ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua
УХВАЛА 25 червня 2014 року Справа № 4/245/2011 Розглянувши матеріали скарги ТОВ ВТФ «Фармаком» на бездіяльність ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська у справі №4/245/2011 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Фармаком”, м. Харків до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Імфарм”, м. Луганськ про стягнення 6940 грн. 29 коп. орган виконання судових рішень – Відділ державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська Суддя Старкова Г.М. без виклику представників сторін Обставини справи: позивач (стягувач) - ТОВ ВТФ «Фармаком» звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська з вимогами: - визнати незаконною бездіяльність ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська у ході примусового виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 4/245/2011 щодо порушення ним ст.ст. 6; 11; 30 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження»; - зобов'язати ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська здійснити передбачені законом дії щодо примусового виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 4/245/2011. В обґрунтування заявлених за скаргою вимог скаржник посилається на порушення державною виконавчою службою вимог ст. 30 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З урахуванням вимог названої статті, скаржник вважає, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі №4/245/2011 зі стягнення коштів з боржника повинно було бути завершене в порядку ст. ст. 47, 49 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» не пізніше 27.08.2012, але цього здійснено не було. ТОВ ВТФ «Фармаком» вважає, що ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська порушено ст. ст. 6, 11, 30 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», а також порушено принципи неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, не застосовано заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» у встановлені ним строки, тим самим порушує права на отримання стягувачем присуджених цим рішенням коштів. За приписами Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, в порядку, встановленому зазначеним кодексом, зокрема, статтею 1212. Так, статтею 1212 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Отже, за приписами вказаної норми, право на оскарження дії чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень у господарських справах виникає лише при додержанні скаржником процесуального строку, встановленого у ст. 1212 ГПК України. Розглядаючи подану позивачем скаргу на предмет додержання передбаченого законом десятиденного строку для оскарження бездіяльності державного виконавця, судом встановлено наступне. Як вже зазначалось, статтею 1212 ГПК України визначено строк, протягом якого стягувачем, боржником або прокурором можуть бути подані скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Цей строк складає десять днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. В пункті 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Як зазначає у скарзі позивач, на його адресу крім постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника від 15.01.2013 не було надіслано жодного документу, а також до Єдиного реєстру виконавчих проваджень внесено тільки відомості про проведення таких виконавчих дій: відкриття виконавчого провадження (постанова від 27.02.2012), арешт коштів боржника (постанова від 27.02.2012), стягнення виконавчого збору (постанова від 06.03.2012). Крім цього скаржник повідомляє, що за даними, внесеними до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження у даній справі зупинено не було, провадження виконавчих дій не відкладалося, тобто передбачений Законом України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк не переривався. Отже, ТОВ ВТФ «Фармаком» повідомляє про неотримання ні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», ні постанови про закінчення виконавчого провадження за ст. 49 зазначеного Закону, та зазначає, що незавершення виконавчого провадження ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська в строки, передбачені ст. 30 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», є порушенням та просить суд визнати таку бездіяльність незаконною та зобов'язати ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська здійснити передбачені законом дії щодо примусового виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 4/245/2011. З урахуванням вимог названої статті, скаржник вважає, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі №№4/245/2011 зі стягнення коштів з боржника повинно було бути завершене в порядку ст. ст. 47, 49 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» не пізніше 27.08.2012, але цього здійснено не було. Отже, на підставі пункту 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд вважає, що стягувач, який 15.02.2012 пред'явив для примусового виконання до ВДВ С Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська наказ господарського суду Луганської області від 31.01.2012 у справі №4/245/2011 та був повідомлений про відкриття виконавчого провадження № 31417735 щодо примусового виконання рішення суду по справі 4/245/2011 за постановою ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська від 27.02.2012, та не отримував у визначений законом строк задоволення своїх вимог, є обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Отже, обов'язок органу державної виконавчої служби вчинити певні дії з виконання рішення у даній справі прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, ст. ст. 1, 6, 11, 47, 49, у порядку та строки, визначені зазначеними нормами. Оскільки з урахуванням вимог названих статей, виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду у справі №4/245/2011 зі стягнення коштів з боржника повинно було бути завершено до 27.08.2012, а позивач звернувся із даною скаргою до суду 20.06.2014, суд вважає, що скаржником порушено десятиденний строк, встановлений статтею 1212 ГПК України, протягом якого стягувачем, боржником або прокурором можуть бути подані скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Згідно п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Як свідчать матеріали справи, скаржник (позивач у справі) відповідної заяви про поновлення пропущеного строку на подання скарги, зі вказівкою поважних причин та представлення доказів їх наявності, до суду не надав. Отже, позивач при зверненні з даною скаргою до суду про пропущення ним десятиденного строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, не зазначав та не просив суд розглянути питання щодо визнання причин пропуску вказаного процесуального строку поважними. Таким чином, суд вважає, що скаржником (позивач у справі) не доведено факту додержання десятиденного строку на подання даної скарги, встановленого ст. 121-2 ГПК України, відтак у суду відсутні правові підстави прийняття скарги до розгляду по суті. В пункті 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі за текстом – Постанова Пленуму ВГСУ №9) зазначено, що скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. В пункті 9.9 Постанови Пленуму ВГСУ №9 зазначено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31,41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІІ ГПК України тощо. З урахуванням вказаного пункту зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд вважає за необхідне застосувати ст. 81 розділу ХІ ГПК України та залишити без розгляду скаргу ТОВ ВТФ «Фармаком» на бездіяльність ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська у справі №4/245/2011. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Скаргу ТОВ ВТФ «Фармаком» на бездіяльність ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська у справі №4/245/2011 залишити без розгляду. Суддя Г.М. Старкова