Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/6640/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6640/14 03.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна Партія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофіш"

про стягнення 128 894,10 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Бобрицька І.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибна Партія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофіш" про стягнення 128 894,10 грн., з яких 104 487,18 грн. - основний борг, 12 237,22 грн. - штраф, 1 322,23 грн. - інфляційні, 3 534,45 грн. - 3% річних та 7 313,02 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 108 від 02.01.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати грошових коштів.

14.04.2014 р. ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 910/6640/14 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 р.

У судовому засіданні представником позивача були надані суду усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.06.2014 р.

03.06.2014 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення стосовно договору про відступлення права вимоги від 14.03.2014 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рибна Партія" (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Субмарина" (первісний кредитор). Крім того, представник позивача звернув увагу суду на те, що йому невідомі причини відсутності підпису посадової особи відповідача на бланку додаткової угоди № 3 від 05.12.2013 р. до вказаного вище договору купівлі-продажу.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Вдруге представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

02.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Субмарина" (далі - первісний кредитор/продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тернофіш" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 108 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався продати покупцю рибу свіжоморожену в асортименті.

Згідно з п. 1.2. Договору покупець зобов'язався здійснити оплату товару.

Загальна вартість Договору складає 10 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 1.3. Договору).

Кількість, асортимент, ціна, порядок поставки, здачі-приймання та розрахунок по кожній партії товару погоджуються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.4. Договору).

09.01.2013 р. між продавцем та покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Угода № 1) на поставку товару на загальну суму 69 110,00 грн.

Відповідно до п. 3. Угоди № 1 оплата здійснюється не пізніше 25.01.2013 р., а в разі прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми прострочення (п. 5. Угоди № 2). Вказана угода підписана сторонами та скріплена печатками.

09.04.2013 р. між продавцем та покупцем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Угода № 2) на поставку товару на загальну суму 36 485,00 грн.

Відповідно до п. 3. Угоди № 2 оплата здійснюється не пізніше 24.04.2013 р., а в разі прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми прострочення (п. 5.). Вказана угода підписана сторонами та скріплена печатками.

05.12.2013 р., за твердження позивача, між продавцем та покупцем було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору (далі - Угода № 3) на поставку товару на загальну суму 11 000,00 грн.

Відповідно до п. 3. Угоди № 2 оплата здійснюється не пізніше 09.12.2013 р., а в разі прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми прострочення (п. 5.). Однак, вказана угода підписана та скріплена печаткою лише зі сторони продавця.

Так, на виконання умов Договору продавець поставив, а покупець прийняв свіжоморожену рибу в асортименті на загальну суму 115 560,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (№ 12 від 09.01.2013 р. на суму 70 816,00 грн., № 25 від 10.04.2013 р. на суму 35 944,36 грн., № 18 від 05.12.2013 р. на суму 8 800,00 грн.), податкових накладних (№ 12 від 09.01.2013 р., № 25 від 10.04.2013 р., № 18 від 05.12.2013 р.), довіреностей на отримання товару (№ 10 від 09.01.2013 р., № 44 від 09.04.2013 р., № 112 від 05.12.2013 р.).

Таким чином, продавець виконав взяте на себе договірне зобов'язання з поставки товару належним чином.

У порушення умов Договору відповідач сплатив покупцю лише 11 073,18 грн.

Враховуючи викладене, станом на дату розгляду справи у відповідача наявна заборгованість в сумі 104 486,18 грн. за Договором купівлі-продажу № 108 від 02.01.2013 р.

14.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рибна Партія" (новий кредитор/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Субмарина" (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги, а новий кредитор прийняв право вимоги на одержання від відповідача (боржника) суми основного боргу - 104 487,18 грн.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.1. Договору про відступлення права вимоги визначено, що право вимоги засновано на Договорі купівлі-продажу № 108 від 02.01.2013 р.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження оскарження або визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги.

21.05.2014 р. позивач, з метою реалізації права, передбаченого Договором про відступлення права вимоги, направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги, примірник Договору про відступлення права вимоги та вимогу про сплату суми основного боргу. Зазначена вимога відповідачем була проігнорована, відповідач відповіді на вимогу позивачу не надіслав та суму боргу не сплатив.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар відповідачем до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з покупця заборгованості за Договором в сумі 104 487,18 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача за невиконання умов Договору 7 313,02 грн. пені, 3 534,45 грн. 3% річних, 1 322,23 грн. інфляційних, 12 237,22 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 12 237,22 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 000,00 грн., нарахованого на підставі п. 3.2. Договору, та штрафу в розмірі 2 237,22 грн. на підставі п. 3. Додаткових угод № 2 та № 3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Умовами Договору та Додаткових угод передбачене подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 1797,22 грн., нарахований згідно з умовами Додаткової угоди № 2, оскільки останньою чітко визначено граничний строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також зважаючи на те, що Додаткова угода № 3 є неукладеною, оскільки не підписана та не скріплена печаткою відповідача, доказів схвалення умов останньої відповідачем суду не надано. У стягненні штрафу в сумі 10 440,00 грн. судом відмовлено.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 7 313,02 грн. за неналежне виконання умов Договору. Суд приймає розрахунок відповідача, оскільки підстави для стягнення пені у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні. Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 7 313,02 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення зі сторони відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних в розмірі 1 322,23 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 1068,08 грн. У задоволенні 254,15 грн. слід відмовити.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 456,64 грн. за Додатковими угодами № 1 та № 2. У стягненні 3% річних в сумі 77,81 грн. судом відмовлено, оскільки вказана сума нараховувалась позивачем за Додатковою угодою № 3, яка не була підписана та скріплена печатками сторін, тобто сторонами не було погоджено граничний період виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням того, що строк оплати за Додатковою угодою № 3 встановлений не був, відповідач, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язаний був оплатити позивачу ці роботи у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофіш" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11, оф. 205, код 37556655) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибна Партія" (36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 51/2, код 38019332) 104 487 (сто чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 18 коп. основного боргу, 1 797 (одну тисячу сімсот дев'яносто сім) грн. 22 коп. штрафу, 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн. 02 коп. пені, 1068 (одну тисячу шістдесят вісім) грн. 08 коп. інфляційних, 3 456 (три тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 64 коп. 3% річних, 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 44 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова