Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/0570/17090/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/17090/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю представників:

позивача - Мащенка А.М.,

відповідача - Топчий Т.А., Молчанової Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» (далі - позивач або ТОВ «Прайм-продукт») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Прайм-продукт» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жировий альянс» (далі - ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс») за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2012 року № 6371/22-4/30795199. У висновках даного акту зазначено про встановлення перевіркою порушення норм Податкового кодексу України у частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат у податкових операціях з податку на прибуток.

Зокрема, перевіркою встановлено недодержання вимог Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на 343 152,00 грн. та податок на додану вартість у вказаному періоді на суму 298 393,00 грн.

На підставі зазначено акту податковою інспекцією прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року.

Із висновками перевірки згідно акту від 09 серпня 2012 року № 1820/22-313/30101328 позивач цілком не згоден з огляду на наступне.

Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «ТД Олійно-жировий альянс» і, як наслідок, про неправомірне завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додатну вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, а також про безпідставне відображення валових витрат товариством, є необґрунтованими з огляду на те, що у податкового органу, в позасудовому порядку, відсутні повноваження для визнання правочинів нікчемними.

Позивач зауважував на тому, що в акті перевірки податковим органом не викладено жодних належних та допустимих доказів вважати укладені між позивачем та ТОВ «ТД Олійно-жировий альянс» договори нікчемними правочинами. При цьому, в акті перевірки податковим органом порушень з боку позивача вимог чинного законодавства у частині оформлення первинних документів не встановлено.

Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно, на підставі складених первинних документів, здійснювався податковий облік валових витрат та податкового кредиту під час здійснення господарських операцій з постачальниками олії соняшникової, яким є у тому числі ТОВ «ТД Олійно-жировий альянс».

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року (арк. справи 3-12).

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надано письмові заперечення (арк. справи 151-153), в яких зазначено, що ТОВ «ТД Олійно-жировий альянс» в грудні 2011 року сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «Вікойл» (ЄДРПОУ 34785802) та ПП «Украгро-Трейд» (ЄДРПОУ 37452250). В свою чергу ТОВ «Вікойл» сформований податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «Антарес» (ЕДРПОУ 32150232). Макіївською ОДПІ отримано від ДПІ в АНД м. Дніпропетровська акт про неможливість проведення перевірки від 20 вересня 2012 року №2215/22-5/37452250, в якому вказується, що відповідно до постанови від 24 липня 2012 року старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області Пономарчука О.В., винесеної в рамках кримінальної справи № 169002/12, по обвинуваченню ОСОБА_5, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частин 1, 3 та частини 4 статті 358 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_6, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частин 1, 3 та частини 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Як вказав відповідач, досудовим слідством по вказаній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_6 організував злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до бюджету. Діяльність, яку від імені підприємств, що мають ознаки фіктивності здійснював ОСОБА_6, дана діяльність здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «Антарес», ПП «Дніпро-Агро-Трейд», ТОВ «Спецелектомонтаж», ПП «Вікленд-К», ПП «Директорія-Д», ПП «Альфатек», ПП «Украгро-Трейд», ПП «Гранд ЗГО», ПП «Кристал Г». Правочини укладені вказаними підприємствами з їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Також, з посиланням на довідку Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року відповідач зазначив, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції, у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України стосовно мети, що суперечить інтересам держави та суспільства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змісту пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Отже, при проведенні перевірки встановлено, що ТОВ «Прайм-продукт» вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання товарів, а тому згідно частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Відповідач також зауважив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягають. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні змісту письмовим запереченням, просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року замінено відповідача - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області його правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Донецької області Державної податкової служби (далі - Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 05 квітня 2000 року за адресою: 86113, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Туполева, будинок 66, включено до ЄДРПОУ за номером 30795199, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 296901 (арк. справи 13) та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 381116 (арк. справи 14). Як платник податків позивач перебуває на обліку у Макіївській ОДПІ з 12 квітня 2000 року за № 60 (арк. справи 15). Відповідно до свідоцтва № 100265744 (НБ № 243806) ТОВ «Прайм-продукт» (ІПН 307951905922) є платником податку на додану вартість з 31 січня 2010 року (арк. справи 15).

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У період з 05 листопада 2012 року по 07 листопада 2012 року Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 01 листопада 2011 року № 1558, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Прайм-продукт» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Олійно-жировий альянс» за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2012 року № 6371/22-4/30795199 (арк. справи 18-23).

За змістом висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Прайм-продукт», а саме:

1) частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статей 215, 216, 220, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Прайм-продукт» при придбанні товару у ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс». Придбання товару по вказаним правочинам не були здійснені в порушення статей 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим вказаний правочин визнано нікчемним;

2) підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині безпідставності формування податкового кредиту грудня 2011 року за рахунок сум податку на додану вартість по податковим та видатковим накладним отриманих від ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Прайм-продукт» та ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару, у розмірі 1 491 966, 00 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податку, що підлягає сплаті в бюджет на суму 298 393,00 грн.;

3) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині безпідставного віднесення складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2011 рік суми витрат по податковим та видатковим накладним отриманим від ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Прайм-продукт» та ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару, у розмірі 1 491 966, 00 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податку, що підлягає сплаті в бюджет на суму 343 152,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС 30 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№ 0000802330, яким за порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 447 589,00 грн., у тому числі за основним платежем - 298 393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149 196,50 грн. (арк. справи 35);

№ 0000812330, яким за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 343 152,00 грн., у тому числі за основним платежем - 343 152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. (арк. справи 37).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 14 грудня 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про визнання їх незаконними та скасування.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину ТОВ «Прайм-продукт» при придбанні товару у ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» і, як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року суми податку на додану вартість сплаченого вказаному товариству та до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2011 рік суми витрат по податковим та видатковим накладним отриманих від ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» за вказаним правочином. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Пунктом 138.2 статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 25 листопада 2011 року між ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» (продавець) та ТОВ «Прайм-продукт» (покупець) укладено договір постачання № 060111, згідно якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити в строк та на умовах, передбачених цим договором, товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2, підпунктів 4.1, 4.4, 4.5, 4.8 пункту 4 зазначеного договору кількість та ціна попередньо погоджуються по телефону або факсу і зазначаються в видаткових накладних, які мають бути підписані обома сторонами. Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4492:2005, відповідність товару державним стандартам підтверджуватися до кожної поставки - посвідченням про якість. Відправка товару здійснюється по домовленості. Одиниця виміру товару - визначається тонами. Кількість товару, що поставляється у першій партії, складає 29 тон. Ціна однієї тони товару, який поставляється у першій партії, складає 9250,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 1 850,00 грн. Розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом семи днів з дати отримання товару покупцем (арк. справи 39-41).

За наслідками господарських операцій поставки товару - олії соняшникової рафінованої дезодорованої ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» видало позивачу податкові накладні:

- № 511 від 02 грудня 2011 року на суму 310 245,00 грн., у тому числі ПДВ 51 707,50 грн. (арк. справи 53);

- № 516 від 03 грудня 2011 року на суму 293 475,00 грн., у тому числі ПДВ 48 912,50 грн. (арк. справи 54);

- № 521 від 03 грудня 2011 року на суму 284 982,00 грн., у тому числі ПДВ 47 497,08 грн. (арк. справи 55);

- № 527 від 04 грудня 2011 року на суму 298 420,00 грн., у тому числі ПДВ 49 736,67 грн. (арк. справи 56);

- № 528 від 05 грудня 2011 року на суму 523 122,50 грн., у тому числі ПДВ 87 187,08 грн. (арк. справи 57);

- № 555 від 28 грудня 2011 року на суму 80 113,75 грн., у тому числі ПДВ 13 352,29 грн. (арк. справи 58).

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення, а також суми податку на додану позивачем за ними включено позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року та відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року (арк. справи 100).

На підтвердження фактичного виконання зазначених умов договору № 060111 25 листопада 2012 року позивач надав суду: видаткові накладні від 02 грудня 2011 року № РН-0000511, від 03 грудня 2011 року № РН-0000516, № РН-0000521, від 04 грудня 2011 року № РН-0000527, від 27 грудня 2011 року РН-0000552, від 28 грудня 2011 року РН-0000555 (арк. справи 47-52), виписки банку за особовим рахунком ТОВ «Прайм-продукт» про перерахування грошових коштів за поставлену продукцію (арк. справи 75-82).

На виконання умов означеного договору контрагентом позивача надано останньому якісні посвідчення на поставлену продукцію №№ 1880, 1888, 1901, 1912, 2033, 2046 від 02, 03, 04, 26 та 28 грудня 2011 року (арк. справи 65-70).

На підтвердження перевезення придбаного товару позивач надав товарно-транспортні накладні від 02 грудня 2011 року за №1211551, від 03 грудня 2011 року за №№ 1211521, 1211012, від 04 грудня 2011 року №1112004 та від 28 грудня 2011 року за №1211555, згідно яких вантаж - олія соняшникова рафінована дезодорована, у кількості 27,99 т., 26,51 т., 27,3 т., 27,76 т. та 28,07 т. відповідно, перевозився автопідприємством ТОВ «Олія Транс», замовник та вантажовідправник - ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», вантажоодержувач - ТОВ «Прайм-продукт», пункт навантаження - м. Чугуїв, пункт розвантаження - м. Макіївка, вул. Туполева, буд. 66 (арк. справи 59-64).

Зазначені господарські операції відображені також позивачем у журналі-ордері та відомості по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», в якій міститься проводка здійснених розрахунків із ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» та оприбуткування даного товару на складі позивача (арк. справи 106).

Як вбачається із матеріалів справи та не є спірною обставиною між сторонами, основним видом діяльності позивача є виробництво продовольчих товарів, зокрема, майонезу, кетчупів, соусів, оцту, та подальша їх реалізація. В користуванні у позивача на підставі договору оренди від 03 січня 2010 року, укладеного із ОСОБА_7 перебуває майновий комплекс з виробництва майонезу, загальною площею 5 285,6 кв.м. (арк. справи 145-147).

Придбаний товар використовувався виключно у межах господарської діяльності позивача у розумінні вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що підтверджено калькуляцією на виробництво майонезу, згідно якого при виробництві останнього використовується олія, лімітно-заборною карткою використання сировини за грудень 2011 року, складським обліком переміщення сировини у грудні 2011 року (арк. справи 107-142).

Згідно термінового звіту про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за грудень 2011 року позивачем фактично виготовлено у вказаному місяці майонезу 1194 т., кетчупів (соусів) - 180,7 т., гірчиці - 62,3 т. (арк. справи 143-144).

З дослідження наведених вище документів, суд прийшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс».

На момент укладення та виконання зазначеного договору контрагент позивача, ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», здійснював господарську діяльність. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 228837 станом на 13 грудня 2012 року відомості про юридичну особу - ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс» (код ЄДРПОУ 35142236) підтверджені, а дана юридична особа - зареєстрована (арк. справи 45-46).

При цьому, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізований вище договір № 060111 від 25 листопада 2011 року, укладений між позивачем ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», є нікчемним, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору, укладеного з ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочину - договору, укладеного з ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», зазначену таку обставину, що відповідно до постанови від 24 липня 2012 року старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області Пономарчука О.В., винесеної в рамках кримінальної справи № 169002/12, по обвинуваченню ОСОБА_5, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частин 1, 3 та частини 4 статті 358 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_6, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частин 1, 3 та частини 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством по вказаній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_6 організував злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до бюджету. Діяльність, яку від імені підприємств, які мають ознаки фіктивності здійснював ОСОБА_6, здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «Антарес», ПП «Дніпро-Агро-Трейд», ТОВ «Спецелектомонтаж», ПП «Вікленд-К», ПП «Директорія-Д», ПП «Альфатек», ПП «Украгро-Трейд», ПП «Гранд ЗГО», ПП «Кристал Г», а правочини укладені даними підприємствами із контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного кодексу України). Вказані обставини відповідач підтверджує актом ДПІ в АНД м. Дніпропетровська про неможливість проведення перевірки від 20 вересня 2012 року №2215/22-5/37452250.

Однак, вказані висновки зроблені під час досудового слідства в означеній кримінальній справі, але вони не підтверджені вироком суду, що набрав законної сили, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного суду України.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність дослідженої господарської операції із ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», що у свою чергу доводить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевірений період у розмірі 298 393,00 грн., за податковими накладними, що отримані від ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», а також стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2011 рік (арк. справи 97-98) суми витрат по податковим та видатковим накладним отриманих від ТОВ «ТД «Олійно-жировий альянс», з придбання товару, в загальній сумі 1 491 966, 00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковим повідомленням-рішенням, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 2 146,00 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року, - задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби за № 0000802330, № 0000812330 від 30 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» (ЄДРПОУ 30795199, адреса: 86113, Донецька область, м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Туполева, буд. 66) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 грудня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 29 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.