Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/5550/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5550/14 25.06.14 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС"

про стягнення 6 689,37 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" про стягнення 6 689,37 грн., з яких 6 200,00 грн. заборгованості, 123,60 грн. втрат від інфляції та 365,77 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором про надання послуг № 03/08/12-1 від 03.06.2012 р.

Ухвалою суду від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. № 04-23/200 р. у зв'язку з тривалим перебуванням судді Куркотової Є.Б. на лікарняному справу передано для здійснення повторного автоматичного розподілу.

В результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу № 910/5550/14 передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.

Ухвалою від 21.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 04.06.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 04.06.2014 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у зв'язку з поверненням з відрядження справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 23.06.2014 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

24.06.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило; про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У тексті позовної заяви позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (в тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах), в межах суми позовних вимог.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Позов, згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»).

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, та що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, і невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.06.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Іскра" (надалі - позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" (надалі - відповідач, Експедитор-Замовник) було укладено Договір № 04/01-13 на транспортне обслуговування (надалі - Договір), за умовами якого і за дорученням Експедитора-Замовника Перевізник зобов'язався доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор-Замовник зобов'язався оплачувати Перевізникові плату за перевезення вантажу в розмірі, терміни і в порядку, встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 2. Договору, Ставка за перевезення складає 9 200,00 грн., 7 днів по оригіналам документів.

Згідно з п. 9. Договору, форма і умови оплати: строго після пред'явлення оригіналів документів разом з ТТН з наявністю відміток про прийом і здачу вантажу, за погодженням сторін по б/н. Без оригіналів документів оплата проводитись не буде.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній документами, позивачем було належним чином надано послуги з перевезення вантажу відповідно до умов Договору на суму 9 200,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим 29.01.2013 р. позивач направив йому претензію про сплату заборгованості у розмірі 9 200,00 грн. № 195/11, яка була отримана відповідачем 04.02.2013 р.

26.07.2013 р. відповідач частково сплатив заборгованість на суму 3 000,00 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості станом на час розгляду справи становить 6 200,00 грн., доказів сплати такої заборгованості суду не надано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 123,60 грн. інфляційних втрат та 365,77 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14; код ЄДРПОУ 35899741) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; код ЄДРПОУ 00214244) 6 200 (шість тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 77 коп. 3 % річних, 123 (сто двадцять три) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.06.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна