Ухвала

від 25.06.2014 по справі 22-ц/796/7854/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

25 червня 201 4 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Росік Т.В.

суддів: Прокопчук Н.О.‚ Мазурик О.Ф.

при секретарі Обухівському О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку‚

В С Т А Н О В И Л А :

РішеннямГолосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2014 року у задоволенні позову заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:295:0010, загальною площею 0,0959 га., що розташована по АДРЕСА_1.

Заступник прокурора м. Києва, діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради‚ вважаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в поданій апеляційній скарзі просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні первісного позову заступника прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки спірний державний акт був виданий на підставі скасованого судом рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року №632/2701. Суд не врахував того, що звернення прокурора до суду з позовом спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо повернення земельної ділянки у власність територіальної громади. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, судом не враховано, що право власності на земельну ділянку, право постійного користування нею, а також право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник прокуратури м. Києва апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 та представник Київської міської ради в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 632/2701 від 29.10.2009 року «Про передачу земельної громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_2 за умови виконання п. 4 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (а.с. 6-7).

На підставі зазначеного рішення, 03.03 .2010 року ОСОБА_2 було видано держаний акт на право власності на земельну ділянку , розташовану по АДРЕСА_1 , серія ЯГ № 219791 (кадастровий номер 8000000000:90:295:0010) , який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05252 (а.с. 8).

24.07.2010 року між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 26.08.2009 року за реєстровим № 554 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,0959 га, розташовану на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:295:0010 . Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Продаж земельної ділянки вчинено за 437 000 грн. Договір купівлі-продажу земельної ділянки 24.07.2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1915 (а.с. 9).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2010 року на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 219791, виданому на ім′я ОСОБА_2 приватним нотаріусом ОСОБА_5 зроблено відмітку про перехід права власності на ділянку до ОСОБА_3, реєстрація права на нерухоме майно проведена 23.02.2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року № 632/2701 «Про передачу земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» (а.с. 10-16).

Обґрунтовуючи позовні вимоги за основним позовом, прокурор виходив з того, що скасування визнаного протиправним рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_2, свідчить про незаконність подальшої передачі спірної земельної ділянки у власність останнього, а тому на підставі ст.ст. 116, 125, 126, 155 ЗК України виданий на підставі такого рішення державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 126 ЗК Украни (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 126 ЗК Украни ).

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Якщо відповідно до положень ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка не може бути витребувана у ОСОБА_3, останній як добросовісний набувач набуває право власності на неї, а таке право власності крім чинного і ніким не оспореного договору купівлі-продажу земельної ділянки за умови презумпції правомірності правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки (ст. 204 ЦК України), підтверджується і невід′ємним додатком до нього - державним актом на право власності на земельну ділянку з відповідною відміткою нотаріуса про перехід права власності. На цьому ж державному акті органом, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робитьсявідмітка про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження

Таким чином за умови встановлення, що майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, останній набуває права власності на нього, а тому не може бути визнано недійсним державний акт, який як додаток до цивільно-правової угоди посвідчує право власності добросовісного набувача майна.

Тому визначальним для вирішення заявлених позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є наявність правових підстав для витребування її у добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, про що заявлено позов.

Підставою для витребування майна у добросовісного набувача за положеннями ст. 388 ЦК України позивач за основним позовом заявляє відсутність належного волевиявлення власника земельної ділянки - територіальної громади м. Києва на передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, та протиправність рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року про надання ділянки у власність.

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто саме по собі визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року в судовому порядку не може слугувати підставою для витребування майна у добросовісного набувача за положеннями ст. 388 ЦК України, такою правовою підставою може бути відсутність належного волевиявлення власника земельної ділянки - територіальної громади м. Києва на передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 року, рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року № 632/2701 «Про передачу земельної ділянки гр.-ну ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» визнано протиправним та скасовано у зв'язку з тим, що проект землеустрою не було погоджено з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, який наділений повноваженнями щодо надання висновків, необхідних для вилучення (викупу), надання земельних ділянок в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 124 ЗК України. Судами встановлено, що всупереч вимог чинного законодавства проект погоджено Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, що не відноситься до органів Мінприроди.

Тобто, вищезазначеними судовими рішеннями будь-якого дефекту волі власника - територіальної громади м. Києва на передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не встановлено, а відтак відсутні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача, який згідно ст. 330 ЦК України набуває права власності на нього, а, відповідно, і для визнання недійсним державного акту, який як невід′ємний додаток до цивільно-правової угоди посвідчує право власності добросовісного набувача майна ОСОБА_3

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Тому відсутні правові підстави для витребування майна у добросовісного набувача, який набув право власності на підставі чинної цивільно-правової угоди згідно положень ст. 1212 ЦК України, про що також заявлено у основному позові.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки.

Зважаючи на те, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку оспорюється, в тому числі і шляхом визнання недійсним державного акту, який є невід′ємним додатком до договору купівлі-продажу, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав згідно положень ст. 392 ЦК України для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 і визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги правового значення при вирішенні спору, що був предметом розгляду не мають, на законність рішення не впливають. Колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя:

Судді :

Справа № 752/21808/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7854/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Росік Т.В.