Постанова

від 26.06.2014 по справі 908/3705/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 908/3705/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Запорізькій області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.03.14 у справі№ 908/3705/13 Господарського суду Запорізької області за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Калініна" доГоловного управління Держземагентства у Запорізькій області прозобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 15.02.05

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Калініна" звернувся з позовом до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 15.02.05. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на обставини щодо своєчасного звернення до відповідача з проектом додаткової угоди до договору та повідомленням про намір продовжувати користуватися земельною ділянкою. Між тим, на думку позивача, відповідачем було безпідставно відмовлено в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. При цьому позивач посилався на приписи статей 1, 6, 30, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.14, ухваленим суддею Науменко А.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією поновити дію договору оренди землі не на той самий строк та не на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, а відповідачем згоди на зміну строку договору надано не було. При цьому суд керувався приписами статей 251, 254, 255 Цивільного кодексу України, статей 93, 122 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 33 Закону України "Про оренду землі".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий, Будко Н.В., Москальова І.В., постановою від 18.03.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з обставин своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що відмова у поновленні договору оренди земельної ділянки обґрунтована відповідачем лише посиланням на несвоєчасне звернення орендаря стосовно поновлення договору оренди, а заперечення з боку орендодавця щодо істотних умов договору відсутні. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 251, 254, 255 Цивільного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статей 13, 30, 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Головне управління Держземагенства у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом відсутності згоди орендодавця щодо зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки в частині строку його дії. Водночас зазначає про безпідставне зобов'язання відповідача укласти в судовому порядку додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки за відсутності рішення останнього про таке поновлення. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.05 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Калініна" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за адресою: землі Антонівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області біля села: рілля контур № 87 - Антонівка Вільнянського району Запорізької області; сіножаті контур № 320 - Колос Вільнянського району Запорізької області; та рілля контур № 412 - Червонокозацьке Вільнянського району Запорізької області (пункт 1 договору). Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 33,0768 га із земель Антонівської сільської Ради. Відповідно до пункту 8 договору, останній укладено на 3 роки. Також судами установлено, що 13.10.10 між сторонами у справі укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору, відповідно до якого сторонами було внесено зміни щодо кількості орендованих земельних ділянок, розміру орендної плати та погоджено продовжити договір оренди на 3 роки. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Сільськогосподарського виробничого кооператиу "Калініна" до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 15.02.05. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.12 № 5245-VI внесені зміни, зокрема, до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до яких, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено набрання ним чинності з 01.01.13. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 № 258 затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентcтва України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і яке, згідно з пунктом 4.32. Положення, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Згідно з пунктом 12 Положення у Головному управлінні для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного наказу Головного управління. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону). Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін , але не може перевищувати 50 років. За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до частин 1-3 статті 33 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Частиною 5 вказаної норми передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Здійснюючи судовий розгляд справи місцевим судом було встановлено, що орендар - СВК "Калініна" 05.09.13 листом № 48 з додатковою угодою звернувся до Головного управління Держземагенства в Запорізькій області з повідомленням про намір продовжувати використання земельної ділянки, встановивши, зокрема, строк оренди тривалістю 5 років. Установлено судом першої інстанції і те, що Головне управління Держземагенства у Запорізькій області листом-повідомленням № 09-04-44/8400 від 30.10.13 заперечило проти продовження дії договору оренди землі. Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Проте, як вбачається з наданого позивачем клопотання від 05.09.13 № 48, з додатками, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Калініна" звернувся до відповідача з пропозицією поновити дію договору оренди землі на інший строк, ніж той, який був передбачений договором, а відповідачем згоди на зміну строку договору не надано, що унеможливлює в даному випадку застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо автоматичного поновлення договору, у зв'язку з волевиявленням орендаря щодо зміни істотних умов цього договору, зокрема, щодо строку. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Запорізької області про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області - залишенню в силі. Витрати у сплаті судового збору відносяться на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Калініна".

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.14 у справі № 908/3705/13 Господарського суду Запорізької області скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.14 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калініна" на користь Головного управління Держземагенства у Запорізькій області 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Дроботова

В. Швець