Ухвала

від 27.06.2014 по справі 904/4648/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.06.14р. Справа № 904/4648/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Стройінвест", с. Сад, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальфа", м. Дніпропетровськ

про вжиття запобіжних заходів

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача (заявник): Коваленко О.І., дов. 30.04.2014 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Стройінвест", с. Сад, Сумська область звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій просить суд накласти арешт на майно, а саме грошову суму у розмірі 555 525,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26001700251235 в ПАТ "Правекс-Банк", МФО 380838, м. Київ відкритий на ім'я Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальфа", код ЄДРПОУ 39152545.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 року заяву прийнято до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ТОВ "Мальфа" умисно ухиляється від виконання зобов'язань за договором поставки від 26.05.2014р, укладеним між ТОВ "Суми-Стройінвест" та ТОВ "Мальфа", а саме, ТОВ "Мальфа" не здійснило поставку товару, отримавши кошти за товар на свій рахунок. Крім того, грошові кошти за непоставлений товар відповідач заявнику не повернув.

Дослідивши подану заяву про вжиття запобіжних заходів, господарський суд, - встановив:

26 травня 2014 року між ТОВ «Мальфа» (постачальник) та ТОВ «Суми -Стройінвест»

(покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити виробниче обладнання (далі - товар) на умовах, в строки та порядку, що визначаються цим Договором і чинним законодавством України.

Згідно з п.2.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем по 100 % передоплаті на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до п. 3.3 Договору постачальник зобов'язаний поставити товар в день отримання коштів.

На підставі платіжного доручення № 659 від 24.06.2014 ТОВ «Суми-Стройінвест» сплачено кошти на загальну суму 555525, 00 грн., але станом на 26 червня 2014 року товар не поставлений.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що запобіжні заходи включають: витребування доказів, огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 43-4 Господарського процесуального кодексу України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви. У разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Суд відзначає, що за приписами ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного запобіжного заходу.

Тобто, фактично метою вжиття запобіжних заходів є забезпечення вимоги, оформленої у вигляді позову та надання додаткових гарантій збереження доказів чи реальності виконання рішення суду у разі задоволення позову у разі наявності підтвердженої належними засобами доказування імовірності неможливості або утруднення подачі особою потрібних для неї доказів, а також наявності у особи підстав вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно п. 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" за № 01-8/251 від 20.04.2007 року при вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 433;

- імовірності настання обставин, зазначених у статті 431;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Заявником не надано до суду жодних документальних доказів на підтвердження неможливості чи утруднення подачі в подальшому доказів правомірності його вимог при зверненні з позовом або загрози порушення його прав. Викладені в заяві доводи не підтверджують необхідність у застосуванні обраного заявником запобіжного заходу.

Перелік запобіжних заходів, встановлених ст. 43 -2 ГПК України, є вичерпним та розширенню не підлягає, тобто вид запобіжного заходу має відповідати встановленим цією нормою. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" за № 01-8/251 від 20.04.2007 року.

Аналіз положень ст. 43 -2 ГПК України в контексті приписів ст. ст. 43-1 ГПК України свідчить про те, що накладення арешту на майно, яке належить особі, стосовно якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання в подальшому рішення суду та стосується переважно індивідуально визначеного майна. Накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не застосовується.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, у ТОВ "Мальфа" виник обов'язок поставити товар, а не повернути попередньо плачені кошти, що також свідчить про відсутність підстав для арешту грошових коштів ТОВ "Мальфа".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України підстави та передумови вжиття запобіжних заходів, з огляду на встановлену судом відсутність правових підстав для їх вжиття, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Суми-Стройінвест" про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст. ст. 43-1, 43-2, 43-4, 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів - відмовити.

Суддя С.В. Мартинюк