Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/8681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8681/14 25.06.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при помічнику судді Угленко Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» простягнення заборгованості в розмірі 6 706 гривень 22 копійки

Представники:

від Позивача: Циганенко О.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 6 706 гривень 22 копійки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» («Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» («Покупець») укладено Договір поставки № 16051, відповідно до умов якого сторони погодили, що продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у Договорі. Позивач звертає увагу на те, що виконуючи належним чином свої договірні зобов'язання протягом дії Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» було передано Відповідачеві товар на загальну суму 5 964 гривні 74 копійки. Однак, Відповідач не виконав належно взяті на себе, у відповідності з Договором, зобов'язання, а саме: не здійснив у повному обсязі оплату вартості отриманого від Позивача товару, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» 5 964 гривні 74 копійки - сума основної заборгованості, 139 гривень 90 копійок - пеня, 27 гривень 54 копійки - 3% річних, 103 гривні 77 копійок - інфляційні нарахування та 470 гривень 27 копійок - штраф.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/8681/14, розгляд справи призначено на 04.06.2014 рік.

03.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 04.06.2014 року справу № 910/8681/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2014 року справу № 910/8681/14 прийнято до провадження суддею Любченко М.О., розгляд справи призначено на 25.06.2014 рік.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року справу № 910/8681/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року справу № 910/8681/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 25.06.2014 рік.

25.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 25.06.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини нез'явлення суд не повідомив.

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінал якого міститься в матеріалах справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» є 04114, м. Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 97 ЛІТЕРА Д.

Суд зазнає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/8681/14 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН», зазначену в Витязі з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача в судове засідання 25.06.2014 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25 червня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» («Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» («Покупець») укладено Договір поставки № 16051 (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у Договорі.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом Договору, визначаються у накладних,які оформлюються та підписуються сторонами при прийому-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Продавця.

Як вбачається з Видаткових накладних № 56201911 від 28 січня 2014 року, №65251051 від 18 лютого 2014 року, № 65393537 від 25 лютого 2014 року, №65395031 від 25 лютого 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» було передано Відповідачеві товар на загальну суму 5 964 гривні 74 копійки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав належно взяті на себе, у відповідності з Договором, зобов'язання, а саме: не здійснив у повному обсязі оплату вартості отриманого від Позивача товару, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» 5 964 гривні 74 копійки - сума основної заборгованості, 139 гривень 90 копійок - пеня, 27 гривень 54 копійки - 3% річних, 103 гривні 77 копійок - інфляційні нарахування та 470 гривень 27 копійок - штраф.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № 16051 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 16051 на суму 5 964 гривні 74 копійки підтверджується матеріалами справи, а саме: Видатковими накладними № 56201911 від 28 січня 2014 року, №65251051 від 18 лютого 2014 року, № 65393537 від 25 лютого 2014 року, №65395031 від 25 лютого 2014 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повної сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» за поставлений товар відповідно до умов Договору поставки № 16051.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки № 16051, не здійснив повну оплату вартості поставленого товару, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 5 964 гривні 74 копійки - сума основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» в частині стягнення 27 гривень 54 копійки - 3% річних та 103 гривень 77 копійок - інфляційні нарахування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Пунктами 7.1 та 7.4. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. У випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмір 30% вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» в частині стягнення 139 гривень 90 копійок - пеня та 470 гривень 27 копійок - штраф є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 97 ЛІТЕРА Д, Ідентифікаційний код юридичної особи 38215991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (03115, м.Київ, ВУЛ. МИКОЛИ КРАСНОВА, будинок 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 30776789) 6 706 (шість тисяч сімсот шість) гривень 22 копійки , з яких: 5 964 гривні 74 копійки - сума основної заборгованості, 139 гривень 90 копійок - пеня, 27 гривень 54 копійки - 3% річних, 103 гривні 77 копійок - інфляційні нарахування та 470 гривень 27 копійок - штраф.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 97 ЛІТЕРА Д, Ідентифікаційний код юридичної особи 38215991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (03115, м.Київ, ВУЛ. МИКОЛИ КРАСНОВА, будинок 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 30776789) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 червня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин