Рішення

від 30.05.2014 по справі 270/1191/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/1191/14-ц

Провадження № 2/270/840/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвемс ЛТД» (далі - ТОВ «Укрграндінвест ЛТД») про визнання недійсним договору №303955 про приділення фінансових ресурсів від 08 липня 2011 року з додатками № 1 і № 2 до договору, стягнення грошових коштів в сумі 61062,50 грн., сплачені за договором № 303955, стягнення 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що « 08» листопада 2011 року між ним та ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» було укладено Договір № 303955 про приділення фінансових ресурсів (далі за текстом - «Договір»). Предметом вказаного Договору було надання відповідачем фінансових послуг за умовами програми «Укрфінінвест», які містяться в Додатках № 1 і № 2 до Договору, спрямованих на придбання нерухомості. Згідно з Додатком № 1 зазначеної угоди він отримав право на придбання Цільового фінансового ресурсу вартістю 225000,00 грн. для придбання нерухомості (вид цільового фінансового ресурсу), про що міститься в Додатку № 1. Конкретний об'єкт нерухомості договором не обумовлювався. Фактично це була угода між ним і відповідачем про надання позики у визначеній сумі й на визначених угодою сторін умовах повернення грошових коштів. В Додатку № 2 викладені детальні умови програми «Укрфінінвест». Відповідач, під виглядом проведення акції, рекламуючи з свого боку, що фінансові послуги, які надаються ним населенню, є значно вигіднішими, ніж умови кредитування в банківських установах, поширював умови проведення акції, які були викладені ним у відповідній програмі. Так, він обрав найбільш вигідні і сприятливі для себе умови отримання і повернення позики, а саме: згідно з графіком № 3, схема № 1, на умовах 3% річних на 15 років (180 місяців), про що міститься в Додатку № 1. З урахуванням обраних умов отримання позики, відповідач 08 листопада 2011 року в приміщенні філії, яка була розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 171а, уклав спірний Договір і Додатки № 1 і № 2 до нього. Під час підписання Договору ним був сплачений одноразовий комісійний внесок в сумі 15750,00 грн., що підтверджується квитанцією № 59 від 08.11.2011. Після підписання Договору, починаючи з 16 січня 2011 року до 14 січня 2014 року включно, він сплатив на банківський рахунок відповідача, за вказаними ним реквізитами, 25 платежів по 1812,50 грн. кожний, на загальну суму 45312,50 грн. При цьому частина щомісячних платежів визначалась, як «щомісячний чистий внесок», решта коштів - як «адміністративні витрати». Всього за Договором ним було сплачено грошових коштів на суму 61062,50 грн. Але ж до наступного часу він не отримав тієї суми грошових коштів, які були обумовлені угодою сторін. На його неодноразові звернення до відповідача через уповноважених представників філії, з якими він спілкувався у м. Донецьку, він лише отримував відповідь про те, що позитивного рішення щодо нього, відносно надання йому дозволу на приділення Цільового фінансового ресурсу - а іншими словами, на видання йому грошових коштів в сумі 225000,00 грн., як це було обумовлено угодою сторін, відповідач ще не прийняв. Конкретний строк прийняття такого рішення - про надання дозволу на приділення фінансових ресурсів, тобто фактичне надання обумовленою угодою сторін суми грошових коштів у позику, Договором не передбачений. Починаючи з 2014 року, філія відповідача у м. Донецьку перестала працювати. На телефони відповідача, зазначені в Договорі, ніхто не відповідав. Його листи, які були направлені за юридичною адресою відповідача у м. Києві, а також ще за одним відомим йому місцем знаходження відповідача у м. Харкові, яке було вказано в Договорі, повертались без вручення їх адресату. Він був вимушений звертатись до правоохоронних органів і органів прокуратури, а також - до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про надання інформації про юридичну особу відповідача, про вжиття до юридичної особи відповідача (його керівників) передбачених законом заходів відповідальності, а також за сприянням у розшуку відповідача і встановленням його фактичного місцезнаходження. За таких умов, розуміючи всі ризики втрати коштів, які він отримує внаслідок продовження на користь відповідача платежів за Договором, після 14 січня 2014 року він припинив здійснювати оплату, і став вживати всіх можливих заходів для відновлення своїх порушених прав і законних майнових інтересів. Вважає, що укладений договір є недійсним в силу приписів ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також ст.ст. 203, 215, 227, 229, 230 Цивільного кодексу України. Зазначений договір і діяльність відповідача мають ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману, зокрема, фінансові послуги надаються споживачам без ліцензії, діяльність відповідача направлена цілком на створення пірамідальних схем, без здійснення реального продажу товарів, позики надаються учасникам програми лише за кошти фонду, який формується виключно за кошти клієнтів програми, без залучення власних коштів відповідача. Крім того, умови спірного договору порушують права споживача і є несправедливими, тому як порушують принцип добросовісності, призводять до істотного балансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві. Ні продажу, ні споживання конкретного товару (у тому числі - об'єкту нерухомості) за даним Договором не передбачалось; за умовами цього Договору відповідач лише повинен був надати йому позику в сумі 225000,00 грн. для подальшого придбання об'єкту нерухомості на власний розсуд. Для цього він повинен був невизначений час здійснювати обумовлені Договором платежі, як і інші учасники цієї програми «Укрфінінвест». Лише за рахунок накопичування певної суми коштів на рахунках фонду повинно було відбутися розподілення певних коштів і сплата компенсації не за рахунок власних коштів відповідача, а за рахунок коштів, залучених від інших учасників програми. Критерії такого розподілу і строки Договором не були обумовлені. Сплату за можливість одержання компенсації він таким чином здійснював на протязі майже двох років, і розмір такої компенсації досягнув суми в розмірі 61062,50 грн. Зі змісту умов Договору, а також Додатків № 1 та № 2 до Договору вбачається, що отримання коштів є можливим виключно за рахунок інших споживачів. Оскільки, Відповідач сформував та адмініструє певні групи споживачів - клієнтів програми, враховуючи вищенаведені обставини, є підстави вважати, що Відповідачем здійснено утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам (партнерам) компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, без залучення власних коштів, що є ознаками нечесної підприємницької діяльності. Виходячи з умов діяльності Програми «Укрфінінвест», вбачається, що рішення про передачу Цільового фінансового ресурсу (далі за текстом - «коштів») залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу коштів є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на отримання Цільового фінансового ресурсу, є конфіденційною і не може бути перевірена клієнтом. Таким чином, вважає, що діяльність ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» вводить споживача в оману, оскільки програма «Укрфінінвест» формується виключно на коштах клієнтів, без залучення коштів Товариства. Оплата і надання клієнтам Цільового фінансового ресурсу здійснюється за кошти, внесені іншими клієнтами. В подальшому учасник програми «Укрфінінвест», який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів Відповідача, оплачує грошові кошти іншому учаснику програми. При цьому, він, як клієнт відповідача, сплачував не за одержання товару чи послуги (Цільового фінансового ресурсу), а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Право на отримання ним Цільового фінансового ресурсу залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми «Укрфінінвест». Оскільки, він сплачував кошти не за приділення йому Цільового фінансового ресурсу, а за можливість одержання права на його придбання, ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» без залучення власних коштів, формувало групи клієнтів - Реєстр, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на приділення Цільового фінансового ресурсу (об'єктів нерухомості тощо) одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок залучених до схеми коштів інших учасників групи, втягнутих до умов програми «Укрфінінвест». Тож, отримання Цільового фінансового ресурсу клієнтом Реєстру, з огляду на зміст Договору, можливе за умови дотримання всіма учасниками договорів, які укладені з кожним з них, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов'язків не виникло. Таке може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду йому, як споживачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики. Таким чином, за означеним Договором позивач сплачує за можливість одержання грошових сум, які надаються за рахунок залучення коштів інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що свідчить про укладання правочину, з використанням нечесної підприємницької практики. Тобто, вважає, що діяльність відповідача з реалізації системи за вказаною програмою є такою, що вводить в оману, оскільки фонди групи з придбання цільового фінансового ресурсу формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми з використанням нечесної підприємницької діяльності. Договір № 303955 від 08.11.2011р. про приділення фінансових ресурсів, здійснений та укладений ТОВ «Укрградінвест ЛТД» з використанням нечесної підприємницької практики, є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом. При укладанні зазначеного договору, відповідач не надав йому необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет договору та строки його виконання, в договорі використовуються неконкретизовані поняття, внаслідок чого його було введено в оману щодо поняття товару, умов отримання, строків отримання бажаної для нього суми грошових коштів, внаслідок чого він, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення, й уклав спірний договір. Крім того, зміст договору є складним для сприйняття і розуміння правової природи правочину, прав та обов'язків сторін, спрямований на утворення і розвиток пірамідальної схеми з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики, що додатково свідчить про факт наявності в діях відповідача умислу щодо введення споживача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, при вчиненні вказаного правочину. підприємців відповідач, зокрема, здійснює наступні види діяльності: надання інших фінансових послуг (крім страхування і пенсійного забезпечення) - КВЕД 64.99; інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення - КВЕД 66.19. Однак, ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» як на момент укладення Договору про приділення фінансових ресурсів від 08.11.2011р, так і досі не має необхідного обсягу цивільної правоздатності - для надання фінансових послуг з залучення внесків (вкладів) учасників груп і видачі сум позики, та реалізації фінансових заходів програми «Укрфінінвест». На його звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо надання інформації, 13 лютого 2014 року він отримав листа за №1466/16-12 про те, що інформацію про юридичну особу відповідача до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи зазначена юридична особа не набула та відповідної ліцензії не отримувала. Умови спірного Договору є несправедливими і непрозорими, внаслідок чого утворився істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, що є самостійною підставою для визнання спірного договору або його окремих положень недійсними. Вкладена до змісту договору підстава для виділу позивачеві фінансового ресурсу за рахунок фонду реєстру (сформованого з інших учасників, які виявили бажання придбати певні Цільові фінансові ресурси) та й лише з дозволу, отриманого клієнтом за результатами заходу, вжитого суто відповідачем (адміністратором) - є свідченням непрозорості отримання ним позики, на яку він розраховував, підписуючи угоду. Відзначені у статті 14 додатку № 2 до договору гарантії щодо придбання адміністратором на користь клієнта Цільового фінансового ресурсу, за умови виконання останнім всіх умов договору і його додатків - без конкретно визначеного строку, а також поширених, в порівнянні із його правами, прав адміністратора призначати асигнаційні заходи з залученням коштів учасників, їх розподілу, варіювання реєстру клієнтів, мають лише декларативний характер. Договір не містить конкретного строку чи терміну надання відповідачем дозволу, угода не передбачає відповідальності відповідача за невиконання умов договору, хоча містить ряд умов щодо відповідальності клієнта, як партнера секції програми. Проте, п.п. 6.7, 6.8 Додатку № 2 до Договору передбачено, що у випадку невнесення учасником чергового загального платежу у визначені договором строки, нараховується штраф у розмірі 7,5% від суми Цільового фінансового ресурсу, а у випадку невнесення вчасно двох платежів - клієнт має достроково сплатити усі платежі та сплатити штраф у розмірі 16% від суми Цільового фінансового ресурсу. Несправедливість спірного договору полягає також у тому, що встановлюються жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) прав в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Таким чином, умови договору є несправедливими в цілому, наслідками такого договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, враховуючи те, що на протязі більше двох років він намагався отримати від відповідача грошові кошти на придбання квартири, весь цей час провів в очікуванні виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, при цьому не маючи можливості в односторонньому порядку розірвати договір, тому як повернення вже сплачених грошових коштів цим договором не передбачено, а також враховуючи його чисельні звернення до державних організацій, правоохоронних органів, органів прокуратури з метою вжиття дієвих заходів до відповідача і притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, враховуючи пов'язані з цим душевні страждання, емоційні й психологічні перенавантаження його і членів його сім'ї, а також враховуючи те, що розмір тієї грошової суми, яка була сплачена ним на користь відповідача в сумі 61062,50 грн., є дуже значною для нього і його сім'ї, вказана грошова сума була безпідставно отримана і фактично привласнена відповідачем, вважає, що розмір відшкодування йому моральної шкоди становитиме 10000,00 (десять тисяч) гривень. Тому, на підставі вищевикладеного просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 30.05.2014, представник позивача, позивач не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, та надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, проти винесення заочного рішення суду не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 30.05.2014, не з'явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» знаходиться за юридичною адресою: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18. На вказану адресу судом здійснювалися виклики представника відповідача.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи є поштові відправлення на 01.04.2014, 28.04.2014, 30.05.2014, адресовані відповідачу, які були повернені до суду за закінченням строку зберігання (аркуші справи 67, 75, 91).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оскільки ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» не надано заяву про зміну місцезнаходження судові повістки із зазначенням дати надсилалися судом на вищевказану адресу.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» про дату та час розгляду справи було повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а представник позивача разом з позивачем не заперечували проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час розгляду справи були встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» було укладено Договір № 303955 про приділення фінансових ресурсів. Предметом вказаного Договору було надання відповідачем фінансових послуг за умовами програми «Укрфінінвест», які містяться в Додатках № 1 і № 2 до Договору, спрямованих на придбання нерухомості (аркуш справи 11).

Згідно Додатку № 1 зазначеної угоди ОСОБА_1 отримав право на придбання Цільового фінансового ресурсу вартістю 225000,00 грн. для придбання нерухомості (вид цільового фінансового ресурсу), про що міститься в Додатку № 1. Конкретний об'єкт нерухомості договором не обумовлювався (аркуш справи 12).

В Додатку № 2 викладені детальні умови програми «Укрфінінвест» (аркуш справи 13).

Під час підписання договору 08 листопада 2011 року ОСОБА_1 було сплачено одноразовий комісійний внесок в сумі 15750,00 грн., що підтверджується квитанцією № 59 (аркуш справи 22).

Крім того, починаючи з 16 січня 2011 року по 14 січня 2014 року включно, позивач сплатив на банківський рахунок відповідача 25 платежів на загальну суму 45312, 50 грн. (аркуші справи 23-48).

Таким чином, ОСОБА_1 за договором № 303955 про приділення фінансових ресурсів було сплачено грошові кошти в сумі 61062, 50 грн.

01 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області на дії ТОВ «Укрграндінвест». За результатами розгляду зазначеної скарги було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення від 01 серпня 2013 року (аркуш справи 61).

Однак, як вбачається з листа прокуратури Київського району м. Донецька, 29 січня 2014 року відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 36, ч.5 ст. 284 КПК України вказане рішення слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, по вказаному кримінальному провадженню надані письмові вказівки та на теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває (аркуш справи 58).

Крім того, 14 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з письмовими заявами до ТОВ «Укрграндінвест ЛТД», за юридичною адресою у м. Києві та у м. Харкові, щодо повідомлення про намір розірвати договір № 303955 від 08 листопада 2011 року, які повернулись на адресу останнього без вручення їх адресатові (аркуші справи 49-52).

Як вбачається з листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, станом на 14 січня 2014 року інформація щодо ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 32583071) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи зазначена юридична особа не набула та відповідно ліцензії не отримала (аркуш справи 53).

Позивач, звертаючись із позовними вимогами про визнання зазначеного договору недійсним на підставі ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, зазначав, що відповідачем було також порушено вимоги чинного законодавства, а саме, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють підстави визнання договорів недійсними, а також Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької діяльності. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Таким чином, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Так, зі змісту умов Договору, а також Додатків № 1 та № 2 до Договору, вбачається, що ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» за рахунок чистих внесків з розстроченням платежів формує групу клієнтів системи «Реєстр», які за рахунок власних коштів формують Фонд Реєстру (п.1.1, 1.3 Договору, п. 1.3 розділу 1 Додатку №2 до Договору), що призначений для придбання послуг учасників програми шляхом надання Дозволу, тобто право на отримання послуг.

Згідно розділу 4 умов програми «Укрфінінвест», дозвіл надається учасникам програми, які мають найбільшу кількість платежів.

Крім цього, укладеним Договором, Додатками № 1 і № 2 до нього та умовами Програми «Укрфінінвест» передбачено формування групи Клієнтів з осіб, які підписали такі ж Угоди. За рахунок сплачених Клієнтами щомісячних платежів формується Фонд реєстру Клієнтів, який розподіляється між Клієнтами відповідно до умов програми з проведенням заходу по приділенню фінансових ресурсів. У випадку виходу Клієнта з Реєстру приділення фінансових ресурсів ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» вживає заходів для заповнення вільного місця, щоб не допустити зменшення Фонду (п. 6.10, 6.11 умов Програми «Укрфінінвест»),

Таким чином, отримання коштів є можливим виключно за рахунок інших споживачів. Оскільки, ТОВ «Уркграндінвест ЛТД» сформувало та адмініструвало певні групи споживачів - клієнтів програми, враховуючи вищенаведені обставини, є підстави вважати, що ТОВ «Укрграндінвест» здійснено утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам (партнерам) компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, без залучення власних коштів, що є ознаками нечесної підприємницької діяльності.

Пунктом 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При укладанні зазначеного договору ТОВ «Укрграндінвест ЛТД», допустивши при цьому нечесну підприємницьку практику, не надав ОСОБА_1 необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет договору та строки його виконання, в договорі використовуються неконкретизовані поняття, внаслідок чого останнього було введено в оману щодо поняття товару, умов отримання, строків отримання суми грошових коштів, чим порушено вимоги ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», такий види господарської діяльності як надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Згідно п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11і , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах»).

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так, з листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вбачається, що інформація про юридичну особу ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи зазначена юридична особа не набула та відповідні ліцензії не отримувала.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року, «аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоду споживачеві».

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що Договір № 303955 від 08 листопада 2011 року про приділення фінансових ресурсів в силу приписів ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 227, 229, 230 ЦК України, є недійсним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з копій квитанцій, наданих позивачем, ОСОБА_1 08.11.2011 було сплачено одноразовий комісійний внесок в сумі 15750 грн., а також у період з 16.12.2011 по 14.01.2014 останнім було здійснено 25 платежів по 1812,50 грн. кожний на загальну суму 45312,50 грн., а всього на загальну суму 61062,50 грн. (а.с. 20-48).

Таким чином з ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 61062,50 грн., сплачені останнім за договором №303955 про приділення фінансових ресурсів від 08.07.2011.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі суд звертає увагу на наступне.

За приписами ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року N5).

Як зазначив позивач в позові моральну шкоду йому було завдано внаслідок зазначених вище дій відповідача, яка полягає в душевних стражданнях, у чисельних зверненнях до державних організацій, правоохоронних органів, органів прокуратури з метою вжиття дієвих заходів до відповідача і притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, що в свою чергу призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, емоційних й психологічних перевантажень позивача та членів його родини та вимагає від останніх додаткових зусиль для організації свого життя.

З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням неправомірності дій відповідачів, яка знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, та порушення внаслідок таких дій ТОВ «Укрграндінвест ЛТД» прав споживача, а також враховуючи ступінь душевних страждань позивача, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, через що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню складає 100,00 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про захист прав споживачів, у зв'язку з чим в силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 243,60 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1218 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 23, 91, 203, 215, 216, 227, 229, 230 ЦК України, ст.ст. 15, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», ст.. 34 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постановах «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31 березня 1995 року N4 і «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року №5, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № 303955 про приділення фінансових ресурсів від 08 липня 2011 року з Додатками № 1 і № 2 до Договору, укладеними між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32583071, юридична адреса: 01004, м. Київ, вул.. Кропивницького, буд. 18) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 61 062 грн. (шістдесят одна тисяча шістдесят дві гривні) 50 коп., сплачені за Договором № 303955 про приділення фінансових ресурсів від 08 липня 2011 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32583071, юридична адреса: 01004, м. Київ, вул.. Кропивницького, буд. 18) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 (сто) гривень 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32583071, юридична адреса: 01004, м. Київ, вул.. Кропивницького, буд. 18) у дохід Державного бюджету України 2 (дві) грн. 44 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068 , одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001 , МФО 834016 , код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов