Рішення

від 10.06.2014 по справі 906/625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2014 р. Справа № 906/625/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ціка В.Г. - довіреність б/н від 08.04.2014;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантагро" (м.Житомир)

про стягнення 9802,14 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про с стягнення з відповідача 9802,14 грн., з яких 6000,00 грн. заборгованості з плати за суборенду; 1323,61 грн. заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг; 280,55 грн. пені; 2 197,98 грн. 30% штрафу.

10.06.2014 через канцелярію суду від позивача надійшов лист про долучення документів до матеріалів справи та письмове пояснення (а.с. 77-96).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с .98-100).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. 26.05.2014 на адресу суду повернулася копія ухвали про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 74-76), ухвалу суду від 26.05.2014 та докази її вручення відповідачу на дату судового засідання не повернуто.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наявні у справі документи, а також те, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач вдруге, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпробудмашина" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грантагро" (суборендар, відповідач) було укладено Договір №БЦД-20 суборенди нежитлових приміщень (далі - Договір (а.с. 7-20)).

Згідно п. 1.1. Договору, орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 20,0 (двадцять цілих) квадратних метрів, яке розміщене в будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77.

У позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 80-81) позивач зазначив, що відповідач з листопада 2013 року припинив сплачувати за суборенду приміщення та за комунальні послуги, чим порушив умови пунктів 8.2.1., 8.3., 8.7.1., 8.5., 8.5.3. укладеного Договору суборенди, заборгувавши на час звернення з позовом до суду 6000,00грн. суборендної плати та 1323,61грн. компенсації комунальних послуг за період з листопада 2013 по лютий 2014 (включно).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, посилаючись на його пункти 10.1., 10.1.1., 10.1.1.1, позивач нарахував до стягнення з відповідача 280,55грн. пені та 2197,98грн. 30% штрафу.

Також позивач вказав, що: - з січня 2014 року суборендар фактично не знаходився в суборендованому приміщенні, тому вся направлена позивачем на адресу відповідача поштова кореспонденція поверталася в зв'язку з закінченням терміну зберігання; - суборендар не з'являвся до орендаря для отримання рахунків на оплату комунальних послуг та актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), хоча обов'язок по отриманню таких рахунків покладається виключно на суборендаря відповідно до підпункту 8.5.3. Договору. При цьому, з березня 2014 року він фактично припинив нараховувати відповідачу плату за суборенду приміщенням та компенсацію комунальних послуг, щоб не збільшувати собі дебіторську заборгованість.

Зазначив, що розрахунок плати за теплоенергію здійснюється шляхом її розподілення між всіма суборендарями пропорційно площі об'єкта суборенди до загальної зайнятої суборендарями площі торгового центру.

Зауважив, що відповідачу було направлено претензію від 31.03.2014 із вимогою погасити заборгованість, в якій повідомлено відповідача про припинення Договору суборенди № БЦД-20 від 23.04.2013 року в односторонньому порядку з 06.04.2014, однак претензія повернулася за закінченням терміну зберігання.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на Договорі №БЦД-20 суборенди нежитлових приміщень від 23.04.2013 (а.с. 7-20), який було укладено сторонами на 365 календарних днів, тобто на термін по 23 квітня 2014 року.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 25.04.2013 (а.с.21) підтверджується факт передачі позивачем приміщення в суборенду відповідачу.

Підтверджено також і те, що Договір №БЦД-20 суборенди нежитлових приміщень від 23.04.2013, згідно викладеного у претензії повідомлення позивача (а.с. 82), на дату звернення останнього до суду, припинив свою дію.

Так, п. 11.5 Договору сторони погодили його припинення шляхом односторонньої відмови орендодавця, у випадку прострочення оплати суборендарем.

У відповідності до ч.3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

При цьому, зважаючи, що направлена відповідачу претензія повернулася за закінченням терміну зберігання (а.с. 83), суд враховує приписи п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, пунктом 8.1. Договору сторони визначили період нарахування суборенди та вказали формулу, за якою нараховується орендна плата.

Пунктом 8.7.1. Договору сторони визначили, що якщо інше не передбачено цим Договором, плата за суборенду сплачується суборендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.

За умовами п. 8.7.2. Договору, орендар виставляє суборендареві рахунок на оплату плати за суборенду, розрахованої відповідно до цього Договору.

При цьому, п. 8.7.3. Договору сторони погодили, що суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного в цьому Договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні Суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до цього Договору.

Пунктом 8.5.1. Договору сторони визначили, що компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за суборенду та оплачується суборендарем за діючими тарифами.

За п. 8.5.2. Договору, суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендарем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендарем лічильників - на підставі їх показників.

У відповідності до п. 8.5.3. Договору, перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем на підставі виставлених орендарем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендар до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє суборендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та Акта покладається на суборендаря.

За умовами п. 8.6. Договору, суборендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору грошові кошти (далі - Комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 370 (триста сімдесят) грн.00 коп., в т.ч. ПДВ 20% що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього Договору.

У відповідності до п. 8.9. Договору, суборендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня укладання даного Договору грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 копійок без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання суборендарем зобов'язань по цьому Договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення приміщення орендарю у належному стані (відшкодування шкоди, завданої Приміщенню) та належним чином (порушення строків повернення приміщення) (надалі за текстом - Грошові кошти - забезпечення).

При цьому, пунктами 11.3 та 11.5 Договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього Договору з вини суборендаря, грошові кошти - забезпечення та комунально-забезпечуваний платіж, сплачені орендарю відповідно до цього Договору, не повертається і зараховується як неустойка, яку суборендар сплачує орендарю за дострокове розірвання Договору.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні та вбачається зі складеного та підписаного позивачем (а.с. 99) акту звірки, враховуючи дострокове розірвання Договору з вини суборендаря, сума забезпечення та Комунально-забезпечуваний платіж були зараховані як неустойка, яку суборендар сплачує орендарю за дострокове розірвання Договору.

Таким чином, згідно умов Договору, актів здачі-прийняття-робіт (а.с. 84-91) та рахунків фактур (а.с. 22-29) за період з листопада 2013 по лютий 2014 відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 6000,00грн. суборендої плати не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем та перерахувати компенсацію витрат на комунальні послуги у розмірі 1323,61грн. - не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за вказаний період не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 7323,61грн. (6000,00грн. + 1323,61грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6000,00грн. суборендної плати та 1323,61грн. компенсації вартості комунальних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача 280,55 грн. пені та 2197,98 грн. 30% штрафу, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 10.1. Договору сторони визначили, що у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим Договором, на користь орендаря, суборендар починаючи з 2-го (другого) календарного дня прострочення сплачує пеню в розмірі офіційно виставленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Також, згідно п. 10.1.1. крім зазначеного вище у п. 10.1. цього Договору, до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:

- якщо період прострочення становить 3 (три) і більше календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання (п.п. 10.1.1.1. Договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 34), суд встановив, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування пені, її обґрунтовано заявлена сума складає 243,10грн. У стягненні 37,45грн. пені слід відмовити.

У зв'язку з тим, що прострочення внесення відповідачем орендних платежів склало більше, ніж три календарні дні, позивач, керуючись п.10.1.1. та п.п. 10.1.1.1. Договору, заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 30% від суми прострочення, що складає 2197,98грн. (а.с. 34). Перевіривши зазначений розрахунок штрафу, суд встановив, що позивачем помилково не вірно було здійснено його нарахування на суму заборгованості у розмірі 7326,61грн., замість 7323,61грн. За вказаного, вірно нарахованою сумою штрафу є 2197,08грн. У стягненні 0,90грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи та підлягає задоволенню на суму 9763,79 з яких: 6000,00грн. заборгованості з суборендої плати, 1323,61грн. заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг, 243,10грн. пені та 2197,08грн. 30% штрафу. У стягненні 37,45грн. пені та 0,90грн. штрафу суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантагро" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, буд.77, офіс 802, ід. код 38708391)

на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпробудмашина" (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, буд.15, ід. код 00241212):

- 6000,00грн. заборгованості з суборендної плати;

- 1323,61грн. заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг;

- 243,10грн. пені;

- 2197,08грн. 30% штрафу;

- 1819,85грн. судового збору.

3. В частині стягнення 37,45грн. пені та 0,90грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.07.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

Друк.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов.).