зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало .

Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП "Святошинське лісопаркове господарство" на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції.

Тобто, без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП "Святошинське лісопаркове господарство", незаконно вибула земельна ділянка площею 0,15 га лісового фонду шляхом передачі її у власність ОСОБА_2 без проведення процедури вилучення.

Також позивач зазначає,що при розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою не дотримано вимоги ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки перевіркою встановлено, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544 від 15.12.08, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Таким чином, земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів.

Крім того позивач зазначив,що у порушення вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 державну експертизу не проходив.

У той же час відповідно до ст. 35 вказаного Закону, підставою прийняття органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування рішень щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є саме позитивні висновки такої експертизи.

Відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом сел. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій".

Рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2013/25-5 вимогам закону не відповідає, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним.

Позивач зазначив,що з цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий на підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_2 державний акт серії ЯЖ № 922178 на право власності на земельну ділянку.

Також,позивач зазначив,що виникнення права власності на майно, яке не є новоствореним, передбачає припинення права власності попереднього власника, однією з підстав якого відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України є відчуження власником свого майна. Уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось, а відтак право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності на неї у ОСОБА_2 на законних підставах не виникло.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності держави на спірну земельну ділянку відповідачами не визнається, що відповідно до вказаних положень законодавства є підставою для визнання права власності держави на спірну земельну ділянку.

Також,позивач зазначив,що вказаний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У зв"язку із даними обставинами позивач просить визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2013/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ №922178 виданий на ім."я ОСОБА_2Она земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд .Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЛ № 416232 на ім"я ОСОБА_3 А та скасувати державну реєстрацію данного Державного акту .Визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:043:0008.

Представник позивача у судове засідання не з"явився ,подав до суду заяву,відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Коцюбинської селищної ради у судове засідання не з"явився,про день розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду подано письмові заперечення на позов та заява про застосування строків позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з"явились,про день розгляду справи були повідомлені належним чином,представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд спрпави за його відсутності,просить у позові відмовити,а також подав заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Представник 3-ї особи комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" у судове засідання не з»явився,до суду подана заява про розгляд справи за їх відсутності та письмові пояснення на позов,згідно яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Суд,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦК України»Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні було встановлено,що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2013/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922178 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0008, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.Наведені обставини справи стверджуються у судовому засіданні копією вказаного рішення ради та копією Державного акту та копією проекту землеустрою.

Також,у судовому засіданні було встановлено,що 14.12.2010р було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки,відповідно до якого ОСОБА_3 придбала земельну ділянку по АДРЕСА_1.На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки на ім"я ОСОБА_3 було видано Державний акт про право валасності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416232.

Суд вважає,що рішення Коцюбинської селищної ради від 14.12.2008

№ 2013/25-5"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2було прийнято незаконно.

Відповідно до ст..152 ЗК України «Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі.

Під час судового розгляду справи було встановлено , що будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж сел. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.На дані графічні матеріали не посилається і Коцюбинська селищна рада у своїх письмовиз запереченнях,поданих до суду .Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Так, зазначеними рішеннями суду було встановлено , що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941року, яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. ім. Коцюбинського і включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30 грудня 1962 року, яким сел. Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04 січня 1965 року, яким смт. ім. Коцюбинського перейменовано в сел. Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. ім. Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11 лютого 1941 року не збереглась;проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України 2001р по даний час проект встановлення межі селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу Київською обласною радою не затверджувався.Зазначені судові рішення були надані Коцюбинською селищною радою до своїх письмових заперечень.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, вищевказані обставини не підлягають доказуванню.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність 501 громадянину,у тому числі і відповідачу ОСОБА_2 керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25 вересня 2008 року № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.09, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.11 у справі за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, виконком Ірпінської міської ради, про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради №689/22-5 від 24.09.2008 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішення № 711/22-5 від 28.10.08 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське»,було встановлено ,що рішенням Коцюбинської селищної ради № 689/22-5 від 24.09.2008 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням № 711/22-5 від 28.10.08 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища;Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 року;немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у Пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.

Беручи до уваги зазначені рішення судів, які набрали законної сили, суд вважає встановленим той факт, що на момент прийняття спірного рішення від 25.12.2008 № 2013/25-5"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 зазначено, що Коцюбинська селищна рада, приймаючи оскаржувані рішення діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку, а саме всі зазначені рішення приймалися за результатами отримання позитивних висновків органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів. За таких обставин, Коцюбинська селищна рада не мала правових підстав відмовити у наданні земельних ділянок у власність, а тому діяла в межах наданих діючим на дату прийняття відповідних рішень законодавства.А тому суд дійшов висновку, що спірні рішення Коцюбинською селищною радою прийняті в межах компетенції виходячи з того, що спірні рішення були прийняті у відповідності до передбаченої вимогами ст. 116, ст. 118 Земельного кодексу України процедури безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, не надаючи при цьому оцінку факту місця розташування спірних земель в межах чи за межами селища та відповідності прийнятих рішень п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно довідки відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься в проекті землеустрою, спірна земельна ділянка відводиться у приватну власність за рахунок земель Коцюбинської селищної ради.

Проте, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1, наявної в матеріалах справи, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не обліковувалися.

Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь ОСОБА_4 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.11.

Крім того, згідно висновку Управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідача, що міститься в матеріалах справи, управлінням надано позитивний висновок за умови проведення процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі житлової забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану сел. Коцюбинське або ж розробки відповідного містобудівного обґрунтування, однак як вбачається з проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.

Враховуючи викладені обставини справи суд приходить до висновку, що зазначена довідка відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь про правовий статус спірної земельної ділянки,яка міститься у проекті відводу земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 не є належним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах сел. Коцюбинське, оскільки зазначена в ній інформація спростовується іншими матеріалами справи.

Крім того,у судовому засіданні було встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Зважаючи на вказане, при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення Коцюбинської селищної ради було порушено вимоги ст. 39 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій".

При вирішенні спору по суті, суд не бере до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75, від 15.09.2010 року № 153 та від 06.11.2009 року № 170, які прийняті після прийняття спірного рішення, оскільки обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення, а тому не мають доказового значення по справі.

Щодо заяви Коцюбинської селищної ради про застосування строків позовної давності,відповідно до якої відповідач посилається на ті обставини,що позиваачем пропущений вказаний строку,то суд вважає,що позивачем строк позовної давності не пропущений,поскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом,тому суд вважає що позивач не пропустив строк для подачі даного позову до суду.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірне рішення прийнято Коцюбинською селищною радою з порушенням вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки прийняттям зазначеного рішення Коцюбинська селищна рада розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами смт. Коцюбинське,а тому суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2013/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Позивач просить визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922178 виданий на ім."я ОСОБА_2 на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд та Державний акт серії ЯЛ № 416232 на ім"я ОСОБА_3

Відповідно до ст.. 155 ЗК України «У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта,яким порушуються права особи щодо володіння,користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою,такий акт визнається недійсним».

Поскільки судом визнається недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2013/25-5"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1,яке було підставою для видачі відповідачу ОСОБА_2 Державного акту серії ЯЖ № 922178,а також враховуючи ті порушення законодавства,які були допущені при прийнятті Коцюбинською селищною радою свого рішення від 25.12.2008р № 2013/25-5, тому суд визнає недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922178 виданий на ім."я ОСОБА_2 на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд.

У судовому засіданні було встановлено,що 14.12.2010р було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки,відповідно до якого ОСОБА_3 придбалп земельну ділянку по АДРЕСА_1.На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416232.

Позивач згідно позовної заяви зазначає,що укладений 14.12.2010р договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки,є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та скасування його державної реєстрації , суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ст. 131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, є в даному випадку є необґрунтованим.

Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, такий висновок узгоджується із положеннями ч. 3 ст.152 ЗК України, якою передбачено, що захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом заявлення позову про визнання угоди недійсною.

Укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 14.12.2010 р. не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності.

Крім того,відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, коли майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Питання про захист права власника у випадку відчуження його майна за плату особою, яка не мала на це права, вирішуються шляхом пред'явлення власником віндикаційного позову до набувача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене,суд вважає відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416232виданий на ім."я ОСОБА_3 на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд,а також відсутні підстави для скасування державної реєстрації вказаного Державного акту.

При цьому суд також враховує правовий висновок, який зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 02.10.2013 р. при розгляді справи № 6-93цс 13, предметом якої був спір про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним за позовом прокурора. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справи № 6-92цс 13.

За змістом наведеної правової позиції стосовно спору в даній справі вирішення питання про правомірність видачі державного акта на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності правочину, на підставі якого такий акт видано.

При вирішенні спору по суті суд не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, вона перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведено процедури вилучення і зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також що не була проведена експертиза проекту землеустрою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р. встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, дане підприємство не є державним лісогосподарським підприємством, в нього відсутні документи, що підтверджують право користування на вказані вище землі.

Дані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, відсутні підстави для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки у КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Таким чином, земельна ділянка, що була передана ОСОБА_2, не відноситься до земель лісового фонду, отже не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення, а проект її землевідведення не підлягає обов'язковій державній експертизі.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання права власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 відповідно до ст..392 ЦК України,то дані позовні вимоги не підлягають до задоволення,поскільки дані вимоги не конкретизовані,безпідставні та такі,що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо зави представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову,то дана заява підлягає до задоволення,поскільки відповідно до ст. 154 ЦПК УКраїни « Якщо у задоволенні позову було відмовлено,провадження у справі було закрито або заяву було залишено без розгляду,вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили .Суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову".

Враховуючи,що сторони по справі в судове засідання не з"явились,відповідно до ст. 197 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст.. 152,155 ЗК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов прокурора м.Ірпеня Київської області задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2013/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 922178 виданий на ім."я ОСОБА_2 на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1,цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд.

В іншій частині позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову,які були вжиті ухвалою Ірпінського міського суду від 18.09.2013 р та зняти арешт,який був накладений на земельну ділянку пл..0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:043:0008 по АДРЕСА_1 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд,власником якої є ОСОБА_5.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Копію рішення суду направити сторонам по справі для відома.

Суддя: С. І. Оладько