Ухвала

від 24.06.2014 по справі 813/8969/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 1527/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Дудка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Постачбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та до головного державного ревізора - інспектора Чернецької Т.Ю. про визнання дій протиправними, визнання акту незаконним і нечинним та про зобов'язання утриматись від вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року ТзОВ фірма «Постачбуд» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та до головного державного ревізора - інспектора Чернецької Т.Ю., з врахуванням уточнених позовних вимог, визнання дій щодо складання акта перевірки від 16.10.2013 року за за №254/22-40/13795739 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фірма «Постачбуд» визнання протиправними дій щодо коригування у внутрішніх електронних базах сум податкового зобов'язання по податкового кредиту на підставі складеного акта від 16.10.2013 року за №254/22-40/13795739 «Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Фірма Постачбуд»; зобов'язання виключити зі всіх електронних баз даних ДПА України, в тому числі з «АІС ОР «Податки», АІС «Бест Звіт», АІС «Податковий блок», «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновки викладені в акті перевірки; зобов'язання не використовувати будь яким чином акт перевірки.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки акта перевірки про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей є лише припущеннями та не ґрунтуються на жодних доказах. Також, продовжує позивач, реальність здійснення господарських операцій між товариством та його контрагентами підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року позов задоволено частково.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року та прийняти нове рішення в якому у позовних вимогах відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було складено акт від 16.10.2013 року за №254/22-40/13795739 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Фірма «Постачбуд»» з питань господарських відносин з ТзОВ «Нові технології ТПВ» за період з 01.05.2012 року по 30.07.2012 року, з ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», за період з 01.10.2012 року по 31.05.2013 року, з ТзОВ «Континент Профі» за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року.

Висновком акта перевірки встановлено порушення:

- вимог п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого товариством безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 851498 грн. 90 грн., придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Континент Профі», а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 1048463 грн. 90 коп., по операціях з ТзОВ ТВК «Львівхолод», ТзОВ «Галичина Захід», ПП «Лукойл Україна», ПП «Добрий господар» та ТзОВ «Мізол-Захід»;

- вимог ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого товариством завищено суму податкових зобов'язань всього на суму 307567 грн. 90 коп. по операціях з ТзОВ ТВК «Львівхолод», ТзОВ «Галичина Захід», ПП «Лукойл Україна», ПП «Добрий господар» та ТзОВ «Мізол-Захід», а також встановлено завищення суми податкового кредиту всього на суму 261870 грн. 75 коп. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Континент Профі».

Задовільняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Як передбачено п.1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року за № 355 (з наступними змінами та доповненнями), працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

З метою забезпечення достовірності реєстраційних даних платників податків, продовжується у згаданому пункту, у разі виявлення в процесі перевірки розбіжності облікових відомостей з інформацією Єдиного банку даних юридичних осіб підрозділи, що здійснювали (очолювали) перевірку, протягом 5 робочих днів після закінчення перевірки надають до підрозділів реєстрації та обліку платників податків відповідну інформацію для внесення фактичних даних до реєстраційних даних платника податків.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту, характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному ж випадку, податковим органом не було виявлено розбіжності у податковій звітності ТзОВ фірма «Постачбуд» та його контрагентів, як і не було прийнято жодного рішення (податкового повідомлення-рішення), що, у відповідності до положень закону, слугувало б підставою для внесення відповідної інформації до баз даних.

Однак, незважаючи на це, відповідач дійшов до висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку.

При цьому, суд першої інстанції звертав увагу на те, що сама по собі здійснена контролюючим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому порядку.

Також у податковому праві визначається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПК України та його узгодження.

Щодо інших обставин на які позивач посилається як на підставу позову та обставин, якими відповідач спростовує позовні вимоги, то суд першої інстанції позбавлений можливості надавати їм правову оцінку, оскільки такі не стосуються предмету судового дослідження, а за своєю правовою природою є суб'єктивною оцінкою обставин посадової особи, яка безпосередньо на права та обов'язки позивача не впливає.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів не використовувати будь яким чином акт перевірки, то така задоволенню не підлягає з огляду на відсутність правової норми, яка б забороняла контролюючому органу вчиняти такі дії за певних умов. При цьому, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що використання такого акта має здійснюватись контролюючим органом у спосіб, який передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу, що процес зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Згідно п.74.1 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно до п.1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року за № 355(з наступними змінами та доповненнями), працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

Слід також зазначити, що сама по собі здійснена контролюючим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що у податковому праві визначається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПК України та його узгодження.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року по справі № 813/8969/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Я.С. Попко

Р.Б. Хобор