Рішення

від 19.06.2014 по справі 911/1834/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1834/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ХЕЛСКЕР», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА», м. Бориспіль

про стягнення 2 140 021,32 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Андрущик В.П., Блажко Р.П., Кулеба А.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ХЕЛСКЕР» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» (далі - відповідач) про стягнення 2 140 021,32 грн.

Провадження у справі № 911/1834/14 порушено відповідно до ухвали суду від 20.05.2014 року та призначено справу до розгляду на 03.06.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.06.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Представники позивача у судовому засіданні 03.06.2014 року подали заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки з часу подання позовної заяви до моменту розгляду справи по суті настав термін оплати за рядом видаткових накладних. Також позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду. Розгляд справи відкладався до 19.06.2014 року.

У судовому засіданні 19.06.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, користуючись наданим ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом, подав заяву про збільшення позовних вимог, оскільки з часу подачі позовної заяви до моменту розгляду справи по суті настав термін оплати за рядом видаткових накладних. Крім того, позивач перерахував пеню, 3% річних і збитки від інфляції станом на 18.06.2014 року. З урахуванням двох поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3 266 028,47 грн., з яких: 3 056 862,86 грн. основного боргу, 77 427,86 грн. пені, 12 731,31 грн. 3% річних та 119 006,44 грн. інфляційних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.06.2014 року повторно без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ХЕЛСКЕР» (позивач) і Приватним акціонерним товариством «АЛЬБА УКРАЇНА» (відповідач) було укладено Договір поставки № 07-12.12 від 07.12.2012 року (далі - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується передати лікарські засоби та вироби медичного призначення (товари) у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товари, у кількості, асортименті та за цінами згідно з накладними, що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктами 3.1. та 3.4. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється товарними партіями автомобільним транспортом позивача на склад відповідача за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченко, 100, що відповідає умовам поставки DDU м. Бориспіль згідно з ІНКОТЕРМС 2000.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата поставленого товару проводиться на умовах відстрочення платежу, кількість календарних днів відстрочення платежу зазначається у видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.7. Договору оплата товару проводиться виключно два дні на тиждень, а саме: вівторок та четвер (платіжні дні). У разі, коли день оплати кожної товарної партії, зазначений у п. 5.2. даного договору, припадає не на платіжній день, відповідач зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 2 від 25.12.2013 року (Далі - Договір-2).

Пунктом 1.1. Договору-2 передбачено, що позивач зобов'язаний поставити та передати у власність відповідачу товари згідно із заявками відповідача в асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору-2 поставка товару здійснюється силами та за рахунок позивача на умовах DDP (за редакцією Інкотермс 2010 року), які застосовуються із урахуванням внутрішньодержавного характеру даного договору.

Згідно з п. 4.1. Договору-2 відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу гроші за товар на умовах та в терміни, що вказані у видатковій накладній.

Пунктом 4.7. Договору-2 (у редакції, передбаченій протоколом розбіжностей від 25.12.2013 до договору поставки) встановлено, що відповідач проводить оплати один раз на тиждень, а саме - у вівторок (платіжний день). У разі, коли день оплати кожної товарної партії припадає не на платіжний день, відповідач зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день.

Як зазначив позивач, ним на виконання умов Договору-1 та Договору-2 було поставлено (передано) відповідачу товари на загальну суму 3 056 862,86 грн.

Факт прийняття відповідачем товарів підтверджується доданими до позовної заяви та заяв про збільшення позовних вимог видатковими накладними за період з грудня 2013 року до квітня 2014 року. За Договором-1 за накладними №№ КЕ-0001301 - КЕ-0001307, №№ КЕ-0001329 - КЕ-0001345, № Н-00000048. За Договором-2 за накладними №№ Н-00000022 - Н-00000031, №№ Н-00000057 - Н-00000066, №№ Н-00000089 - Н-00000094, № Н-00000101, №№ Н-00000110 - Н-00000118, №№ Н-00000142 - Н-00000151, №№ Н-00000166 - Н-00000175, №№ Н-00000183 - Н-00000190, №№ Н-00000205 - Н-00000213, №№ Н-00000234 - Н-00000237, №№ Н-00000257 - Н-00000261, №№ Н-00000283 - Н-00000289. Факт поставки товару відповідачем не заперечений та не спростований.

Однак, відповідач не здійснив оплату за отримані ним товари, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 3 056 862,86 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 3 056 862,86 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 77 427,86 грн., 3% річних у сумі 12 731,31 грн. та збитки від інфляції у розмірі 119 006,44 грн.

Як передбачено п. 9.2. Договору-1, у випадку порушення відповідачем строків оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

Відповідно до п. 8.4. Договору-2 у випадку порушення строку оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з наданими позивачем розрахунками, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, нарахування збитків від інфляції та 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату. Отже, вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних суд вважає правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості і у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ХЕЛСКЕР» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, ідентифікаційний код 38204576) 3 056 862,86 грн. основного боргу, 77 427,86 грн. пені, 12 731,31 грн. 3% річних, 119 006,44 грн. збитків від інфляції та 65 320,58 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.