Рішення

від 24.06.2014 по справі 911/1668/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. справа № 911/1668/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО», м. Київ

про розірвання договору та припинення права користування

за участю представників:

від прокуратури: Безрук А.С. (посвідчення №025412 від 07.04.2014)

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

30.04.2014 заступник прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації (далі-Вишгородська РДА/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО» (далі-ТОВ «ДЕФО»/відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2005 та припинення права користування відповідача орендованою земельною ділянкою, площею 9,5870 га, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2014 порушено провадження у справі №911/1668/14, а також призначено справу до розгляду на 20.05.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.05.2014, 03.06.2014 та 17.06.2014 розгляд даної справи відкладався на 03.06.2014, 17.06.2014 та 24.06.2014 відповідно.

В судові засідання 20.05.2014, 03.06.2014, 17.06.2014 та 24.06.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення прокурора прокуратури Вишгородського району, суд

ВСТАНОВИВ :

15.03.2005 між Вишгородською РДА (далі-орендодавець) та ТОВ «ДЕФО» (далі-орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі-договір), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення садівницького товариства, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Пунктами 2, 6 та 5 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,5870 га.

Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 43 296,81 грн.

Договір укладено на 49 років.

Договір посвідчено 15.03.2005 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за №872, а також зареєстровано в Київській регіональній філії №11 Центру ДЗК, про що 28.03.2005 в книзі державної реєстрації договорів оренди внесено запис №040534200003.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином з огляду на те, що протягом строку дії договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної сплати орендної плати не виконав.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 07.10.2009 у справі №2а-2834/09/2670 за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київській області до ТОВ «Дефо» про стягнення 40 577,92 грн., адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 27 646,77 грн. податкового боргу по платі за землю та 12 931,15 грн. пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04.10.2011 у справі №2а-12629/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київській області до ТОВ «Дефо» про стягнення 155,87 грн., позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача 155,87 грн. заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відповідності до довідки-розрахунку Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції №407/9/10-08-25-00 від 18.03.2014, станом на 18.03.2014 розмір податкового боргу відповідача становить 40 225,21 грн. Аналогічна сума податкової заборгованості відповідача по сплаті за землю відображена у довідці Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції №1015/9/10-036 від 23.06.2014, наданої на запит прокуратури Вишгородського району Київської області №24-н від 23.06.2014. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у систематичному невиконанні останнім своїх обов'язків в частині сплати орендної плати, позивач просить суд розірвати договір оренди та припинити право користування відповідача орендованою земельною ділянкою з підстав ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 8 договору передбачено, що орендна плата вноситься один раз на рік в січні місяці.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірного договору, а також користування орендованою земельною ділянкою свідчить про погодження останнього з умовами договору та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок щодо належного виконання своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати у погодженому сторонами розмірі та строки.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення вищезазначених законодавчих та договірних положень, внаслідок систематичного порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати за ним утворилось 40 225,21 грн. сукупної заборгованості, що свідчить про істотне порушення останнім своїх зобов'язань за договором і, як наслідок, позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України унормовано, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Так, судом встановлено, що наявність 40 225,21 грн. заборгованості відповідача по сплаті орендної плати підтверджується довідками Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції №407/9/10-08-25-00 від 18.03.2014 та №1015/9/10-036 від 23.06.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи встановлення факту істотного порушення відповідачем умов договору у розумінні ст. 651 ЦК України, наявність якого є підставою для його розірвання та припинення права користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди та припинення права користування відповідача орендованою земельною ділянкою підлягають задоволенню як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2013 у справі №910/3991/13.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 21, 24, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 15 березня 2005 року між Вишгородською районною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 23569369) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕФО» (ідентифікаційний код 23156242).

3. Припинити право користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23А, ідентифікаційний код 23156242) земельною ділянкою площею 9,5870 га, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23А, ідентифікаційний код 23156242) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.07.2014

Суддя В.А. Ярема