Постанова

від 24.06.2014 по справі 910/22523/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/22523/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі)

суддів Воліка І.М.

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (судді Кропивна Л.В., Корсакова Г.В., Самсін Р.І.) у справі№910/22523/13 господарського суду міста Києва за позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" доЖитлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" провизнання недійсними змін до договору оренди нерухомого майна та стягнення коштів 35 533 грн. 16 коп. за участю представників: від позивачаГибало О.В., довіреність №12-40 від 20.01.2014р. від відповідачаГрицик Д.С., довіреність №4 від 09.01.2014 р. Манаєнко Д.В. - керівник, відповідно до виписки з ЄДР серія АГ №316141 від 12.08.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"), звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" (далі - ЖБК "5-й Радянський") про визнання недійсним змін до договору оренди нерухомого майна та стягнення коштів 35 533 грн.16 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. у справі №910/22523/13 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсними зміни та доповнення від 10.03.2011р. до договору оренди нежитлових приміщень №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. в частині оренди нежилих приміщень за адресою: місто Київ, вул. Гоголівська, 1-3, з моменту їх укладення (внесення), стягнуто з відповідача 35 533 грн. 16 коп. безпідставно отриманих коштів та 2 867 грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено, стягнуто з УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", 1 522 грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків апеляційного господарського суду обставинам справи та невірним застосування вказаним судом норм чинного законодавства.

Заявник касаційної скарги, зокрема, посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236, ст.ст. 317, 319, ч. 1 ст. 761, ст. 1212 Цивільнового кодексу України, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та на надання вказаним судом невірної оцінки фактам встановленим в рішенні господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. у справі №5011-36/7321-2012, а саме викладеній в ньому позиції щодо ненабуття ЖБК "5-й Радянський" права власності на нежитлові приміщення, які складають частину предмету оренди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Мирошниченко С.В., касаційну скаргу УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 24.06.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/236 від 23.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному та перебуванням судді Мирошниченка С.В. у відпустці, для розгляду справи №910/22523/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Волік І.М., Прокопанич Г.К.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 24.06.2014 р. представником ЖБК "5-й Радянський" подано відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 24.06.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським апеляційним судом норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2010 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради (орендодавець) та УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", (орендар) було укладено договір №521/7-61/-1208 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м.Києва, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення VIII сесії V скликання Шевченківської районної у м.Києві ради №863 від 20.05.2010 р. передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення (будівлю, споруду), загальною площею 1066,1 кв.м., у тому числі, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Гоголівська, 1-3, приміщення І-го поверху, площею 176,8 кв.м. під відділення поштового зв'язку. Приміщення передані у володіння та користування орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем по справі №910/22523/13 виникли внаслідок підписання 10.03.2011 р. УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та ЖБК "5-й Радянський" змін та доповнень до вищевказаного договору, відповідно до яких права та обов'язки орендодавця за договором №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. в частині зазначених приміщень перейшли до ЖБК "5-й Радянський" з моменту підписання даних змін та доповнень.

На виконання умов договору №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р., з врахуванням внесених до нього змін, УДППЗ "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", сплатило ЖБК "5-й Радянський" орендну плату за користування приміщенням, в період з лютого 2011 р. по липень 2011 р., на загальну суму 35 533 грн. 16 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позовні вимоги у справі №910/22523/13 обґрунтовані тим, що відповідач не набув права власності на нежилі приміщення, що складають частину предмета оренди, а отже не міг передавати вказане нерухоме майно в оренду.

За таких обставин позивач вважає, що зміни та доповнення від 10.03.2011 р. до договору №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. оренди нежилих приміщень є недійсними, внаслідок чого у нього виникло право вимагати повернення отриманої ЖБК "5-й Радянський" орендної плати, як безпідставно набутих грошових коштів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, зробив висновок про законність володіння ЖБК "5-й Радянський" частиною майна, що складає предмет оренди в період з лютого 2011 р. по липень 2011 р., дійсність змін та доповнень внесених позивачем та відповідачем до договору №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. та відсутність підстав для повернення ЖБК "5-й Радянський" отриманої орендної плати, як безпідставно набутих грошових коштів.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин справи, господарський суд апеляційної інстанцій дійшов помилкових висновків та прийняв необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Таким чином, вирішуючи питання про можливість ЖБК "5-й Радянський" вчиняти правочин щодо внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлових приміщень №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р., судам попередніх інстанцій необхідно було встановити наявність або відсутність у відповідача необхідного обсягу дієздатності, а саме права передавати в оренду нежилі приміщення, розташовані за адресою: м.Київ вул. Гоголівська, 1-3, приміщення І-го поверху, площею 176,8 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на вказані правові норми, апеляційним господарським судом визнано доведеним факт, встановлений в рішенні господарського суду міста Києва від 19.10.2010 р. у справі №30/302, яке набрало законної сили, що з моменту введення будинку в експлуатацію усі приміщення, у тому числі вбудовані нежилі приміщення, які розташовані на першому поверсі літери А будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, знаходяться на балансі ЖБК "5-й Радянський", який виступав замовником будівництва, а тому в силу ч. 1 ст. 384 Цивільного кодексу України є власністю кооперативу.

При цьому, враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції зробив висновок, що судове рішення по справі №30/302 є правовстановлюючим, а не правопороджуючим, отже право власності у ЖБК "5-й Радянський" виникло з моменту введення в експлуатацію приміщень, що складають частину предмета оренди за договором №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. З огляду на це, в момент виникнення у відповідача суб'єктивного права на нерухомість реєстрація права власності не визнавалася обов'язковою і здійснювалася за бажанням правоволодільця.

За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав, що у ЖБК "5-й Радянський" був достатній обсяг дієздатності для передачі вищевказаного майна в оренду, а, отже, і для здійснення правочину щодо внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлових приміщень №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р.

Колегія суддів, погоджуючись з доводами заявника касаційної скарги, вважає вказаний висновок господарського суду апеляційної інстанції необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

У рішенні господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. у справі №5011-36/7321-2012 встановлено, що, за відсутності державної реєстрації прав на нерухоме майно, ЖБК "5-й Радянський" не набув права власності на нежилі приміщення І-го поверху, площею 176,8 кв.м., розташовані за адресою: м.Київ вул. Гоголівська, 1-3, внаслідок чого не мав права укладати будь-які правочини щодо спірного майна.

Отже, всупереч ст. 35 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду при вирішенні спору у справі №910/22523/13 здійснила переоцінку обставин вже встановлених в рішенні господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. у справі №5011-36/7321-2012, яке набрало законної сили, внаслідок чого дійшла протилежного висновку щодо моменту виникнення у ЖБК "5-й Радянський" права власності на нежилі приміщення, що складають частину предмета оренди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський суд не дослідив доводи позивача про те, що зміни та доповнення до договору оренди нежилих приміщень №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р. вчинені без участі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке є орендодавцем за договором, до якого вносились зміни.

Колегія суддів вважає дану обставину істотною для вирішення питання щодо недійсності правочину про внесення змін та доповнень від 10.03.2014 р. до договору оренди нежилих приміщень, оскільки чинним законодавством не наділено особу, яка не є стороною договору, правом змінювати договір, укладений іншими особами. Вказане, зокрема, встановлено і у рішенні господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. у справі №5011-36/7321-2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених нормами права, для визнання недійсним правочину про внесення змін та доповнень від 10.03.2014 р. до договору №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р., що , зокрема, було встановлено у рішенні господарського суду першої інстанції.

В свою чергу, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів є похідною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на недійсність правочину про внесення змін та доповнень від 10.03.2014 р., безпідставним є набуття відповідачем грошових коштів позивача в сумі 35 533 грн.16 коп.

Таким чином, апеляційним господарським судом неправомірно та необґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у вказаній сумі.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин справи та не дослідивши всі належні та допустимі докази, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків та прийняв рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, враховуючи, що господарським судом першої інстанції було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити без змін рішення господарського суду міста Києва у справі №910/22523/13.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарг.

Керуючись статтями, 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. у справі №910/22523/13 залишити в силі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" (01054, м.Київ, вул.Гоголівська, 1-3, код ЄДРПОУ 23378505) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 01189979) 1 766 грн. 10 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.М. Волік

Г.К. Прокопанич