Постанова

від 16.06.2014 по справі 805/4190/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 р. Справа №805/4190/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача - Тудорашку Ю.І., Сацюка К.О., Медвєдєвої Г.А., Мозгової І.В.,

відповідача - Городової Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» до Державної податкової інспекції у Калінінському ралійні м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 17 березня 2014 року,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» (далі - позивач, ТОВ «Еко-Дон Стандарт») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 17 березня 2014 року.

В адміністративному позові позивач зазначив, що оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за наслідком проведення позапланової документальної виїзної перевірки, в ході якої встановлено порушення ТОВ «Еко-Дон Стандарт» пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначено в акті перевірки № 247/05-63-22-03/32862392 від 25 лютого 2014 року. За змістом викладеного в акті виявлене порушення відбулося через включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2013 року податку на додану в вартість в сумі 400 000,00 грн. внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс», операції з яким на думку податкової інспекції не мали реального відбуття.

Позивач в обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення за наслідком проведення цієї перевірки зазначив, що висновки податкової інспекції про невідбуття відображених позивачем в обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс» засновані на акті ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 серпня 2013 року № 3291/15/213/35951673 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Донінвестплюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за травень та червень 2013 року, яким нібито встановлено відсутність господарських операцій ТОВ «Донінвестпюс» з контрагентами постачальниками: ТОВ «Надророзробка», ТОВ «АПФ Промагробуд», ТОВ «Техіновація». Втім, позивач зауважив на тому, що висновки про невідбуття господарських операцій не можуть засновуватися лише на факті встановлення відсутності за юридичною адресою платника - контрагента позивача, як само й не може бути підставою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та відображення зобов'язань з податку на додану вартість неможливість підтвердження відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та кредиту. Позивач зазначив, що відбуття відображених ним в податковому обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Донінвестпюс» у червні 2013 року підтверджено первинними бухгалтерськими документами, складанням яких оформлювалося їх вчинення. Всі зазначені документи були надані позивачем до перевірки. Стосовно зауважень відповідача на відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Донінвестплюс» позивач зазначив, що жодним нормативно-правовим документом не встановлено обов'язковості застосування товарно-транспортних накладних та не визначено їх єдиним документом, яким має бути оформлена господарська операція.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 115-117). У наданих запереченнях в обґрунтування незгоди і позовом визначено ненадання позивачем до перевірки документів, які б підтверджували придбання товарів. За змістом заперечень до перевірки не надано: документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних або договору між ОСОБА_6 та ТОВ «Дон-Еко Стандарт» щодо використання транспортного засобу в діяльності підприємства); журналу обліку виданих довіреностей; документів, що підтверджують хто та за який рахунок проводив вантажно-розвантажувальні роботи; актів приймання-передачі товару; специфікацій до договору; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують яким чином товар був отриманий від контрагента постачальника. Крім цього, зауважив на тому, що згідно акту ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 3291/15-213/35951673 від 30 серпня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Донінвестплюс» (ЄДРПОУ 38355837) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та покупцями за травень та червень 2013 року. В зазначеному акті йдеться про встановлення порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України та завищення ТОВ «Донінвестплюс» суми податкового кредиту, сформованого від ТОВ «Надророзробка» (код ЄДРПОУ 35560057) за травень 2013 року на суму ПДВ 5 749 080,54 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 7 631 650,00 грн.; ТОВ «АПФ «Промагробуд» (код ЄДРПОУ 35711464) за травень 2013 року на суму ПДВ 2 465 911,36 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 3 503 610,27 грн., ТОВ «Техіновація» (код ЄДРПОУ 35293307) за травень 2013 року на суму ПДВ 5 731 200,00 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 7 651 550,00 грн.

На думку відповідача зазначені обставини свідчать про те, що господарські операції між ТОВ «Еко-Дон Стандарт»» та постачальником ТОВ «Донінвестплюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування та ухилення від сплати податків. На підставі вищевикладеного, представник Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» (код ЄДРПОУ 32862392) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером: 1 266 120 0000 011645 від 24 березня 2004 року, зареєстрований за адресою: 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, буд. 13, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 056288 (арк. справи 38).

Позивач перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі наказу від 12 лютого 2014 року та направлень на перевірку від 12 лютого 2014 року № 96, 97 в період з 12 лютого 2014 року по 18 лютого 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко-Дон Стандарт» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Донінвестплюс» (код ЄДРПОУ 38355837) за період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №247/05-63-22-03/32862392 від 25 лютого 2014 року (арк. справи 10-22).

Зі змісту наведеного акту перевірки вбачається, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення ТОВ «Еко-Дон Стандарт» пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилося у відображені в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків вчинення господарських операцій за відсутності факту їх реального вчинення та невідповідності первинних документів нормам законодавства, що призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 400 000,00 грн. у червні 2013 року.

Акт перевірки підписано позивачем із запереченнями. Відповідні заперечення були направлені позивачем до податкової інспекції 07 березня 2014 року, отримані відповідачем 11 березня 2014 року (арк. справи 68-73, 74). За наслідком розгляду отриманих заперечень висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко-Дон Стандарт» від 25 лютого 2014 року № 247/05-63-22-03/32862392 залишено без змін, про що позивача повідомлено листом за вих. №5794/11/05-63-22-03 від 18 березня 2014 року (арк. справи 75-83).

17 березня 2014 року на підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000752203, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 500 000,00 грн., у т.ч. основний платіж - 400 000,00 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) 100 000,00 грн. (арк. справи 23).

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є обґрунтованість висновків відповідача в акті перевірки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за червень 2013 року на 400 000,00 грн., внаслідок відображення податку на додану вартість у вказаному розмірі у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс» загальною вартістю 2 400 000,00 грн. та, як наслідок, правомірність винесення спірного податкового-повідомлення рішення, яким також застосовані штрафні санкції до позивача.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Еко-Дон Стандарт» (Покупець) та ТОВ «Донінвестплюс» (Постачальник) укладений договір поставки №21-05/1 від 21 червня 2013 року (арк. справи 25-27). За умовами цього договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити його (їх) вартість на умовах цього договору. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації (рахунок-фактура), що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. Договору). За змістом пункту 3.1. договору товар поставляється транспортом за рахунок покупця. На кожну партію товару продавець надає покупцю наступні документи: рахунок фактуру, видаткову накладну та податкову накладну (пункт 3.1. договору). Товар передається на підставі видаткової накладної та /або акту приймання передачі, датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі ч та/або видачі видаткової накладної (пункти 3.11 та 3.12 договору).

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Донінвестплюс» поставлено товар за найменуванням - зовнішній блок «VRF Panasonic U-14МЕ1Е81» у кількості 5 одиниць, зовнішній блок «VRF Panasonic U-16МЕ1У81» у кількості 2 одиниці, зовнішній блок «VRF Panasonic U-18МЕ1Е81» у кількості 2 одиниці, зовнішній блок «VRF Panasonic U-20МЕ1Е81» у кількості 4 одиниць, внутрішній блок «VRF Panasonic S36MR1E5» у кількості 19 одиниць загальною вартістю 2 400 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 400 000,00 грн., який отриманий позивачем за видатковою накладною № 250 від 25 червня 2013 року (арк. справи 35). За наслідком постачання ТОВ «Донінвестплюс» видало позивачеві податкову накладну № 250 від 25 червня 2013 року (арк. справи 30). В рахунок сплати вартості отриманого товару позивачем перераховані кошти в сумі 2 400 000,00 грн. за платіжним дорученням № 113 від 26 червня 2013 року на рахунки ТОВ «Феоніс» (арк. справи 36), який із урахуванням змісту договору про відступлення права вимоги № 25-06/1 від 25 червня 2013 року набув право вимоги від ТОВ «Еко-Дон Стандарт» сплати вартості отриманих на умовах договору № 21-05/1 від 21 червня 2013 року товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на невідбуття постачання товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних судом не приймаються, оскільки сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару за умови оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару. Згідно умов укладеного договору № 21-05/1 від 21 червня 2013 року товари цього договору поставляються транспортом за рахунок покупця.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, що перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс» здійснювалося на власному транспорті комерційного директора товариства - ОСОБА_6, право власності якого на легковий вантажопасажирський автомобіль підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (арк. справи 129). Будь-які витрати, пов'язані транспортуванням товару позивачем не формувалися.

За змістом викладеного в акті, відповідачем заперечується правомірність формування позивачем податкового кредиту червня 2013 року за наслідком придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс», крім іншого, через висновки акту Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька Головного Управління Міндоходів у Донецькій області № 3291/15-213/38355837 від 30 серпня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Донінвестплюс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за травень та червень 2013 року, у висновках якого зазначається про завищення ТОВ «Донінвестплюс» податкового кредиту травня 2013 року на 13 946 191,91 грн. та червня 2013 року на 18 786 810,27 грн. та завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 946 191,91 грн. у травні 2013 року та на 18 786 810,27 грн. у червні 2013 року. За фактом відображення вчинення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Надророзробка», ТОВ «АПФ «Промагробуд», ТОВ «Техіновація». Як зазначено в цьому акті, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Аудит», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», згідно поданих до ДПІ в Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень та червень 2013 року. Наведений акт наявний в матеріалах справи (арк. справи 164-169). В акті, зокрема, зазначається про не підтвердження наявності поставленого товару ТОВ «Донінвестплюс» від ТОВ «АПФ «Промагробуд», ТОВ «Надророзробка», ТОВ «Техіновація».

Дослідивши наведені доводи суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються взаємовідносин контрагентів постачальника такого платника. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачальником платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відомості наведеного акту не свідчать про невідбуття господарських операцій між позивачем і ТОВ «Донінвестплюс». В акті перевірки позивача, як само й в акті перевірки ТОВ «Донінвестплюс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень та червень 2013 року відсутні відомості, які б дозволяли ідентифікувати придбані контрагентом позивача - ТОВ «Донінвестплюс» товарно-матеріальні цінності із тими, що були ним продані позивачеві. Будь-яких відомостей, які б підтверджували, що придбані позивачем у ТОВ «Донінвестплюс» товарно-матеріальні цінності придбавалися останнім у ТОВ «АПФ «Промагробуд», ТОВ «Надророзробка», ТОВ «Техіновація» в матеріалах справи відсутні.

Відбуття господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Донінвестплюс» підтверджується документами, опис яких наведений вище. Крім цього, позивачем протягом судового розгляду справи надані документи, що підтверджують подальше використання придбаних ним в ТОВ «Донінвестплюс» товарно-матеріальних цінностей.

Так, відповідно до умов договору № 3300005127 від 26 жовтня 2012 року із врахуванням змісту протоколу розбіжностей від 07 листопада 2012 року, позивач зобов'язався поставити продукцію виробничо-технічного призначення на корить покупця - ПрАТ «Донецьксталь» (арк. справи 86-89). Згідно додатку до цього договору загальна вартість продукції, що має бути поставленою становить 4 498 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 749 666,67 грн.). Згідно розділу 4 додатку 1 до договору від 26 жовтня 2012 року постачання здійснюється на умовах СРТ - склад покупця (Інкотермс 2000 року) протягом 3 днів від дати повної оплати. Місце постачання товару - м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, склад покупця. Виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за цим договором підтверджується видатковою накладною № 12 від 12 серпня 2013 року (арк. справи 99). Податкові накладні виписувалися позивачем по факту отримання оплати від ПрАТ «Донецьксталь» за платіжними дорученнями № 455 від 21 червня 2013 року, № 11736 від 29 липня 2013 року, № 11828 від 30 липня 2013 року, № 11905 від 31 липня 2013 року (арк. справи 106-109) на підставі податкових накладних № 4 від 21 червня 2013 року, № 14 від 29 липня 2013 року, № 15 від 30 липня 2013 року, № 16 від 31 липня 2013 року та розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №4 від 21 червня 2013 року (арк. справи 101-105).

Також, позивачем надані сертифікат відповідності серії ВВ № 869997 на внутрішні блоки кондиціонерів марки «Panasonic» терміном дії з 11 липня 2012 року по 19 грудня 2014 року та сертифікат відповідності серії ВВ № 869994 на зовнішні блоки кондиціонерів марки Panasonic терміном дії з 11 липня 2012 року по 19 грудня 2014 року (арк. справи 131,132) та гарантійні картки (арк. справи 139-159).

Аналізуючи наведені вище документи, суд прийшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донінвестплюс».

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту червня 2013 року та, як наслідок, безпідставність висновків відповідача про порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 17 березня 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 487,20 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 17 березня 2014 року, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17 березня 2014 року № 0000752203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 500 000,00 грн., з яких за основним платежем - 400 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 100 000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16 червня 2014 року.

Постанова у повному обсязі складена 20 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.