Рішення

від 26.06.2014 по справі 923/826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа № 923/826/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Нововоронцовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" с. Михайлівка, Нововоронцовський район, Херсонська область

про стягнення 29671грн. 25 коп.

за участю прокурора Марченко Г.С.

та представників сторін:

від позивача - сільський голова Наконечний Є.М.

від відповідача - директор Фурдела О.В.

Прокурор Нововоронцовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (позивач) звернувся з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (відповідач) 29671грн. 25 коп. заборгованості , посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за договором оренди частини внутрішньогосподарської меліоративної системи (каналу Х-25) №1 від 15.08.2013року.

Прокурор та позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що фактично орендоване майно використовувалося ним для здійснення водозабезпечення в 2013 році з 01.06.2013року по 31.08.2013року і за цей період 08.05.2014року позивачу було перераховано 9644грн.04коп. Відповідач вважає, що оскільки об'єкт оренди в інші (зимові) місяці не використовується, то і орендна плата за нього не повинна сплачуватися.

Крім того відповідач зазначає, що орендоване майно є комунальною власністю яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування і до державного майна воно не належить, але прокурор в позовній заяві не обґрунтував в чому саме полягає порушення відповідачем інтересів держави та в порушення ст. 2 ГПК України не зазначив державний орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, тому просить залишити позовні вимоги без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Посилання відповідача на те, що прокурор заявив позов в інтересах неналежного позивача та не обґрунтував чим саме порушуються інтереси держави та що саме на позивача державою покладено обов'язок щодо здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави у конкретних спірних відносинах, які підлягають розгляду та вирішенню в судовому порядку. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному капіталі. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але і у діяльності приватних підприємств, товариств.

Частиною 2 статті 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. За відсутності ж такого органу, або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві та виступає як позивач по справі.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах позивача, зазначив, що відповідно до ст.. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено статус сільської ради, як органу місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені і в її інтересах повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Оскільки відповідач своїми діями порушує інтереси держави в особі її територіальної громади, сільська рада може представляти інтереси територіальної громади, як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснено конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, тому прокурор має право на заявленя позову в інтересах держави в особі Михайлівської сільська ради.

З урахуванням вищезазначеного, відсутні правові підстави залишати позов без розгляду, тому позов підлягає розгляду по суті.

Із наданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що між Михайлівською сільською радою Нововоронцовського району Херсонської області (позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (відповідач) 15 серпня 2013року було укладено договір оренди, згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди 01.06.2013року передано частину внутрішньогосподарської меліоративної системи (канал Х-25).

Факт передачі майна за вищезазначеним договором оренди в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01.06.2013року, підписаним представниками сторін без будь-яких зауважень.

Строк дії договору сторонами узгоджено пунктом 10.1 з 15.08.2013року до 15.07.2016року. Відповідно до пункту 10.4 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4, 5.2 договору оренди відповідач зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в узгодженому сторонами розмірі - 3214грн. 68коп. в місяць з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції за попередній місяць та перераховувати її позивачу до 15 числа поточного розрахункового місяця.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі встановленому договором оренди.

Пунктом 3.2 договору оренди сторони також домовилися, що розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря та встановлюється з початку експлуатації каналу.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 15.08.2013року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час їх дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договорами.

Матеріалами справи та наданим розрахунком суми позову підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати у встановленому договорами оренди розмірі та порядку відповідач не виконував. Його борг з орендної плати за період з 01.09.2013року по 31.05.2014року становить 29671грн.25коп.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення боргу відповідач суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 29671грн.25коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судом відхиляються, як неналежні докази, посилання відповідача на те, що розрахунки він повинен здійснювати лише за період коли меліоративні системи використовуються для подачі води на зрошення, оскільки частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Оскільки при укладенні договору оренди від 15.08.2013року сторони узгодили пунктом 3.1 конкретний розмір орендної плати, а саме - 3214грн.68коп. за місяць, то і розрахунки відповідач зобов'язаний здійснювати щомісячно незалежно від того, здійснюється подача води меліоративними системами у відповідний місяць, чи ні.

До того ж складні погодні умови, на які посилається відповідач, не звільняють його від виконання обов'язків за договором, оскільки пунктом 3.2 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря та встановлюється з початку експлуатації каналу (з 01.06.2013року).

На підставі вищезазначених норм закону та умов договору оренди, позовні вимоги судом задовольняються в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст..49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" с. Михайлівка, Нововоронцовський район, Херсонська область, вул. Леонтіївська, 40, кв. 55, р/рахунок 26006662 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352598, ідентифікаційний код 03784887:

- на користь Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, с. Михайлівка, вул. Леонтіївська, 40, р/рахунок 33211870700242 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 852010, ідентифікаційний код 26283417 - 29671грн. 25 коп. основного боргу;

- в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір код 03500045 - 1827грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01 липня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова