Постанова

від 24.06.2014 по справі 2а-1970/2097/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року № 9104/129274/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з додатковою відповідальністю «Бережаниавтотранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

встановив:

16.05.2012 позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до ТзДВ «Бережаниавтотранс» у якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 12861,90 грн та пеню в сумі 74,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», відповідач у 2011 році зобов'язаний був працевлаштувати 3 інвалідів, однак працевлаштував двох, а тому ним не виконано встановлений норматив робочих місць для інвалідів, у зв'язку з чим він був зобов'язаний до 15 квітня наступного за звітним роком сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати, яка на даному підприємстві становила 12861,90 грн. Однак, відповідачем вказану суму адміністративно-господарських санкції в добровільному порядку не сплачено, а тому позивач просить їх стягнути в судовому порядку з нарахуванням пені в сумі 74,53 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така ухвалена з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином того, що згідно листа Бережанського центру зайнятості від 26.03.2012 № 05-559, відповідач у 2011 році звіти 3-ПН про наявність вільних вакантних місць для інвалідів подавало тільки у травні, липні та жовтні. Апелянт вважає, що відповідачем не вжито достатніх заходів для працевлаштування інваліда.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, а тому враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що відповідачем здійснено усі передбачені законодавством заходи для працевлаштування інваліда та недопущення господарського правопорушення, а відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, на нього не може бути покладена.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 875-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону N 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону N 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення прав ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжити усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З наведених вище нормативно-правових приписів вбачається обов'язок підприємства створити робочі місця для інвалідів відповідно до визначеного Законом нормативу та щомісячно інформувати органи працевлаштування про кількість вакантних робочих місць в тому числі для інвалідів, а тому у разі невиконання чи неналежного виконання цих обов'язків підприємство зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції.

Форма звітності про наявність вільних вакантних місць затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики N 316 від 31.05.2013. Згідно вказаного Наказу роботодавці повідомляють органи державної служби зайнятості про наявність вільних вакантних місць, у тому числі для осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом подання щомісячних Звітів форми 3-ПН.

Однак, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії листа Бережанського центру зайнятості від 26.03.2012 № 05-559 (а.с. 9-12), у 2011 році звіти форми 3-ПН ТзДВ «Бережаниавтотранс» подавало тільки 18 травня, 22 липня та 24 жовтня, хоча законодавством на підприємство покладено обов'язок щомісячно подавати такі звіти.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надану відповідачем копію звіту форми 3-ПН про наявність вакансій станом на 09.12.2010, оскільки такий стосується 2010 року, а предметом спору у цій справі є стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу у 2011 році.

Отже, відповідачем не виконано належним чином покладений на нього законом обов'язок щодо щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а тому у відповідності до ст. 20 Закону 875-XII він був зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до звіту форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, який відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону 875-XII становить 3, а працевлаштовано 2. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 12862 грн.

Таким чином, відповідач відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875-XII повинен був сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

У зв'язку з несплатою відповідачем до 15.04.2012 самостійно адміністративно-господарських санкцій у відповідності до статті 20 Закону N 875-XII, суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити позовні вимоги та стягнути їх з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з нарахуванням пені в сумі 74,53 грн, яка визначена відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Мінпраці «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» від 15.05.2007 № 223..

З огляду на те, що оскаржувана постанова судом першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року у справі № 2а-1970/2097/12 - скасувати.

Позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Бережаниавтотранс» (ідент. код - 03118742, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Тернопільська, 9) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідент. код 14032334, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8) адміністративно-господарські санкції в розмірі 12861,9 грн (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят одну гривню дев'яносто копійок) та пеню в розмірі 74,53 грн (сімдесят чотири гривні п'ятдесят три копійки).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.В. Ніколін