Постанова

від 19.06.2014 по справі 825/1357/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1357/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Борисюк Л. П., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника відповідача Райтузова С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Пром" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Пром" про стягнення адміністративно-господарські санкції у сумі 4863, 64 грн. та пені у розмірі 11, 68 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с. 4) до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Натомість, позивач вважає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно відомостей про нарахування заробітної плати за 2013 рік, які містяться в матеріалах справи, за період з січня по вересень 2013 року включно, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Велес-Пром» не перевищувала 7 осіб, а з жовтня по грудень 2013 року кількість штатних працівників збільшилась до 19 осіб.

Таким чином відповідач вважав, що до жовтня 2013 року у нього був відсутній обов'язок виділяти та створювати робоче місце для працевлаштування інваліда, а також подавати необхідну інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до відповідних органів для укомплектування вакансії інвалідом.

З 01.10.2013 року відповідачем був працевлаштований інвалід ОСОБА_3

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.№ 803-XII (далі - Закон № 803), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організації у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області від 24.03.2014 р. № 2454/02 чисельність працюючих застрахованих осіб на підприємстві в квітні, травні та червні 2013 р. становила 8 осіб, в липні 2013 р.- 9 осіб, в жовтні, листопаді, грудні 2013 р. - 11, 14 та 19 осіб відповідно (а. с. 47).

Таким чином, у відповідача обов'язок інформування центру зайнятості про наявність вакантних місць, передбачених для працевлаштування інвалідів виник у квітні 2013 року.

Натомість, відповідно до листа Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 24.02.2014 р. № 03/444 відповідач протягом 2013 р. звіт про наявність вакансій за формою 3-ПН не подавав (а. с. 8).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів на підставі аналізу наведених норм матеріального права та досліджених обставин справи дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 січня 2014 року (№21-476а13).

Натомість, в запереченнях на позов відповідач зазначив, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік визначається Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286.

Колегія суддів зауважує, що вказана Інструкція є визначальною для вирахування середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача з групою інвалідності за рік, що для відповідача має становити 1 особу.

Проте, в даній справі для правильного її вирішення більш визначальним є норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, вимога до забезпечення якого становить 1 місце, якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб у відповідності до ст. 19 Закону № 875.

Аналіз вищенаведеного дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено перш за все обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, якщо загальна кількість робочих місць вищезазначених суб'єктів становитиме 8 і більше, та наданню державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Пром" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Пром" (р/р 26003000353894, ПУАТ «Фідобанк», МФО: 300175, код ЄДРПОУ: 38304012) в дохід Державного бюджету України (банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31217230700006, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 37984681) адміністративно-господарські санкції у розмірі 4863, 64 грн. (чотирьох тисяч восьмисот шестидесяти трьох гривень 64 коп.) та пеню у розмірі 11, 68 грн. (одинадцяти гривень 68 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя Л. П. Борисюк Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 24.06.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Борисюк Л.П.

Губська О.А.