Ухвала

від 18.06.2014 по справі 22-ц/796/6903/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 6903 /2014 Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Меєчко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві подання головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Ткачової Катерини Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвібуд» ОСОБА_2;

за апеляційною скаргою головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Ткачової КатериниВолодимирівни

на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 26 березня 2014 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26.03.2014 року відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Ткачової К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «Алвібуд» ОСОБА_2

Не погоджуючись з ухвалою суду, головний державний виконавець Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Ткачова К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення подання. Посилається на незаконність постановленої ухвали, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що станом на 07.04.2014 року накази Господарського суду так і не виконано боржником, вимоги державного виконавця про погашення заборгованості проігноровані. Суд безпідставно не взяв до уваги надані державним виконавцем докази,а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.12.2013 №17893401, згідно якого ОСОБА_2 зазначений керівником юридичної особи TOB «Алвібуд», код ЄДРПОУ 35704174, з 11.11.2013 року.

Судом безпідставно не прийнято до уваги і те, що боржник фактично ухиляється від виконання наказів суду, ним не виконуються вимоги державного виконавця, не здійснюється явка за викликом державного виконавця, не надаються пояснення з приводу причин невиконання та шляхів подальшого виконання виконавчих документів.

Судом не повідомлено державного виконавця про дату та час розгляду справи, чим порушено вимоги ст. 377-1 ЦПК.

Судом порушено строки розгляду подання державного виконавця, яке у відповідності до приписів ст. 377-1 повинно бути розглянуте негайно, натомість оскаржувана ухвала

винесена 26.03.2014 року, при тому що, як вбачається з повідомлення про отримання поштового відправлення подання разом із додатками отримане судом 14.03.2014 р.

Головний державний виконавець Відділу ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Ткачова К.В., керівник ТОВ «Алвібуд» в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись відповідно до вимог закону.

Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів розцінила причини неявки вказаних осіб в судове засідання як неповажні та розглянула справу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебуває наказ Господарського суду м. Києва № 5011-57/9665-2012 від 01.10.2012 року про стягнення із TOB «Алвібуд» на користь TOB «ТК «ТБС» суми боргу у розмірі 51019,79 грн. (а.с.8).

19.02.2014 року постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Ткачової К.В. було відкрито виконавче провадження № 42150959 (а.с.7).

Крім того, на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебуває наказ Господарського суду м. Києва № 5011-23/1413-2012 від 17.04.2012 року про стягнення із TOB «Алвібуд» на користь TOB ІБФ «Фундамент» суми боргу у розмірі 407109,36 грн. (а.с.26).

19.12.2013 року постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Ткачової К.В. було відкрито виконавче провадження № Иком 41290591 (а.с.25).

Вказані накази були зведені у виконавче провадження № 42414086.

03.02.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.19).

03.02.2014 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.21).

Державний виконавець просив суд обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що він, як керівник юридичної особи - боржника за виконавчим провадженням ТОВ «Алвібуд», ухиляється від виконання наказів суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив уз вдоволенні подання виходячи з наступного.

Відповідно до ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1, п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.

Під поняттям «ухилення» від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад наявність коштів, майна тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. На момент звернення з поданням до суду, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Положеннями ч.1 ст.377 1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням держаного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналізом статей 140-145, ЦК України, щодо відповідальності за зобов'язаннями господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю можна зробити наступний висновок.

Керівник товариства з обмеженою відповідальністю є його виконавчим органом, який може бути обраний на загальних зборах його учасників і який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства (його керівник) може бути обраний як зі складу учасників товариства так і не зі складу учасників. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 вказуючи, що він є керівником TOB «Алвібуд».

Але, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був доданий державним виконавцем до матеріалів подання ОСОБА_2 значиться засновником (учасником) TOB «Алвібуд».

Доказів того, що ОСОБА_2 є керівником підприємства суду першої інстанції надано не було, оскільки витяг з Єдиного реєстру був наданий суду не повного змісту.

Судом правомірно не взято до уваги та не прийнято як належний доказ факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань як керівника TOB «Алвібуд», оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків. До апеляційної скарги доданий повний витяг з Єдиного реєстру, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є

керівником ТОВ «Алвібуд», але у суду першої інстанції не було таких даних, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на підставі тих доказів, які були надані суду першої інстанції.

Той факт, що державний виконавець не був повідомлений про час та місце судового розгляду, що подання було розглянуто з порушенням визначеного законом строку для такого розгляду є порушенням норм процесуального права, але ці порушення не потягли за собою постановлення судом незаконної ухвали по суті подання державного виконавця.

Отже, твердження апелянта про незаконність постановленої ухвали, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подання було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для його правильного вирішення та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Ткачової Катерини Володимирівнивідхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: