Рішення

від 27.06.2014 по справі 908/1719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/30/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2014 Справа № 908/1719/14

за позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до відповідача: Громадської організації "Запорізький соціально-культурний союз" (69032, м.Запоріжжя, вул. Дяківська, 3)

про стягнення 22719,80 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Вініченко А.Ю., довіреність № 29 від 16.01.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство "Водоканал" з позовною заявою про стягнення з Громадської організації "Запорізький соціально-культурний союз" 22719,80 грн. заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/604/13-г, за період 10.12.2013 р. по 10.04.2014 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем в не виконані, станом на 12.05.2014 р. заборгованість за отриманий за договором товар складає 3311,00 грн. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1719/14, присвоєно справі номер провадження № 30/30/14, розгляд якої призначено на 19.06.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладався до 27.06.2014 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві. До початку судового засідання від позивача надійшли витребувані судом документи.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 22.05.2014 р. та від 19.06.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 22.05.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 19.06.2014 р. та про відкладення розгляду справи до 27.06.2014 р. були направлені судом на адресу відповідача: 69032, м.Запоріжжя, вул. Дяківська, 3 яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг із ЄДР станом на 21.05.2014 р. наявний в матеріалах справи). Направлені на адресу відповідача ухвали до господарського суду не поверталися.

Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.06.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. між Комунальним підприємством "Водоканал" (орендодавцем, позивачем у справі) та Громадською організацією "Запорізький соціально-культурний союз" (орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець на підставі Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 57/4 від 27.02.2009 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, "споруда (літ. 3, інв. № 10159)": база відпочинку "Домаха", загальною площею 108,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова. Вартість майна, згідно проведеної незалежної оцінки та висновку про його вартість станом на 31.03.2009 р. складала - 48263,00 грн. (п. 1.1, 1.2 договору).

Розділом 2 договору сторонами узгоджений розмір та порядок внесення орендних платежів.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що орендар зобов'язується не завдати шкоду майну, а також повністю відшкодувати заподіяну шкоду, якщо вона така буде завдана з вини орендаря.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з позовом звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі №908/604/13-г було затверджено мирову угоду.

Згідно з п. 1 мирової угоди громадська організація "Запорізький соціально-культурний союз" визнає суму збитків завданих знищенням об'єкту оренди - будівлі літ. 3 інв. № 10159 загальною площею 108,5кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова за договором оренди нерухомого майна № 4689/09 від 01.05.2009 р. у повному обсязі та зобов'язується сплатити позивачу заборгованість у сумі 48263,00 грн. до 10 квітня 2012 р. В пункті 6 мирової угоди сторони погодили графік погашення заборгованості.

За доводами позивача, відповідач в добровільному порядку умови мирової угоди не виконує, грошові кошти в визначені строки на користь позивача не перераховує. Так, станом на 19.05.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 22719,80 грн. за період з 10.12.2013 р. по 10.04.2014 р. Решту коштів за мировою угодою стягнуто за рішенням суду від 12.12.2013 р.

Позовні вимоги про стягнення з Громадської організації "Запорізький соціально-культурний союз" 22719,80 грн. заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/604/13-г, за період 10.12.2013 р. по 10.04.2014 р., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище предметом розгляду справи є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою по справі № 908/604/13-г.

Мирова угода - формальна письмова домовленість сторін судового процесу, що укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов'язків сторін та предмета позову. Це угода, якою сторони замінюють свої спірні зобов'язання іншими, більш для них прийнятними.

В ході розгляду справи № 908/604/13-г відповідач не заперечував проти завдання позивачу збитків на суму 48263,00 грн., внаслідок демонтування будівлі літ. 3 інв. № 10159 загальною площею 108,5 кв.м. та зобов'язався у відповідності до узгодженого сторонами графіку погашати суму боргу.

На день розгляду справи відповідач доказів сплати боргу у розмірі 22719,80 грн., суду не надав.

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Ухвали господарських судів є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа, згідно яких в останньому зазначається: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до п. 7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону ) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Дослідивши ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/604/13-г, якою була затверджена мирова угода між сторонами, на її відповідність вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" , тобто чи може вона вважатися виконавчим документом в розумінні наведеної норми, судом встановлено, що ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", і не може вважатися виконавчим документом зважаючи на відсутність в ній даних про строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене, встановивши, що ухвала Господарського суду міста Києві від 19.04.10 про затвердження мирової угоди у даній справі не містить всіх обов'язкових умов виконавчого документа, які містяться в приписах ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" , а саме: - не містить строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку, що позивач в даному випадку цілком правомірно скористався наданим йому законом правом звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань, прийнятих згідно укладеної з позивачем мирової угоди.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» (м. Запоріжжя) до Громадської організації «Запорізький соціально-культурний союз» (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації «Запорізький соціально-культурний союз» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 36097052, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 2600204572001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) 22719 (двадцять дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 80 коп. заборгованості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.07.2014 р.