Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/0570/15904/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15904/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Зарічної О.В., Романіка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФО-П ОСОБА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Шахтарська ОДПІ Донецької області ДПС) про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Шахтарською ОДПІ Донецької області ДПС здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Росімптторг» (ЄДРПОУ 37014789). За наслідком проведення перевірки складений акт № 944/17-211-1/НОМЕР_1 від 03 жовтня 2012 року, у висновках якого податковою інспекцією зазначено про виявлені в ході перевірки порушення позивачем положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість за січень 2012 року на 12 920,00 грн. На підставі акту 08 листопада 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004860017-803 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19 380,00 грн., з яких за основним платежем - 12 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 460,00 грн.

Згідно акту перевірки виявлені порушення полягають у безпідставному включенні позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року податку на додану вартість в сумі 12 920,00 грн. на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Росімптторг» (далі - ТОВ «Росімптторг») податкових накладних № 5 від 4 січня 2012 року та № 11 від 13 січня 2012 року, оскільки відображені позивачем в податковому обліку операції з придбання палива на підставі договору № 15-12-11 від 15 грудня 2011 року, укладеного із ТОВ «Росімптторг» не мають очевидної господарської спрямованості, в ході перевірки не встановлено їх реального здійснення, за наслідком відображення в податковому обліку правочинів з придбання палива ФО-П ОСОБА_1 отримує безпідставну податкову вигоду.

Позивач вважає, що висновки податкового органу про не відбуття господарських операцій з придбання ним палива у ТОВ «Росімптторг» і, як наслідок, про неправомірне завищення податкового кредиту базуються лише на припущеннях суб'єкта владних повноважень та на інформації, викладеній в акті перевірки іншого податкового органу, про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між контрагентом позивача ТОВ «Росімптторг» та його постачальником ТОВ «Внешпромімпорт». Позивач зауважував на тому, що факт відбуття операцій з придбання палива від ТОВ «Росімптторг» підтверджується накладними та рахунками на сплату, що були надані ним до перевірки. Не заперечуючи в позові ненадання до перевірки документів щодо постачання палива, позивач зауважував на тому, що відсутність цих документів не може свідчити про безтоварність відображених в податковому обліку господарських операцій. Позивач також зазначив, що транспортування придбаного ним у ТОВ «Росімптторг» палива здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі умов договору на перевезення ПММ, укладеного 01 листопада 2011 року, факт виконання послуг з перевезення підтверджений складеними актами приймання-виконання послуг.

На думку позивача, наведені ним в позові обставини свідчать, що позивач мав достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що ФО-П ОСОБА_1 не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати (визнати недійсним) податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0004860017-803 (арк. справи 3-12).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 85-87), в яких зазначив, що Шахтарською ОДПІ Донецької області ДПС здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Росімптторг» (ЄДРПОУ 37014789), за результатами якої складений акт № 944/17-211-1/НОМЕР_1 від 03 жовтня 2012 року. Вказаною перевіркою виявлені порушення позивачем положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість за січень 2012 року на 12 920,00 грн. На підставі акту 08 листопада 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004860017-803 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19 380,00 грн., з яких за основним платежем - 12 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 460,00 грн.

Виявлені порушення полягали у безпідставному включенні позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року податку на додану вартість в сумі 12 920,00 грн. на підставі виписаних ТОВ «Росімптторг» податкових накладних № 5 від 04 січня 2012 року та № 11 від 13 січня 2012 року, оскільки відображені позивачем в податковому обліку операції з придбання палива на підставі договору № 15-12-11 від 15 грудня 2011 року, укладеного із ТОВ «Росімптторг» не мають очевидної господарської спрямованості, в ході перевірки не встановлено їх реального здійснення, за наслідком відображення в податковому обліку правочинів з придбання палива ФО-П ОСОБА_1 отримував безпідставну податкову вигоду, а ТОВ «Росімптторг» проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з формуванням штучного податкового кредиту та надання податкової вигоди третім особам. Для перевірки позивач надав документи не у повному обсязі, зокрема не надав первинних документів, що підтверджують реальність здійснення даної господарської операції (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, розрахункові документи, акти приймання-здавання нафтопродуктів, відвантажувальні відомості, сертифікати якості на паливо).

Враховуючи викладене, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, що вказані у письмових запереченнях. Просили у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровської міської ради Донецької області 06 вересня 2001 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_7 (арк. справи 16).

Позивач як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби 06 вересня 2001 року за № 503 та перебуває на обліку в Кіровському відділенні Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5 (серія НОМЕР_6) від 12 листопада 2004 року (арк. справи 17, 18).

Відповідач - Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція у Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки

платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У період з 20 вересня 2012 року по 26 вересня 2012 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, направлень від 20 вересня 2012 року № 667, № 668, наказу Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС № 663 від 20 вересня 2012 року, акту Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС від 18 червня 2012 року № 10/22-1/37014789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» (ЄДРПОУ 37014789) з питань підтвердження фінансово-господарських операцій із ТОВ «Внешпромімпорт» (ЄДРПОУ 35637695) за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС Зарічною О.В., виконуючою обов'язки начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС Нікітіною О.О., проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року щодо взаємовідносин із ТОВ «Росімпортторг» (ЄДРПОУ 37014789).

За наслідками перевірки складено акт від 03 жовтня 2012 року № 944/17-211-1/НОМЕР_1 (арк. справи 20-30).

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 1198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року в сумі 12 920,00 грн., за рахунок виключення зі складу податкового кредиту сум, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Росімпортторг», які були включені до складу податкового кредиту та відображені у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року.

На підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Шахатарською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року, яким за порушення пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19 380,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 460,00 грн. (арк. справи 31).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 22 листопада 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту, сформованого у січні 2012 року, сум згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Росімпортторг», правильність визначення податку на додану вартість у декларації за січень 2012 року та, як наслідок, правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Стосовно цього суд зазначає наступне.

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вказується про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у звітному податковому періоді січні 2012 року на 12920,00 грн., внаслідок включення до податкового кредиту звітного періоду податку за наслідком відображення вчинення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росімпортторг", факт здійснення яких не був підтверджений в ході перевірки.

У податковій декларації за січень 2012 року (арк. справи 41-42) позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 2 400,00 грн. Сума податкового кредиту звітного періоду складає 18 923,00 грн., податкові зобов'язання - 21 323,00 грн.

Дослідженням обставин формування позивачем податкового кредиту січня 2012 року в сумі 12 920,00 грн. встановлено, що податковий кредит сформований позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Росімпортторг» № 5 від 04 січня 2012 року на суму 35 368,32 грн., у тому числі ПДВ 5 984,72 грн. (арк. справи 33); № 11 від 13 січня 2012 року на суму 42 154,06 грн., у тому числі ПДВ 7 025,68 грн. (арк. справи 34).

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 48-50).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту січня 2012 року у розмірі 12 920,00 грн., що відобразив у відповідній податковій декларації з податку на додану вартість.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.

Водночас, при вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 12 920,00 грн. за січень 2012 року за придбані паливо-мастильні матеріали, отримані від ТОВ «Росімпортторг», у зв'язку з не підтвердженням факту здійснення господарських операцій.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що взаємовідносини ФО-П ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Росімпортторг» (продавець) щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, а саме: бензину А-80 та дизельного палива, відбулися у січні 2012 року.

Зі змісту акту перевірки № 944/17-211-1/НОМЕР_1 вбачається, що до перевірки ФО-П ОСОБА_1 не надав документи, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами, зокрема: аварійні карти, погоджені з Державтоінспекцією МВС України маршрутів і режимів перевезення, свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів; докази проведення спеціального навчання осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів; медичний огляд, осіб які займаються прийманням небезпечних вантажів; страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; рішення Державтоінспекції МВС України про встановлення умов перевезення небезпечних вантажів; сертифікати якості за формою № 11-НК; договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонами акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями, акти відбирання проб за формою № 2-НК; журнал реєстрації проб за формою № 3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою № 10-НК; акти приймання нафтопродуктів; доручення та свідоцтва на перевірку автоцистерн; відвантажувальні відомості; акти приймання-здавання нафтопродуктів; зведені акти; товарний балансовий звіт.

Посилаючись на пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, яким передбачено, що витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу, а також на підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, Шахтарською ОДПІ Донецької області ДПС зазначено, що при проведенні перевірки фінансово-господарських відносин ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Росімпортторг» у перевіряємому періоді підприємцем не доведена реальність здійснення операцій, укладені угоди не мають очевидної господарської спрямованості і внаслідок її укладання відбувається одержання безпідставної податкової вигоди. За таких обставин ФО-П ОСОБА_1 занижено задекларовані суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті бюджету згідно Податкового кодексу України (арк. справи 27).

Із пояснень позивача судом встановлено, що податковий кредит по контрагенту ТОВ «Росімпортторг» формувався по факту отримання паливно-мастильних матеріалів (бензину А-80 у кількості 4251 л. та дизельного палива у кількості 4607 л.) у межах укладеного з зазначеним підприємством договору від 15 грудня 2011 року № 15/12-11.

Так, як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Росімпортторг», продавцем, та ФО-П ОСОБА_6, покупцем, 15 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 15/12-11. За умовами цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а Покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору. Якість ПММ повинно відповідати державним стандартам та вимогам, а також підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Приймання ПММ здійснюється по кількості, що вказаній у накладних, а також з пред'являнням Продавцю довіреності на уповноважену особу. Поставка ПММ здійснюється за рахунок Покупця. Оплата за придбаний ПММ відбувається згідно рахунку-фактури на умовах 100% передоплати кожної партії товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року з правом пролонгування на той самий строк (арк. справи 61-62).

ТОВ «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури: від 04 січня 2012 року № 2 на бензин А-80 код УКТ ЗЕД 2710114139 у кількості 4251 л. на загальну суму 35 368,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 894,72 грн., а також від 13 січня 2012 року № 13 на дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 4607 л. на загальну суму 42 154,06 грн., у тому числі податок на додану вартість - 7 025,68 грн. (арк. справи 37-38).

Оплата позивачем за бензин А-80 здійснена одним платежем, про що свідчить платіжне доручення від 06 січня 2012 року № 1 на суму 35 368,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 894,72 грн. (арк. справи 72). Оплата за дизельне паливо здійснена двома платежами, про що свідчать платіжні доручення: від 13 січня 2012 року № 3 на суму 13 154,05 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 192,34 грн., а також від 19 січня 2012 року № 7 на суму 29 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4 833,33 грн. (арк. справи 73-74).

ТОВ «Росімпортторг» на поставку до ФО-П ОСОБА_1 бензину А-80 кількістю 4251 л. та дизельного палива кількістю 4607 л. виписані також податкові накладні - № 5 від 04 січня 2012 року на бензин А-80 та № 11 від 13 січня 2012 року на дизельне паливо (арк. справи 33-34); накладні - від 04 січня 2012 року № 2 на бензин А-80 та від 13 січня 2012 року № 13 на дизельне паливо (арк. справи 35-36).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 12 920,40 грн. (5 894,72 грн. + 7 025,68 грн.) віднесений ФО-П ОСОБА_1 до складу податкового кредиту у січні 2012 року.

Як пояснив позивач, для поставки придбаного паливно-мастильних матеріалів ФО-П ОСОБА_1 (покупець) укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4, перевізник) договір від 01 листопада 2011 року № 1, згідно умовам якого Перевізник здійснює перевозку ПММ до АЗС «ІНФОРМАЦІЯ_1» власним транспортом. Дія договору - з моменту його підписання до 31 грудня 2012 року (арк. справи 60).

Із пояснень позивача та матеріалів справи судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 виписано ФО-П ОСОБА_1 рахунок-фактуру за надані у січні 2012 року транспортні послуги з перевезення ПММ від 31 січня 2012 року № 1, а саме: транспортні послуги 04 січня 2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 4251 л. на суму 680,16 грн. та транспортні послуги 13 січня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 4607 л. на суму 737,12 грн. Загальна сума транспортних послуг становить 1417,28 грн. Також між Покупцем та Перевізником складений акт приймання-передачі від 31 січня 2012 року по виконання послуг згідно договору від 01 листопада 2011 року № 1 (арк. справи 51, 53).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_9 ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 22 січня 2009 року за № 2 266 000 0000 050025, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце проживання -83036, АДРЕСА_1. ФО-П ОСОБА_4 є платником єдиного податку про що свідчить Свідоцтво НОМЕР_8, видане ДПІ у Кіровському районі м. Донецька (арк. справи 64, 65).

За клопотанням позивача судом до судового засідання викликано та допитано в якості свідка - ОСОБА_4, який повідомив суду, що він зареєстрований фізичною особою підприємцем, видом його діяльності є вантажні перевезення на власному транспорті. Світок пояснив, що він тривалий час працює із ФО-П ОСОБА_1, надаючи йому послуги з перевезення нафтопродуктів. У січні 2012 року ним, згідно замовлення ФО-П ОСОБА_1, здійснювалися перевезення нафтопродуктів - дизельного пального та бензину А-80. Вказане пальне він отримував з нафтобази, яка розташована у м. Авдіївці Донецької області, перевозив пальне до автомобільної заправної станції «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФО-П ОСОБА_1 у м. Кіровську Донецької області. Які документи йому надавалися на нафтобазі свідок пригадати не зміг, пояснивши, що він документи не дивився, а той пакет, що йому був наданий, він передав замовнику - ОСОБА_1

Натомість, свідок на запитання суду повідомив про його обізнаність, які документи вимагаються для здійснення перевезень небезпечного вантажу, серед яких, є товарно-транспортні накладні, однак не зміг повідомити суду чи надавалися йому означені накладні для здійснення вказаного перевезення нафтопродуктів.

Отже, надаючи оцінку вказаним показам свідка, суд виходить із того, що з огляду на їх суперечність, даними показами не можна підтвердити реальність здійснення господарської операції з придбання нафтопродуктів позивачем у ТОВ «Росімпортторг».

Крім того, до матеріалів справи позивачем надані копії наступних документів, що надані йому ФО-П ОСОБА_4:

- Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 04 липня 2012 року № 196, виданого Державним підприємством «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Донецькстандартметрологія»), чинне до 03 липня 2013 року, на автоцистерну місткістю 4845 л. типу Г-5312АТ3-3613, зав. НОМЕР_11, державний номер - НОМЕР_10, шасі -НОМЕР_12 (арк. справи 66);

- Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № 0007024, виданого УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області 09 листопада 2009 року, дійсне до 09 листопада 2014 року (арк. справи 67);

- Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на зазначений вище транспортний засіб (механічний транспортний засіб - паливозаправник), виданого 01 жовтня 2011 року ВАТІ ВДАІ по ОАТ м. Донецька УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області, строк дії до 16 лютого 2012 року (арк. справи 68);

- Договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 28 лютого 2012 року № 16/ДЦ-ОЦВПНВ/12, укладений із закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» (арк. справи 69);

- Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі № 047541, виданого 22 листопада 2010 року УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, строк дії - до 22 листопада 2015 року (арк. справи 70);

- Дозволи № 9401 та № 9402 від 29 грудня 2011 року, терміном дії - до 27 лютого 2012 року, якими встановлені маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу та погоджені з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області (арк. справи 139, 140);

- Договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 26 лютого 2011 року серії НВТ-2 № 0001111, укладений із товариством з додатковою відповідальністю «Глобус» (арк. справи 141).

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06 квітня 2000 року № 1644-III визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 8 цього Закону перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік від 25 лютого 2009 року № 207).

У пункті 3 цього Переліку зазначені наступні документи, які є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією; для вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Отже, вказаним Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що під час перевезення небезпечного вантажу повинен бути документ (дозвіл) щодо узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, виданого Державтоінспекцією, а також перевізнику не дозволяється відхиляться від узгодженого маршруту.

Дослідженням вищезазначених дозволів № 9401 та № 9402 від 29 грудня 2011 року на маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу, що видавалися ФО-П ОСОБА_4, судом встановлено, що у переліку маршрутів визначених у цих дозволах та погоджених з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області відсутній рух автотранспорту ГАЗ 5312 державний номер - НОМЕР_10 від м. Авдіївка (ТОВ «Росімпортторг») до м. Кіровське (ФО-П ОСОБА_1). Також вказані суб'єкти господарювання не наведені у переліку вантажовідправників та вантажоодержувачів.

Представники відповідача наголошували на тому, що позивачем документально не підтверджено фактичне здійснення господарської операції щодо придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Росімпортторг», оскільки у позивача відсутні документи, передбачені, зокрема Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», такі як: сертифікати якості за формою № 11-НК, акти приймання нафтопродуктів, журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК, тощо. Крім того, до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.

У ході судового розгляду даної справи позивач зазначив про відсутність у нього товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного у ТОВ «Росімпортторг» бензину А-80 і дизельного палива, а також сертифікатів якості на зазначені паливно-мастильні матеріали.

Разом з тим, пунктом 1 Переліку від 25 лютого 2009 року № 207 визначено, що водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні обов'язково, серед інших документів, повинен мати товарно-транспортну накладну.

Водночас, відповідно до Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1540, та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція від 20 травня 2008 року).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Приписами Інструкції від 20 травня 2008 року передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.

Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС. Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою; переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі; ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском); проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності.

Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

У разі виявлення невідповідності фактично виміряної температури, густини і кількості нафтопродукту значенням, наведеним у ТТН, дозволяється за погодженням вантажовідправника його зливання до резервуара за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні. У такому разі приймання нафтопродуктів здійснюють за фактично виміряними результатами за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після його зливання. У разі виявлення розходження кількості нафтопродукту, виміряної в резервуарі, з даними ТТН складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія в чотирьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту під час передавання його в бухгалтерську службу підприємства, другий - надається представнику вантажовідправника, третій - водію, а четвертий - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН. В акті повинні бути зазначені рівні нафтопродукту в резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятого нафтопродукту, густини за ТТН і за вимірюваннями в резервуарі після зливання, приведені до 20°C за ГОСТ 3900, та кількість нестачі нафтопродукту. При визначенні нестачі нафтопродуктів повинна враховуватись відтворюваність результатів вимірювання густини відповідно до ГОСТ 3900. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Отже, з аналізу наведених норм Інструкції від 20 травня 2008 року вбачається: якщо ПММ надійшли від постачальників у цистернах, приймання здійснюється операторами за марками та видами згідно з даними супровідних документів: товарно-транспортних накладних, паспортів якості, копій сертифікату відповідності.

Оскільки рух ПММ на АЗС обліковують в одиницях об'єму, то приймання ПММ здійснюється шляхом заміру ПММ і в цистерні, і в резервуарі до і після зливання, а також шляхом заміру густини ПММ і його температури. За відсутності розбіжності між фактично прийнятою кількістю ПММ і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом у накладній засвідчує її приймання. Якщо виявлено розбіжність кількості ПММ, виміряної у резервуарі, з даними ТТН, складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія у чотирьох примірниках.

У ТТН наводяться дані про фактично прийняті ПММ, рівень ПММ у резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятих ПММ, густину за ТТН та кількість нестачі ПММ. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником - він або привозить решту ПММ, або повертає сплачені за них авансом кошти, залежно від того, про що домовляться АЗС і постачальник.

На підставі ТТН і акта приймання, якщо він складається, оператор АЗС оприбутковує отримані ПММ шляхом запису про їх надходження до журналу за формою № 13-НП.

До матеріалів справи позивачем наданий в якості доказу щодо отримання від ТОВ «Росімпортторг» 04 січня 2012 року бензину А-80 (код УКТ ЗЕД 2710114139) у кількості 4251 л. та 13 січня 2012 року дизельного палива (код УКТ ЗЕД 2710194110) у кількості 4607 л. Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС м. Кіровське, вул. Асфальтна, 146 за формою № 13-НП (арк. справи 134-136).

За порядковим номером 24 у цьому Журналі записано, що ФО-П ОСОБА_1 04 січня 2012 року фактично отримано бензин А-80 в об'ємі 4251 дм3 (рядок 17), маса продукту в кг - 3145 (рядок 8); за порядковим номером 25 записано, що 13 січня 2012 року фактично отримано дизельне паливо в об'ємі 4607 дм3 (рядок 17), маса продукту в кг - 3800 (рядок 8).

Разом з тим, не заповнені рядок 3 Журналу «номер ТТН» та рядок 5 «об'єм нафтопродукту за ТТН, дм3».

Незважаючи на збіг дат поставки та обсяги поставлених ПММ у Журналі за формою № 13-НП та накладних від 04 січня 2012 року № 2 та від 13 січня 2012 року № 13, відповідно 4251 та 4607, не можливо ідентифікувати, що зазначені паливно-мастильні матеріали отримані позивачем саме від ТОВ «Росімпортторг» (а не від інших осіб), та доставлені перевізником ФО-П ОСОБА_4, а також з огляду на незаповнені графи у даному журналі вказані записи викликають сумнів у тому, що вони здійснювалися в разі фактичного приймання нафтопродуктів.

За таких обставин суд погоджується з доводами Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС щодо того, що ФО-П ОСОБА_1 не доведена реальність здійснення операцій з ТОВ «Росімпортторг» за договором від 15 грудня 2011 року № 15/12-11.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 пункту 9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами пункту 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вже зазначалося раніше, правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо неправомірного висновку Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС в акті перевірки № 944/17-211-1/НОМЕР_1 про те, що господарська операція з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента ТОВ «Росімпортторг» не відбулась, а також безпідставного винесення спірного податкового повідомлення-рішення не знайшли підтвердження, оскільки позивачем не доведено суду ані документально, ані наданими поясненнями, реальне здійснення зазначеної господарської операції.

Під час судового розгляду встановлено, що у позивача відсутні первинні документи, які прямо передбачені чинним законодавством та які є обов'язковими при придбанні паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів): товарно-транспортні накладні, паспорта якості, копії сертифікатів відповідності. При цьому, позивачем не доведено, що записи за порядковими номерами 24 та 25 у Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (за формою 13-НП) щодо надходження бензину А-80 та дизельного палива здійснені саме від контрагенту ТОВ «Росімпортторг», а також дані записи викликають сумнів у тому, що вони здійснювалися в разі фактичного приймання нафтопродуктів.

Суд також зауважує, що надані позивачем у судовому засіданні сертифікати відповідності (арк. справи 111-115) судом оцінюються критично з огляду на те, що відповідно до накладної від 04 січня 2012 року № 2 постачався бензин автомобільний марки А-80, проте позивачем надано суду сертифікат відповідності на продукцію - бензин автомобільний марки А-76. З огляду на вказану невідповідність марки бензину у сертифікаті та поставленому бензині, згідно означеної накладної, а також тієї обставини, що дані сертифікати не надавались позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки, тому суд не бере їх до уваги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що досліджений правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Наявність у позивача рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень не може бути доказом фактичного здійснення господарської операції з придбання ПММ, оскільки за даних обставин ці документи не є достатніми для формування податкового кредиту платником податків.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем зроблені обґрунтовані висновки стосовно безтоварності господарської операції з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Росімпортторг», тому правомірно відповідачем у відношенні позивача на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції у розмірі 6 460 грн., тобто у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Повторність протягом 1095 днів, що зазначена в абзаці 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, підтверджується фактом порушення позивачем податкового законодавства, що зафіксований в акті перевірки №823817-211-1/НОМЕР_1 від 01 вересня 2012 року.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби довела правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 грудня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.