Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/10303/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10303/14 24.06.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Вікторія-Безпека"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт"

про стягнення 108 422,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ніщик І.В. - представник за довіреністю № 18-06-2014/08 від 18.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Вікторія-Безпека" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" про стягнення 108 422,12грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.06.2012 року між ним та товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" укладено договір № ФО/36 про надання послуг з охорони об'єкту.

На умовах зазначеного договору позивач надав відповідачу охоронні послуги за період з 01 червня 2012 року по 07 травня 2014 року включно на загальну суму 580 645, 16 грн.

Позивач фактично припинив надання охоронних послуг відповідачеві з 08 травня 2014 року.

За період дії договірних відносин відповідач частково провів розрахунки за фактично отримані послуги на умовах договору, сплативши суму в розмірі 480 000,00 грн.

Станом на 23.05.2014 року сума основного боргу відповідача на умовах договору перед позивачем становить 100 645, 16грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 108 422,12 грн. з якої: 100 645,16 грн. - основний борг, 5 391,32 грн. грн. - пеня, 2 285,64 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.

20.06.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2014 року.

В судове засідання 24.06.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 29.05.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,будинок 65, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 90 422,12 грн. з якої: 82 546,15 грн. - основний борг, 5 391,32 грн. грн. - пеня, 2 285,64 грн. - три відсотки річних. Позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.06.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" (замовник) та приватним підприємством "Вікторія-Безпека" (виконавець) укладено договір №ФО/36 про надання послуг з охорони об'єкту.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник передає, а виконавець приймає під охорону будівельний майданчик, який розташований за адресою: м.Київ, проспект Червонозоряний, буд. 4а.

Під визначенням «об'єкт» приймається територія будівельного майданчика, обмежена по периметру огорожею, обладнанням з різновидами матеріально-технічних цінностей (надалі - об'єкт).

Договір набирає чинності з « 01» червня 2012 року і діє до « 01» червня 2013 року (п.10.1 договору).

Згідно з п.10.2 договору, після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, в такому випадку договір вважається продовженим на один календарний рік без обмеження кількості разів. Кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

01.06.2012 року між сторонами підписано акт приймання об'єкту під охорону згідно договору №ФО/36 про надання послуг з охорони об'єкту від 01.06.2012р.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг за договором визначається «Протоколом узгодженая договірної ціни (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору.

Так, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг охорони від 01.06.2012р. (додаток №2) сторонами досягнуто згоди щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, яка становить 25 000,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору, зміна ціни договору може бути переглянута за погодженням сторін, з оформлені відповідного протоколу, який після його підписання є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.4 договору, фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами двосторонньому «Акті виконаних робіт», який складається не пізніше 10-го числа наступні місяця, що слідує за звітним. У разі, якщо на протязі 10 (десяти) діб після вказаного у цьому пункті договору терміну замовник не підпише «Акт виконаних робіт», послуги вважаються наданими у повному обсязі.

На виконання умов договору між сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- №ОУ-0000130 від 30.06.2012 року за червень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000156 від 31.07.2012 року за липень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000184 від 31.08.2012 року за серпень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000214 від 30.09.2012 року за вересень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000239 від 31.10.2012 року за жовтень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000263 від 30.11.2012 року за листопад 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №ОУ-0000289 від 31.12.2012 року за грудень 2012 року на суму 25 000,00 грн.;

- №19 від 31.01.2013 року за січень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №51 від 28.02.2013 року за лютий 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №82 від 31.03.2013 року за березень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №115 від 30.04.2013 року за квітень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №142 від 31.05.2013 року за травень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №206 від 30.06.2013 року за червень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №214 від 31.07.2013 року за липень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №243 від 31.08.2013 року за серпень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №270 від 30.09.2013 року за вересень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- № 295 від 31.10.2013 року за жовтень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №320 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №345 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 25 000,00 грн.;

- №22 від 31.01.2014 року за січень 2014 року на суму 25 000,00 грн.;

- №52 від 28.02.2014 року за лютий 2014 року на суму 25 000,00 грн.;

- №74 від 31.03.2014 року за березень 2014 року на суму 25 000,00 грн.;

- №101 від 30.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 25 000,00 грн.;

- №124 від 07.05.2014 року за період з 01.05 - 07.05.2014р. на суму 5 645,16 грн.

Таким чином, всього надано послуг на загальну суму 580 645,16 грн.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата вартості охоронних послуг, яку визначено протоколом узгодження договірної ціни , здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно за фактично надані послуги до 5-го числа місяця наступного за місяцем, в якому фактично надавались послуги.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно вносити плату на поточний рахунок виконавця за послуги охорони відповідно до підписаного обома сторонами акту виконаних робіт наданого виконавцем.

За період з 11.07.2012 року по 15.05.2014 року відповідач частково провів розрахунки за фактично отримані послуги в розмірі 480 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, як зазначено позивачем в судовому засіданні та підтверджується банківськими виписками відповідачем на користь позивача було частково проведено розрахунки на суму 18 000,00 грн. (10 000,00 грн. - 28.05.14р. та 8 000,00 грн. - 13.06.2014 року).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за період з червня 2012 року по 07.05.2014 року в сумі 82 645,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 391,32 грн. за період з 06.07.2012 року по 23.05.2014 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.7 договору, за прострочення терміну розрахунків з виконавцем, передбачених цим договором замовник за кожен день прострочення платежу сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 5 391,32 грн. за період з 06.07.2012 року по 23.05.2014 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2 385,64 грн. за період з 06.07.2012 року по 23.05.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором №ФО/36 про надання послуг з охорони об'єкту від 01.06.2012 року, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 2 385,64 грн. за період з 06.07.2012 року по 23.05.2014 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з абз.2 пп4.7 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 65; ідентифікаційний код: 37308435) на користь приватного підприємства "Вікторія-Безпека" (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код: 32978671) суму основного боргу в розмірі 82 645 (вісімдесят дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 16 коп., пеню в розмірі 5 391 (п'ять тисяч триста дев'яносто одна) грн. 32 коп. три проценти річних в розмірі 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 64, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.07.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий