Рішення

від 24.06.2014 по справі 911/2040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. справа № 911/2040/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

2. Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича, Львівська обл., с. Хоробрів

про стягнення 18 410,70 гривень

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 05.03.2013)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі-ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»/відповідач 1) та Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (далі-СФГ Тендеряка В.Ф./відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 18 410,70 грн., з яких: 12 396,93 грн. пені, 3 741,27 грн. інфляційних втрат та 2 272,50 грн. 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договорами №ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 та № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008.

Відповідачі 1, 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014 порушено провадження у справі №911/2040/14 та призначено справу до розгляду на 10.06.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 розгляд даної справи було відкладено на 24.06.2014.

В судові засідання 10.06.2014 та 24.06.2014 представники відповідачів не прибули, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008 та 24.09.2008 між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та СФГ Тендеряком В.Ф. (покупець) було укладено договори купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, предметом яких є товар, що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Додатками №1 до вказаних договорів передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 28.04.2009 ТОВ «Тридента Агро» звернулось до господарського суду Львівської області з позовними заявами до СФГ Тендеряка В.Ф. про стягнення заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 28.04.2009.

Рішеннями господарського суду Львівської області у справі від 02.07.2009 у справах №20/105 та №20/106, позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до СФГ Тендеряка В.Ф. були задоволені частково.

Під час розгляду означених справ господарським судом Львівської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 в частині оплати вартості поставленого товару СФГ Тендеряком В.Ф. були виконані лише 04.06.2009.

26.01.2011 між ТОВ «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новому кредитору) було укладено угоди №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до яких, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником (СФГ Тендеряком В.Ф.) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

11.03.2013 між ФОП Грищенком О.М. (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, а також згідно угод №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, 11.03.2013 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки №11-03-2013-26, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання СФГ Тендеряком В.Ф. грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Оскільки відповідач 2, як покупець за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив 04.06.2009 без врахування курсових коливань, у грудні 2013 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», як новий кредитор, звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СФГ Тендеряка В.Ф. про солідарне стягнення 15 333,08 грн. сукупної заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, що полягає у дооцінці вартості поставленого товару (курсової різниці), 88,68 грн. 3% річних та 423,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 29.04.2009 по 03.06.2009.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

Посилаючись на те, що відповідач 2, як покупець за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, та відповідач 1, як поручитель за договором поруки, свої договірні зобов'язання в частині сплати 15 333,08 грн. сукупної заборгованості за означеними договорами, стягнутої рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13, не виконали, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів, зокрема, 12 396,93 грн. пені, нарахованої з 05.06.2009 по 28.05.2014 на 15 333,08 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачами 1, 2 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 5.3 договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 та додатку №1 до договорів, остаточна оплата за поставлений товар має бути проведена до 01.12.2008 з урахуванням курсових коливань на момент проведення розрахунків.

З огляду наведеного, отримання відповідачем 2 товару за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 загальною вартістю 66 529,20 грн., у відповідності до вимог вказаних правочинів, породжує в останнього обов'язок щодо оплати вартості такого товару з урахуванням курсу гривні до долара США у повному обсязі, на користь нового кредитора - позивача.

При цьому, судом враховано, що як проведення 04.06.2009 відповідачем 2 остаточних розрахунків за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, так і наявність в останнього 15 333,08 грн. сукупної заборгованості за вказаними правочинами, встановлено рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.1 договору поруки №11-03-2013-117 передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частково сплатою суми пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач 2 розмір сукупної заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 не оплатив, що свідчить про підставність вимоги про солідарне стягнення з відповідача 2, як боржника, та відповідача 1, як поручителя, пені за порушення договірних зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктам 8.2 та 8.3 договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони домовились про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договорів, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду наведеного, а також беручи до уваги той факт, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням наведених вимог Закону та положень договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 становить 12 399,34 грн., а суд, приймаючи рішення, не можу виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 12 396,93 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів:

- 3 741,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 06.09.2009 по 30.04.2014 на 15 333,08 грн. заборгованості,

- 2 272,50 грн. 3% річних, нарахованих з 06.09.2009 по 28.05.2014 на 15 333,08 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом протягом заявленого позивачем періоду з урахуванням наведених законодавчих та договірних положень становить 4 185,93 грн. та 2 292,40 грн. відповідно, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3 741,27 грн. інфляційних втрат та 2 272,50 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 1 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №25-37/03, укладений 25.03.2013 між позивачем та адвокатом Грищенком О.М.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Грищенка О.М. №3888 від 29.10.2009р.;

- копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.05.2014 на суму 1 000,00 грн.;

- платіжне доручення №247 від 29.03.2013 на суму 1 000,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 44 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги позивача та солідарне стягнення з відповідачів 1 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом солідарно на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 512, 514, 553, 554, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Солідарно стягнути з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, ідентифікаційний код 20817737) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 12 396 (дванадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 93 коп. пені, 3 741 (три тисячі сімсот сорок одну) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 2 272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 50 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.07.2014

Суддя В.А. Ярема