Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а/0570/11327/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11327/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асманова Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Емаль-98» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2012 року Приватне підприємство «Емаль-98» (далі - позивач або ПП «Емаль-98») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Емаль-98» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит» (далі - ТОВ «Рослит») за період серпень - вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2012 року № 1820/22-313/30101328. У висновках даного акту зазначено про встановлення перевіркою порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання його вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Рослит», а також порушення щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 104 890,00 грн. у тому числі: за серпень 2011 року - 39 289,00 грн., за вересень 2011 року - 65 601,00 грн. На підставі зазначено акту податковою інспекцією прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000322341 від 21 серпня 2012 року.

Із висновками перевірки згідно акту від 09 серпня 2012 року № 1820/22-313/30101328 позивач цілком не згоден з огляду на наступне.

Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Рослит» і, як наслідок, про неправомірне завищення ПП «Емаль-98» податкового кредиту та заниження суми податку на додатну вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, базуються лише на припущеннях суб'єкта владних повноважень та на інформації, що викладена в акті перевірки іншого податкового органу, про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між контрагентом позивача ТОВ «Рослит» та його постачальником Приватним підприємством «Євростиль».

Позивач зауважував на тому, що в акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Також в акті не зазначено жодних доказів відсутності товару по спірним правовідносинам, невикористання позивачем товару у власній господарській діяльності, відсутності у контрагента позивача прав та дієздатності суб'єкта господарювання і статусу платника податку на додану вартість на дату вчинення зазначених господарських операцій, наявності у позивача наміру безпідставно одержати вигоду, оформлення первинних документів з форми, змісту або походження.

Позивач вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність власних основних засобів у постачальника товарів тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, по-перше, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а по-друге, законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства. Податковими органами не досліджувалася наявність у постачальника позивача та позивача орендованих основних засобів, укладення ними цивільно-правових угод, тобто висновки про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень є необґрунтованими.

Укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оскаржувалися, таких, що набрали законної сили, судових рішень з приводу визнання зазначених договорів недійсними не має. Податкові накладні складено особою, яка зареєстрована податковим органом у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а тому мала право видати спірні податкові накладні.

Також позивач зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює залежність права платників податку на витрати та податковий кредит з ПДВ від наявності товарно-транспортних накладних та їм подібних документів, що підтверджують здійснення перевезення вантажів.

Дані обставини свідчать, що позивач мав достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що ПП «Емаль-98» не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341 (том 1 арк. справи 3-12).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково пояснив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Рослит» внесено до Єдиного державного реєстру і не перебуває в процесі припинення. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Рослит» було чинним на час укладення та виконання правочину з позивачем. Посилаючись на пояснення колишнього керівника ТОВ «Рослит» ОСОБА_2, представник позивача зазначив, що у 2007 році підприємство розробило технічні умови ТУ У 24.3-34850022-001:2007 «Лаки та фарби для термостійких протипригарних покриттів» та почало за ними виробляти відповідні лаки та фарби. На час поставки товару ТОВ «Рослит» знаходилося у місті Донецьку за адресою: проспект Дзержинського, 4 (завод з виробництва лако-фарбової продукції, який виробляв емалі, фарби, ґрунти, лак та іншу продукцію). Після продажу будинку заводу за зазначеною адресою під торгівельний центр, ТОВ «Рослит» було продано підприємцям з міста Черкаси. Новим керівником товариства є Лісун Олег Анатолійович. На теперішній час підприємство знаходиться за адресою: 18016, м. Черкаси, Придніпровський район, бул. Шевченка, 289. Разом з цим пояснив, що ПП «Емаль-98» веде лише бухгалтерський облік отриманого товару по первинним документам, іншого обліку на підприємстві не ведеться (том 1 арк. справи 46-47). Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, про що надав письмові заперечення (том 1 арк. справи 26-27), в яких зазначив, що відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 12 червня 2012 року № 180/22-2/34850022 у ТОВ «Рослит» основні фонди, транспортні засоби були відсутні, кількість працюючих у 3 кварталі 2011 року складала: станом на 01 серпня 2011 року - 1 особа, станом на 01 вересня 2011 року - 2 особи, які, враховуючи загальний обсяг декларуючих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи. На даний час місцезнаходження підприємства не відоме. Таким чином, умови для фактичного ведення господарської діяльності, в тому числі транспортування та зберігання товарів у ТОВ «Рослит» відсутні. Позивачем до перевірки не надано банківські документи, що підтверджують рух грошових коштів на рахунках підприємства, регістри бухгалтерських рахунків пов'язаних з діяльністю підприємства, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, специфікації. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Рослит» та ПП «Емаль-98» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, отже є нікчемними. На підставі цього ПП «Емаль-98» неправомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що виписані при здійсненні нікчемного правочину з ТОВ «Рослит».

Враховуючи викладене, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Емаль-98» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 07 серпня 1998 року за адресою: 83087, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бакинських комісарів, буд. 115, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 30101328, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 432105, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВВ № 816086 (том 1 арк. справи 76, 77).

Приватне підприємство «Емаль-98» зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100230242 (серія НБ № 136551) про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1 арк. справи 75).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки

платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У зв'язку з виявленням фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства та не наданням ПП «Емаль-98» пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Рослит» на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (том 1 арк. справи 63-64) наказом начальника Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 24 липня 2012 року № 297 (том 1 арк. справи 60) призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства ПП «Емаль-98» з питань взаємовідносин з ТОВ «Рослит» за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011року.

На підставі направлень від 24 липня 2012 року № 002103/477 та № 002104/478 (том 1 арк. справи 61-62) головними податковими ревізорами-інспекторами відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС Мовсесян А.А. та Марченко Т.С., згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу ДПС України від 08 серпня 2011 року № 475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тонізації економіки» наказу ДПС України від 23 квітня 2012 року № 329/ДСК «Про системи раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки», наказу ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС № 297 від 24 липня 2012 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Емаль-98» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Рослит» (код ЄДРПОУ 34850022) за серпень, вересень 2011 року.

Копія наказу органу Державної податкової служби про призначення даної перевірки та направлення на перевірку головних державних податкових ревізорів-інспекторів вручені під розписку головному бухгалтеру ПП «Емаль-98» Бабенко Т.Л. 26 липня 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 09 серпня 2012 року № 1820/22-313/30101328 (том 1 арк. справи 13-18).

За змістом висновків акту перевірки встановлено порушення ПП «Емаль-98», а саме:

1) частини 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Емаль-98» при придбанні товарів у ТОВ «Рослит»;

2) пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 104 289,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - у розмірі 39 289,00 грн.; за вересень 2011 року - у розмірі 65 601,00 грн. (том 1 арк. справи 17).

На підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322341 від 21 серпня 2012 року, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 139 590,00 грн., у тому числі за основним платежем - 104 890,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 700 грн. (том 1 арк. справи 19).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням 30 серпня 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби не довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, таким чином позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит» (продавець) та приватним підприємством «Емаль-98» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0401, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити протягом 60 днів з дня поставки товару у відповідності до виписаних рахунків-фактур та прийняти будівельні, оздоблювальні матеріали та лакофарбову продукцію у відповідності до виписаних видаткових накладних. Оплата товару відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (том 1 арк. справи 86).

Фактичне виконання зазначених умов цього договору підтверджено: видатковими накладними від 01 серпня 2011 року № РН-0001054, № РН-0001057, № РН-0001048, від 01 вересня 2011 року № РН-0001251, № РН-0001253, № РН-0001255, від 20 вересня 2011 року № РН-0001371 (том 1 арк. справи 87-95), виписками банку за особовим рахунком ПП «Емаль-98» (том 1 арк. справи 106-116).

За наслідками господарських операцій поставки ТОВ «Рослит» видало позивачу податкові накладні:

- № 1054 від 01 серпня 2011 року на суму 98 580,00 грн., у тому числі ПДВ 16 430,00 грн. (том 1 арк. справи 96);

- № 1057 від 01 серпня 2011 року на суму 104 236,32 грн., у тому числі ПДВ 17 372,72 грн. (том 1 арк. справи 97);

- № 1048 від 01 серпня 2011 року на суму 32 918, 52 грн., у тому числі ПДВ 5 486,42 грн. (том 1 арк. справи 98-99);

- № 1251 від 01 вересня 2011 року на суму 39 041,95 грн., у тому числі ПДВ 6 506,99 грн. (том 1 арк. справи 100-102);

- № 1253 від 01 вересня 2011 року на суму 88 790,69 грн., у тому числі ПДВ 14 798, 45 грн. (том 1 арк. справи 103);

- № 1255 від 01 вересня 2011 року на суму 136 437,60 грн., у тому числі ПДВ 22 739,60 грн. (том 1 арк. справи 104);

- № 1371 від 20 вересня 2011 року на суму 179 160,00 грн., у тому числі ПДВ 29 860,00 грн. (том 1 арк. справи 105).

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення, а також відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року (том 3 арк. справи 169-172) та вересень 2011 року (том 3 арк. справи 190-193).

Аналізуючи наведені вище документи, суд прийшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит».

Придбаний товар використовувався виключно у межах господарської діяльності позивача у розумінні вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що підтверджено договором купівлі-продажу № 293 від 09 листопада 2010 року укладеним між позивачем та ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (том 1 арк. справи 117-118), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 119-130) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 131-137); договором поставки № 666-28 від 10 лютого 2010 року укладеним між позивачем та ВАТ «Енергомашспецсталь» (том 1 арк. справи 138-139), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 140-143) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 144-145); договором купівлі-продажу № ПС-51-2011 від 20 грудня 2010 року між позивачем та ВАТ «Донецький електротехнічний завод» (том 1 арк. справи 146-147), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 148-151) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 152-153); договорами купівлі-продажу № 3300003356 від 01 грудня 2010 року та № 20064дс від 14 січня 2010 року укладеним між позивачем та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» (том 1 арк. справи 154-155, 162-164), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 156-159, 165-166) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 160-161, 167); договором купівлі-продажу № 288спс від 19 березня 2010 року укладеним між позивачем та ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (том 1 арк. справи 148-170), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 171-172) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 173); договором купівлі-продажу № 468у від 19 жовтня 2010 року укладеним між позивачем та ПАТ «Ясинуватський коксохімічний завод» (том 1 арк. справи 174-176), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 177-178) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 179); договором купівлі-продажу № 316 від 01 квітня 2009 року укладеним між позивачем та ЗАТ «Макіївкокс» (том 1 арк. справи 180-183), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 184-185) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 186); договорами від 08 квітня 2011 року № 181, № 182, № 183, № 184, № 185, № 186, № 187, № 188 укладеними між позивачем та ДВНЗ Донецький національний технічний університет (том 1 арк. справи 187-194), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 195-205) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 206-212); договором поставки № 9 від 10 травня 2009 року укладеним між позивачем та ВАТ «Рутченківський завод «Гормаш» (том 1 арк. справи 213-215), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 216-219) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 220-221); договором поставки № 70067-54 від 22 лютого 2007 року укладеним між позивачем та ВАТ «Донецькгормаш» (том 1 арк. справи 222-224), специфікаціями до нього (том 1 арк. справи 225-227), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 228-229) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 230); договором поставки № 26/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс» (том 1 арк. справи 231-232), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 233-240) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 241-245); договором поставки № 44/10 від 30 грудня 2010 року укладеним між позивачем та ТОВ «Хімпромресурс» (том 1 арк. справи 246), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 арк. справи 247-250, том 2 арк. справи 1-8) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 9-14); договором поставки № 2/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ПП «Торговий дім «Донспєцоптторг» (том 2 арк. справи 15), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 16-28) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 29-37); договором поставки № 50/11 від 01 лютого 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Елакс-Азов» (том 2 арк. справи 38), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 39, 42-45) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 40-41, 46-47); договором поставки № 23/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Дедют» (том 2 арк. справи 48), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 49-62) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 1 арк. справи 63-69); договором поставки № 50/11 від 01 лютого 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Сіопласт» (том 2 арк. справи 70), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 71-83) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 84-92); договором поставки № 39/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Аметіст-09» (том 2 арк. справи 93), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 94-104) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 105-110); договором поставки № 18/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Промресурс» (том 2 арк. справи 111), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 112-119) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 120-123); договором поставки № 53/11 від 01 лютого 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія» (том 2 арк. справи 124), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 125-128) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 129-130); договором поставки № 12/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Донецьк реклама сервіс» (том 2 арк. справи 131), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 132-139) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 140-143); договором купівлі-продажу № 17 від 06 квітня 2010 року укладеним між позивачем та ПП «Дакорсервіс» (том 2 арк. справи 144-145), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 146-149) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 150-151); договором поставки № 5/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Стимул» (том 2 арк. справи 152), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 153-160) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 161-164); договором поставки № 104/11 від 01 листопада 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Мегарон-С» (том 2 арк. справи 165), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 166-169) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 170-171); договором поставки № 102/11 від 01 листопада 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Лекам» (том 2 арк. справи 172), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 173-182) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 183-187); договором поставки № 11/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ПрАТ «Золоте руно-Донецьк» (том 2 арк. справи 188), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 189-194) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 195-197); договором поставки № 7/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Фірма «ВИ-ВА-ЛТД» (том 2 арк. справи 198), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 199-206) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 207-210); договором поставки № 32/11 від 01 лютого 2011 року укладеним між позивачем та ФО-П ОСОБА_7 (том 2 арк. справи 211), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 212-215) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 216-218); договором поставки №19/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Альтурекс» (том 2 арк. справи 219), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 220-223) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 224-225); договором поставки № 82/11 від 01 квітня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «НВФ «Укрбудтехногогії» (том 2 арк. справи 226), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 227-228) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 229); договором поставки № 86/11 від 04 травня 2011 року укладеним між позивачем та ПП «Оксен» (том 2 арк. справи 230), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 231-234) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 235-236); договором поставки № 24-1/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Гольфстрим» (том 2 арк. справи 237), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 238-241) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 242-243); договором поставки № 70/11 від 01 квітня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Медіа Майстер» (том 2 арк. справи 244), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 2 арк. справи 245-248) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 2 арк. справи 249-250); договором поставки № 16/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Міське будівництво» (том 3 арк. справи 1), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 2-3) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 4); договором поставки № 35/10/11118/2 від 25 грудня 2010 року укладеним між позивачем та ТОВ «Кант» (том 3 арк. справи 5), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 6-9) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 10-11); договором поставки № 56/11 від 01 березня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Мегаполіс» (том 3 арк. справи 12), а також накладними на відпуск на сторону, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 13-18) та податковими накладними, виданими позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 19-21); договором поставки № 21/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Солді-Донбас» (том 3 арк. справи 22), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 23-24) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 25); договором поставки № 3/11 від 04 січня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Чайка» (том 3 арк. справи 26), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 27-28) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 29); договором поставки № 71/11 від 01 квітня 2011 року укладеним між позивачем та ТОВ «Соціальний фонд» (том 3 арк. справи 30), а також накладною на відпуск на сторону, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 31-32) та податковою накладною, виданою позивачем даному контрагенту (том 3 арк. справи 33); накладними на відпуск на сторону ТОВ «Донбаський протипожежний центр», ТОВ «Луганський гіпс», ТОВ «Мегатекс», ПП «Лідер-торг 1», ТОВ «Промстройремонт», ТОВ «Люкс», ТОВ «НВФ «Аеромех», ТОВ «Донецькенергобуд», МПП «Комплект-автоматика» ТОВ «Будівельна компанія «Артель», ТОВ «Будівельна компанія «21століття», ТОВ «Донбудмонтаж», ТОВ «Українська будівельна компанія «Лідер», ТОВ «Краменергокомплект», ТОВ «Фарбія», ТОВ «Строймаг», СП «Еліта-Плюс», ПП «Роникс», ПП «Лагода», КП електромонтажного зовнішнього освітлення «Харцизськміськсвітло», ПАТ «Проектно-конструкторський та технологічний інститут «Газоапарат», ПАТ «Донецький заводобудівний комбінат», ПП «Промтехстрой», ТОВ «Елькор-Дон», Прат по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», ФО-П ОСОБА_8, ФО-П ОСОБА_9, ФО-П ОСОБА_10, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 3 арк. справи 34-41, 46-51, 55-62, 67-70, 73-77, 81-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 111-112, 114-115, 117-118, 120-121, 123-124, 126-127, 129-130, 132-133, 135-136, 138-139, 141-143, 147-148, 150) та податковими накладними, виданими позивачем вказаним контрагентам (том 3 арк. справи 42-45, 52-54, 63-66, 71-72, 78-80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 144-146, 149, 151).

Щодо податку на додану вартість суд зауважує на такому.

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вказується про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України у вигляді заниження суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 104 289,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - у розмірі 39 289,00 грн.; за вересень 2011 року - у розмірі 65 601,00 грн., що виникло по господарським операціям за правочином, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит», фактичне виконання якого не підтверджено.

Дослідженням обставин формування позивачем податкового кредиту у зазначеному вище розмірі встановлено, що податковий кредит сформовано ним на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Рослит» № 1054 від 01 серпня 2011 року на суму 98 580,00 грн., у тому числі ПДВ 16 430,00 грн. (том 1 арк. справи 96); № 1057 від 01 серпня 2011 року на суму 104 236,32 грн., у тому числі ПДВ 17 372,72 грн. (том 1 арк. справи 97); № 1048 від 01 серпня 2011 року на суму 32 918, 52 грн., у тому числі ПДВ 5 486,42 грн. (том 1 арк. справи 98-99); № 1251 від 01 вересня 2011 року на суму 39 041,95 грн., у тому числі ПДВ 6 506,99 грн. (том 1 арк. справи 100-102); № 1253 від 01 вересня 2011 року на суму 88 790,69 грн., у тому числі ПДВ 14 798, 45 грн. (том 1 арк. справи 103); № 1255 від 01 вересня 2011 року на суму 136 437,60 грн., у тому числі ПДВ 22 739,60 грн. (том 1 арк. справи 104); № 1371 від 20 вересня 2011 року на суму 179 160,00 грн., у тому числі ПДВ 29 860,00 грн. (том 1 арк. справи 105).

Як вже зазначалось, вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди 2011 року. Копії цих реєстрів наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2011 року у розмірі 167 284 грн., у тому числі 39 289 грн. за цими накладними, та вересня 2011 року у розмірі 221 923 грн., у тому числі 73 905 грн. за цими накладними, що відобразив у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У податковій декларації за серпень 2011 року (том 3 арк. справи 155-165) позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 11 339 грн. У податковій декларації за вересень 2011 року (том 3 арк. справи 176-186) зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 0 грн., також вказано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що складає 8 304 грн.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагент позивача не сформував відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами законодавства право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено його розмір - 104 289,00 грн. за податковими накладними, що отримані від ТОВ «Рослит».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізований вище договір № 0401 від 04 січня 2011 року, укладений позивачем з ТОВ «Рослит», є нікчемним, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит». Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочину - договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит», зазначені такі обставини: відсутність основних фондів, в тому числі власного автотранспорту; недостатня кількість працівників на підприємствах; фінансово-господарська діяльність здійснювалася за межами правового поля; не знаходження контрагентів за адресою реєстрації. Вказані обставини відповідач підтверджує актом позапланової невиїзної документальної перевірки контрагента позивача та матеріалами зустрічної звірки постачальника контрагента позивача. Крім того, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС посилається на неможливість виконання контрагентом ПП «Емаль-98» окремих дій - постачання продукції, надання послуг і таке інше, але такі посилання не підкріпленні належними доказами, а лише ґрунтуються на припущеннях податкового органу відносно можливості виконувати контрагентом позивача ті чи інші дії.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, суду відповідачем надано лист ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС за № 15832/7/23-3 від 22 червня 2012 року щодо надання матеріалів перевірки підприємства ТОВ «Рослит» (том 1 арк. справи 49) та акт про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Рослит» (ЄДРПОУ 34850022) від 12 червня 2012 року № 180/22-2/34850022 з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Євростиль» (ЄДРПОУ 32989950) за серпень, вересень 2011 року (том 1 арк. справи 50-59), в якому зазначено, що в ході проведення перевірки по ланцюгу від ПП «Євростиль» до ТОВ «Рослит» з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Фактичне здійснення постачання, приймання передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей не підтверджено, отже, господарські операції по ланцюгу від ПП «Євростиль» до ТОВ «Рослит» відповідно до норм цивільного законодавства не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У своєму акті перевірки, відповідно до якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилається на матеріали зустрічної звірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська стосовно здійснення діяльності ПП «Євростиль». Так, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведена зустрічна звірка ПП «Євростиль» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої встановлено, що згідно інформації автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та відомостей з Єдиного державного реєстру № 12241070015030081 від 04 травня 2012 року ПП «Євростиль» перейшло до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПС. Відповідно до інформації Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року провести перевірку ПП «Євростиль» по взаємовідносинах з ТОВ «Рослит» не має можливості у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням: 69000, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 59/Б. Таким чином, неможливо встановити умови фактичного ведення господарської діяльності.

Підсумовуючи наведені вище акти податкових органів, суд приходить висновку, що всі вони стосуються нікчемності правочинів по ланцюгу від постачальника контрагента позивача, що обґрунтовано відсутністю підприємств за юридичною адресою, відсутністю в них умов для провадження господарської діяльності, не підтвердженням реальності вчинених ними господарських операцій.

Крім того, до вказаних актів не додано відповідних документів податкової та фінансової звітності, первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність належного документального обґрунтування фактів, встановлених вказаними актами.

Із пояснень представника позивача, судом встановлено, що поставка товарів від ТОВ «Рослит» здійснювалась постачальником з місця його знаходження (м. Донецьк, пр. Дзержинського, 4) до місця знаходження складських приміщень позивача, що обумовлено укладеним між ними договором. Отримання позивачем товару підтверджується відповідними видатковими накладними, відповідно до яких товар отримав Ткаченко С.С., який діяв на підставі довіреностей № 126 від 01 серпня 2011 року та № 145 від 01 вересня 2011 року, виданих йому ПП «Емаль-98», про що свідчить книга обліку довіреностей (том 1 арк. справи 35-36). Реальність господарських взаємовідносин між ПП «Емаль-98», як постачальника, та його контрагентами підтверджується договорами поставки, купівлі-продажу, накладними на відпуск товару та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які проаналізовані судом вище.

Посилання ж податкового органу на те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для постачання товару, взагалі не підтверджені будь-якими доказами.

Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

На думку суду, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких підстав:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС не наведено доказів щодо неможливості ПП «Емаль-98» чи його контрагентом проведення операцій з постачання товарів, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів. Проте, приватним підприємством «Емаль-98» надано первинні документи, які підтверджують передачу товарно-матеріальних цінностей. У наданих документах відсутні суперечності стосовно часу, місця або обсягу матеріальних ресурсів, що поставлялись позивачу від його контрагента. Крім того, податковим органом не враховано, що транспортні засоби, складські приміщення можуть використовуватись на підставі оренди, лізингу, позики, управління і т.п.

Так, представником позивача у судовому засіданні надані договори суборенди нежилих приміщень від 15 квітня 2011 року № 01/11 (том 1 арк. справи 80), від 15 квітня 2011 року № 02/11 (том 1 арк. справи 82), укладених між приватним підприємством «Люкс Груп» та приватним підприємством «Емаль-98», відповідно до яких орендатор надає, а суборендатор приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Бакінських комісарів, 115, загальною площею 97,3 кв.м. для використання під офіс та для здійснення господарської діяльності підприємства; та за адресою: м. Донецьк, 87, вул. Бакінських комісарів, 115, загальною площею 300 кв.м. для використання під склад та для здійснення господарської діяльності підприємства. Разом з договорами надано додаткові угоди до вказаних договорів від 18 жовтня 2011 року (том 1 арк. справи 81, 83), згідно з якими строк суборенди - з 15 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року. Разом з цим представник позивача пояснив, що у серпні-вересні 2011 року на приватному підприємстві «Емаль-98» працювало 17 робітників, що підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою (том 1 арк. справи 78) та штатним розкладом ПП «Емаль-98» на 2011 рік (том 1 арк. справи 79).

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Рослит», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування під час судового розгляду справи.

Слід зазначити, що жодним нормативним актом чинного законодавства не передбачено переліку документів, які мають бути витребувані контрагентом при укладенні договору, а також дії контрагента, які він повинен провести для вивчення чесності контрагента, а також осіб, з якими має намір укладати договори.

Суд вважає, що приватне підприємство «Емаль-98» вжило всіх залежних від нього заходів для з'ясування податкового статусу свого постачальника, отримавши дані про державну реєстрацію юридичної особи та реєстрацію платника ПДВ, про що свідчать відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 735287 (том 1 арк. справи 85) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100012053 (НБ № 073221), відповідно до якого ТОВ «Рослит» (ІПН 348500205620) з 15 січня 2007 року було зареєстровано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 84).

У судовому засіданні представником позивача суду також надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14662195 (серія АА № 234993) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 14662255 (серія АА № 234991), з яких вбачається, що станом на 12 вересня 2012 року ТОВ «Рослит» (ЄДРПОУ 34850022) зареєстровано за адресою: 18016, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський район, бульвар Шевченка, буд. 289, проте на момент вчинення правочину з позивачем та до 24 лютого 2012 року ТОВ «Рослит» було зареєстровано за адресою: 83000, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, пр. Дзержинського, буд. 4 (том 1 арк. справи 68-74). Також, у матеріалах справи містяться технічні умови ТУ У 24.3-34850022-001:2007 «Лаки та фарби для термостійких протипригарних покриттів» зі змінами до них, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 19 березня 2007 року № 05.03.02-07/13187, повідомлення про реєстрацію технічних умов, дипломи учасника виставок продукції, що, у свою чергу, свідчать про реальність здійснення господарської діяльності контрагентом позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС, зазначені в акті перевірки, про відсутність умов для фактичного ведення господарської діяльності ТОВ «Рослит» не відповідають часовому проміжку вчинення правочинів з позивачем та є безпідставними.

Що стосується доводів відповідача щодо необхідної наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, то суд також вважає ці доводи необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема товарно-транспортні накладні.

Постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 товарно-транспортну накладну віднесено до документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Проаналізувавши вказані норми, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна, насамперед, є первинним документом, що підтверджує транспортування товару та підтверджує реальність вчинення договору перевезення вантажу, тому обґрунтування податковим органом в акті перевірки нікчемності договору поставки відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних є неправомірними.

Крім цього, як зазначалось судом вище, поставка товарів від ТОВ «Рослит» здійснювалась саме постачальником з місця його знаходження (м. Донецьк, пр. Дзержинського, 4) до місця знаходження складських приміщень позивача, що обумовлено укладеним між ними договором, у зв'язку із чим суд вважає пояснення представника позивача про відсутність саме у позивача товарно-транспортних накладних на поставлений товар обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на матеріалах адміністративної справи, що у свою чергу не виключає можливості наявності цих документів у його контрагента.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, що стали підставою для збільшення позивачу розміру суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням. Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 104 890,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 34 700,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 21 серпня 2012 року № 0000322341 є безпідставним, які (штрафні санкції) до того ж є значно більшими ніж 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Емаль-98» про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 1 396,00 гривень (том 1 арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Емаль-98» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року № 0000322341, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 21 серпня 2012 № 0000322341.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Емаль-98» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 жовтня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 05 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.