Рішення

від 26.06.2014 по справі 910/10497/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10497/14 26.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР"

про стягнення 21 061,91 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Кузьменко О.С.(дов. від 27.05.2014)

Від відповідача Яворська Л.М.(директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки № 18/13 від 01.02.2013 в розмірі 21 061,91 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2014 порушено провадження у справі №910/10497/14 та призначено до розгляду на 19.06.2014.

19.06.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 26.06.2014 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 26.06.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про те, що відповідачем було частково погашено борг і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 6 790,70 грн. Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача також подав суду докази часткової оплати своєї заборгованості перед позивачем та подав клопотання про зменшення суми штрафних санкцій у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. Суд прийняв дане клопотання.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «МОССПАС»(далі позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Амбар»(далі відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки №18/13(далі договір).

У відповідності до п. 1.1. договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати товар (м'ясна продукція) за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленням на товар.

У відповідності до п. 4.4. договору покупець зобов'язувався оплачувати поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «МОССПАС» добросовісно виконувало взяті на себе за договором зобов'язання шляхом поставки на адресу ТОВ «Амбар» відповідних товарів належної якості.

Однак, ТОВ «Амбар», в порушення умов договору, не здійснило оплату частини поставленого за договором товарів та ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

Так, ТОВ «Амбар» на день подачі позову не повністю здійснило оплату товарів, які були передані відповідачеві за наступними видатковими накладними:

1) Видаткова накладна №3025 від 11.11.2013, яка підтверджує факт поставки товарів на загальну суму 8 993 грн. 81 коп. з ПДВ (строк оплати минув 19.11.2013). За поставлену партію товару фактично не сплачено 4 219 грн. 31 коп.

2) Видаткова накладна №3076 від 14.11.2014, яка підтверджує факт поставки товарів на загальну суму 9 571 грн. 39 коп. з ПДВ (строк оплати минув 22.11.2013). За поставлену партію товару фактично не оплачено 9 571,39 грн.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належних доказів виконання поставки товару відповідачу і прийняття його останнім.

Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем не було виконано свої зобов'язання щодо оплати отриманих товарів на загальну суму 13 790 грн. 70 коп . Факт наявності заборгованості підтверджується довідкою про наявність заборгованості та випискою про рух грошових коштів на банківському рахунку ТОВ «МОССПАС», складеною за результатами здійснення розрахунків між сторонами.

В судовому засіданні 26.06.2014 як позивач, так і відповідач подали суду пояснення та докази оплати відповідачем заборгованості в розмірі 7000,00 грн. вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд припиняє провадження в цій частині.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що частину основного боргу в сумі 7000,00 грн. відповідачем сплачено і між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо оплати цієї частини основного боргу, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7000,00 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Станом на день розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 6 790,70 грн.

Відповідач не заперечував проти наявності даної заборгованості.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 6 790,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 211,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 211,87 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання, яка згідно розрахунку позивача становить 1059,34 грн. та штраф у розмірі 6000,00 грн.

У відповідності до п. 6.2. договору поставки №18/13 від 01.02.2013, при порушенні термінів оплати товару, вказаного в п. 4.4. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку, якщо порушення терміну оплати товару перевищить 5 (п'ять) календарних днів, покупець додатково оплачує штраф у розмірі 3 000 грн.00 коп. (три тисячі) за кожну несвоєчасно сплачену партію товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 1059,34 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то суд зазначає, наступне:

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору.

В судовому засіданні 26.06.2014 представник відповідача пояснив, що прострочення виконання господарського зобов'язання, що призвело до виникнення основної заборгованості перед позивачем відбулося внаслідок фінансових ускладнень, що виникли на підприємстві відповідача, проте відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань і намагається їх погашати, про що свідчать виписки з рахунків, проте стягнення занадто великих штрафних санкцій призведе до погіршення і так скрутного фінансового становища відповідача і як наслідок до ще більшого збільшення заборгованості.

Згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, особа що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки в державі склалася складна економічна ситуація, то вина відповідача у несвоєчасному та неповному фінансування опосередкована.

Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, з урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в державі, зважаючи на те, що відповідач постійно частинами погашає заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу нарахованого позивачем, а саме стягує штраф в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7000,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас"задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, буд. 38 А, код ЄДРПОУ 31240382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" (30611, Хмельницька обл., Теофіпольський район, село Новоставці, вул. Леніна, буд. 23, код ЄДРПОУ 36379395) основний борг в сумі 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 87 коп., пеню в сумі 1059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп., штраф у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.07.2014