Постанова

від 02.07.2014 по справі 825/1865/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1865/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представників позивача Чепурка С.О., Лук’яненка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх-Мена» до Відділу Держземагенства у Менському районі Чернігівської області, державного кадастрового реєстратора відділу Держемагенства у Менському районі Оліфіренко М.М. про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2014 до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх-Мена» (далі - позивач, ТОВ «Успіх-Мена») до Відділу Держземагенства у Менському районі Чернігівської області (далі-відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Відділу Держземагенства у Менському районі Чернігівської області № РВ-7400031292014 від 14.05.2014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов'язати Відділ Держземагенства у Менському районі Чернігівської області повторно розглянути заяву ТОВ «Успіх-Мена» про державну реєстрацію земельної ділянки площею 56,05 га, що розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області;

- зобов'язати Відділ Держземагенства у Менському районі Чернігівської області внести до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 56,05 га, що розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «Успіх-Мена» звернулося до державного кадастрового реєстратора відділу Держемагенства у Менському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 56,05 га, що розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області. Однак, відповідач відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру мотивуючи відмову тим, що подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: чинність Державного акту на право колективної власності на землю не скасовано, земельна ділянка під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягала і залишилась у колективній власності. На думку позивача, рішенням № РВ -7400031292014 від 14.05.2014 прийнято із непередбачених законом підстав, а тому є протиправним.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2014 залучено в якості другого відповідача - державного кадастрового реєстратора відділу Держемагенства у Менському районі Оліфіренко М.М. (далі - відповідач-2).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити та додатково зазначили, що відмова у державній реєстрації земельної ділянки позбавляє можливості реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства, і як наслідок створює перешкоди у здійсненні господарської діяльності.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надали заперечення на адміністративний позов, в якому виклали свою позицію проти доводів позивача. Як на підставу заперечень відповідач-1 посилався на те, що Державний акт на право колективної власності на землю не є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, оскільки на даний час чинним законодавством не передбачена колективна форма власності. Окрім цього зазначив, що земельна ділянка площею 56,05 га, яка розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області перебуває у запасі, тому може бути набута відповідно до положень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу. Вважає, що оскільки позивачем не надано відповідного рішення органу влади, то підстав проведення державної реєстрації вказаної земельної ділянки немає.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 14.05.2014 позивач звернувся до Відділу Держземагенства у Менському районі із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки площею 56,05 га, що розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області та подав наступні документи: заяву (а.с. 33), технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель та споруд (під сільськогосподарським двором), що знаходиться в с. Феськівка, вул. Республіканська, 66,69, провулок Леніна, 4,7,9,11 Менського району Чернігівської області(а.с.67-110), електронний документ та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Встановлені обставини державним кадастровим реєстратором не заперечуються.

Рішенням № РВ-7400031292014 від 14.05.2014 державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства у Менському районі Оліфіренко М.М. відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: чинність Державного акту на право колективної власності на землю не скасовано, земельна ділянка під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягала і залишилась у колективній власності. Також рекомендував для вирішення даного питання керуватися статтею 30 Земельного кодексу України.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення № РВ-7400031292014 від 14.05.2014, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768, Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613 та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі - Порядок).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, законом покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613, державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Частиною третьою статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Пунктом 110 Порядку передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко передбачив перелік документів, які подаються для здійснення державної реєстрації та вимоги до них, а також визначив повноваження державного кадастрового реєстратора на якого покладено обов'язок перевіряти подані документи на відповідність їх вимогам законодавства та за результатами перевірки в разі невідповідності - надавати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Як встановлено судом, ТОВ «Успіх Мена» на реєстрацію подані наступні документи: заява (а.с.33), технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель та споруд (під сільськогосподарським двором) в с. Феськівка, вул. Республіканська, 66, 69, провулок Леніна, 4, 7, 9, 11 Менського району Чернігівської області(а.с.67-110), електронний документ та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки, що також не заперечувалось відповідачем-2.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно пункту 111 Порядку, за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70,73,77-85 цього Порядку в разі: - невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; - розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; - подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Проте окремого мотивування, який саме із поданих ТОВ «Успіх-Мена» документів не відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку в оскаржуваному рішенні не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки було те, що «…чинність Державного акту на право колективної власності на землю не скасовано, земельна ділянка під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягала і залишилась у колективній власності».

Однак такої підстави для відмови у державній реєстрації земельної ділянки як вказана відповідачем вищенаведеними нормами не передбачено, а тому державний кадастровий реєстратор не може встановлювати інших аніж закон підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, оскільки вказана підстава для відмови не ґрунтується на нормах Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку, тому є протиправною.

Крім цього слід зазначити, що загальні положення щодо документа, які підтверджують виникнення та існування того чи іншого речового права на землю, та їх перелік визначалися у відповідному законодавчому акті з питань земельних відносин чинному у відповідний період, а вимоги щодо цих документів встановлювалися актами законодавства, прийнятими на його виконання. При цьому щодо окремих документів законодавство встановлювало презумпцію дійсності незалежно від дати їх видачі і форми.

Так, Законом України «Про форми власності на землю» від 30.01.1992 № 2073, запроваджено поряд державною-колективну і приватну форми власності на землю.

Постановою Верховної Ради України від 13.03.2002 № 2201 «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджена, зокрема форма державного акта як на право колективної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постанови) державні акти залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Статтею 23 Земельного кодексу України 1990 року передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-31Цс12, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно пункту 115 Порядку Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо державної реєстрації земельних ділянок право власності якої виникло до 2004 року на підставі тих чи інших документів, слід обов'язково враховувати положення законодавства, що діяло на момент виникнення певного права, та принцип дії актів законодавства в часі.

Як вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку видано Менською районною радою народних депутатів 18.11.1995 року та зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №19(а.с. 56-57), тобто відповідно до законодавства, яке діяло на момент його видачі.

Тому така мотивація для відмови як чинність Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН № 0034 не скасовано - є помилковою, оскільки вказаний правовстановлюючий документ, в силу вищевказаних нормативно-правових актів, є чинним.

Що стосується Довідки про наявність земельних угідь за формою 6-Зем від 16.06.2014, в якій вказано, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (в тому числі під господарськими будівлями і дворами), що знаходиться на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області площею 50,57га перебуває у запасі (а.с.115), суд зазначає, що вказана обставина не є підставою для відмови ТОВ «Успіх-Мена» у державній реєстрації вказаної земельної ділянки.

Щодо надання рекомендацій в рішенні від 14.05.2014(а.с.17), то варто відмітити, що державному кадастровому реєстратору Законом України «Про Державний земельних кадастр» не надано таких повноважень як надання офіційних рекомендацій та роз'яснень законодавства України, в тому числі за таких питань.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Менському районі Чернігівської області від 14.05.2014 № РВ-7400031292014 є необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, із непередбачених законом підстав, а відтак є протиправним. За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про зобов'язання Відділ Держземагенства у Менському районі Чернігівської області повторно розглянути заяву ТОВ «Успіх-Мена» та внести відомості (зміни до них) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 56,05 га, що розташована на території Феськівської сільської ради Менського району Чернігівської області, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що він повторно просив відповідача розглянути дане питання, а йому в цьому було відмовлено. Крім цього, внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» віднесено до виключної компетенції державного кадастрового реєстратора, тому суд не може підміняти державний орган, зобов'язуючи його вчиняти дії та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх-Мена», - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Відділу Держземагенства у Менському районі Чернігівської області № РВ-7400031292014 від 14.05.2014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код СДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх-Мена» (код ЄДРПОУ 03797507) судові витрати в розмірі 24,36 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко