Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/8364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8364/14 23.06.14

За позовом Приватного підприємства "Агросоюз-Захід"

До Товариства з обмеженою відповідальністю" Рейнер"

(відповідач-1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Трейдінг Груп"

(відповідач-2)

про визнання недійсним договору

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача-1: не з'явились

Від відповідача-2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Агросоюз-Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю" Рейнер" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Трейдінг Груп" (відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки № 15-05/1313 від 15.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8364/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2014р. за участю представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, представники відповідачів про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 23.06.2014р.

23.05.2014р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляду справи без участі представника позивача. Крім того, на виконання вимог суду позивачем надані Витяги з ЄДРПОУ на відповідачів.

Відповідачі повторно своїх представників в судове засідання не направили., письмових відзиві на позов не надали, хоча про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі бли належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

19.06.12 між Приватним підприємством «Агросоюз - Захід» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнер» (надалі відповідач -1 був укладений договір поставки № 19/06/12 - 1а.

Згідно п. 9.4 договору поставки № 19/06/12 - 1а від 19.06.12 сторони не мають права передавати свої права та обов'язки, що виникають внаслідок виконання умов цього договору іншим особам без письмової згоди на це іншої сторони.

23.01.14 між відповідачем -1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Трейдінг Груп» (надалі відповідач -2) укладено договір поруки за договором поставки № 19/06/12 - 1а від 19.06.12.

Згідно п. 1.1 договору поруки від 15.05.13 відповідач - 2 зобов'язується перед відповідачем -1 у разі відмови позивача погасити заборгованість за договором поставки № 19/06/12 - 1а, укладеним між відповідачем -1 та позивачем 19.06.12, у повному обсязі відповідати за виконання позивачем зобов'язань щодо повернення суми боргу, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором поставки № 19/06/12 - 1а від 19.06.12.

Спір по справі виник внаслідок того, що оспорюваний договір укладений з порушенням п.9.4 договору поставки, тобто без згоди позивача по справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предметі і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).

Отже, як така, порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При цьому ст. 557 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з не направленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Тобто законодавчо встановлено, що боржник та поручитель повинні діяти погоджено, враховуючи інтереси один одного.

Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов'язані, а саме зобов'язання не створює обов'язків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії. Зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, та і поручителя.

Відповідачі не надали у матеріали справи доказів отримання від позивача згоди на укладання спірного договору поруки.

Отже, договір може бути визнано недійсним на підставах, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 31.01.2008 року у справі №10/394.

Враховуючи, що оспорюваний договір поруки б/н від 21.03.2011 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та відсутність згоди боржника (позивача) на укладення цього договору , суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №15-05/1313 від 15.05.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнер» (0411, м. Київ., вул.. Щербакова, 49-А, оф. 91, код ЄДРПОУ 37079453) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Трейдінг Груп» (01103, м. київ, вул.. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 38238706).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнер» (0411, м. Київ., вул.. Щербакова, 49-А, оф. 91, код ЄДРПОУ 37079453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз - Захід» (79015, м. Львів, вул.. Героїв УПА ,73, код ЄДРПОУ 33252578) судовий збір в сумі 609 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Трейдінг Груп» (01103, м. київ, вул.. Остапа Вишні, 5, код ЄДРПОУ 38238706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз - Захід» (79015, м. Львів, вул.. Героїв УПА ,73, код ЄДРПОУ 33252578) судовий збір в сумі 609 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.