Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а/0570/5955/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5955/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацька Т.В.

при секретарі Телешов В.О.

представника позивача - Синиціна Д.В.

представника відповідача - Леонова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донплаза» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0007801542/3925 від 25.04.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Донплаза», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0007801542/3925 від 25.04.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 17 квітня 2012 року №449/15-013-2/32794417 стосовно нього винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0007801542/3925 від 25.04.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9235,00 грн.

Вказаний висновок відповідача ґрунтується на твердженні, що позивачем до складу податкового кредиту березня-липня 2009 року, вересня 2009 року, листопада 2009 року були включені суми податку на додану вартість по неіснуючим контрагентам-постачальникам та суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними по постачальникам.

З вказаними висновками відповідача позивач не згоден з огляду на те, що, на думку позивача, він у відповідності до приписів податкового законодавства відніс до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що були підтверджені податковими накладними, оформленими згідно вимог ст.201 Податкового кодексу України у звітних податкових періодах з додержанням строків, встановлених п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Помилки стосовно індивідуальних податкових номерів та періоду виписки податкових накладних, що містились у додатках до раніше поданих позивачем податкових деклараціях, виправлені уточнюючим розрахунком з додержанням строків, встановлених законодавством.

Просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби №0007801542/3925 від 25.04.2012 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, просив в його задоволенні відмовити повністю, в обґрунтування чого зазначив, що уточнюючі розрахунки були надані позивачем у березні 2011 року, але за періоди, по яким минув строк 365 днів, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем втрачено право віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, з дати виписки яких минуло більш 365 днів на дату надання уточнюючих розрахунків.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Донплаза», зареєстрований як юридична особа рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №969/1 від 19.12 2003 року, взятий на податковий облік ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька №06603427 від 29.12.2003 року, код в ЄДРПОУ 32794417.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 посадовою особою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку термінів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад 2009 року товариства з обмеженою відповідальністю «Донплаза».

Результати перевірки оформлені актом від 17.04.2012 року №449/15-013-2/32794417 (а.с.9-14).

Як зазначено в акті перевірки, уточнюючі розрахунки були надані позивачем у березні 2011 року, але за періоди, по яких минув строк 365 днів (березень-липень 2009 року, вересень 2009 року, листопад 2009 року), у зв'язку з чим позивачем втрачено право віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, з дати виписки яких минуло більш 365 днів на дату надання уточнюючих розрахунків. У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 9233,55 грн., в тому числі за березень 2009 року на суму 1202,86 грн., за квітень 2009 року на суму 1522,80 грн., за травень 2009 року на суму 1223,71 грн., за червень 2009 року на суму 300 грн., за липень 2009 року на суму 2508,65 грн., за вересень 2009 року на суму 1907,91 грн., за листопад 2009 року на суму 567,62 грн.

На підставі акта перевірки від 17.04.2012 року №449/15-013-2/32794417 Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення№0007801542/3925 від 25.04.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9235,00 грн. (а.с.8).

На думку суду, висновок акта перевірки про виявлене порушення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.04.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року (а.с.15-17), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 1202,86 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №3 від 20.02.2009 року, податкової накладної №03154-СДц від 13.03.2009 року, податкової накладної №1261 від 16.03.2009 року (а.с.22-24).

14.05.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року (а.с.27-28), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 1522,80 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №441 від 23.03.2009 року, податкової накладної №363 від 10.03.2009 року, податкової накладної №1695 від 06.04.2009 року, податкової накладної №06904-СДц від 15.04.2009 року (а.с.34-38).

19.06.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року (а.с.41-42), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 1223,71 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №2375 від 08.05.2009 року, податкової накладної №07091-СДц від 22.05.2009 року (а.с.47-48).

29.07.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року (а.с.52-53), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 300 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №1824 від 11.06.2009 року (а.с.58).

19.08.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року (а.с.61-62), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 2508,65 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №08343-СДц від 09.07.2009 року, податкової накладної №08473-СДц від 27.07.2009 року, податкової накладної №08443-СДц від 24.07.2009 року, податкової накладної №86 від 02.07.2009 року (а.с.67-70).

15.10.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року (а.с.96-97), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 1907,91 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №4013 від 13.07.2009 року, податкової накладної №4209 від 14.08.2009 року, податкової накладної №12051-СДц від 11.08.2009 року(а.с.89-91).

21.12.2009 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року (а.с.80-81), з сумою податкового кредиту з ПДВ за звітний період 567,62 грн., який був сформований на підставі податкової накладної №17265-СДц від 27.11.2009 року (а.с.75).

11.03.2011 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та листопад 2009 року (а.с.25-26, 39-40, 49-50, 59-60, 73-74, 78-79, 94-95), оскільки платником податку було самостійно виявлено помилки у раніше поданих податкових деклараціях. Помилка полягала у невірному зазначенні ІПН постачальника в розділі ІІ. "Податковий кредит" Додатку №5 до податкової декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

В податковій декларації за березень 2009 року:

- під порядковим номером 28 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна»;

- під порядковим номером 61 було помилково зазначено ІПН постачальника 312064205638, що відповідає ПП «ПВКФ «Стелс», замість ІПН 354208405641, відповідає постачальнику ТОВ «Стелс ИСП».

Крім того, була допущена помилка в періоді виписки податкової накладної №3 від 20.02.2009 року з березня на лютий.

В податковій декларації за квітень 2009 року:

- під порядковим номером 17 було помилково зазначено ІПН постачальника 346524105631, що не існує, замість ІПН 246524105631, що відповідає постачальнику ТОВ «Гратиум»;

- під порядковим номером 61 було помилково зазначено ІПН постачальника 312064205638, що відповідає ПП «ПВКФ «Стелс», замість ІПН 354208405641, відповідає постачальнику ТОВ «Стелс ИСП».

- під порядковим номером 38 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна».

В податковій декларації за травень 2009 року:

- під порядковим номером 76 було помилково зазначено ІПН постачальника 312064205638, що відповідає ПП «ПВКФ «Стелс», замість ІПН 354208405641, що відповідає постачальнику ТОВ «Стелс ИСП»;

- під порядковим номером 49 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна».

В податковій декларації за червень 2009 року:

- під порядковим номером 59 було помилково зазначено ІПН постачальника 312064205638, що відповідає ПП «ПВКФ «Стелс», замість ІПН 354208405641, що відповідає постачальнику ТОВ «Стелс ИСП»;

В податковій декларації за липень 2009 року:

- під порядковим номером 31 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна».

- під порядковим номером 57 було помилково зазначено ІПН постачальника 58337405944, що не існує, замість ІПН 358337405944, відповідає постачальнику ПП «ТПК «Спутнік».

В податковій декларації за вересень 2009 року:

- під порядковим номером 64, 65 було помилково зазначено ІПН постачальника 312064205638, що відповідає ПП «ПВКФ «Стелс», замість ІПН 354208405641, що відповідає постачальнику ТОВ «Стелс ИСП»;

- під порядковим номером 36 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна».

В податковій декларації за листопад 2009 року:

- під порядковим номером 32 було помилково зазначено ІПН постачальника 135383205665, що відповідає КП «АБИ», замість ІПН 336686004022, відповідає постачальнику ТОВ «Інтерпайп Україна».

Як вбачається з матеріалів справи, в податкових накладних, на підставі яких сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та листопад 2009 року індивідуальні податкові номери відповідали назвам постачальників позивача та були включені позивачем до відповідного Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи в розрізі норм матеріального закону, суд враховує, що на час виникнення правовідносин з подання податкової декларації за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та листопад 2009 року відповідні правовідносини регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181).

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто граничним терміном подання декларації є 20 число місяця, що слідує за звітним, а якщо ця дата припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважатиметься наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день (пп.4.1.5 п.4.1 ст.4 вказаного Закону).

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Визначений статтею 15 Закону №2181 строк давності становить 1095 днів та обраховується з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Норми аналогічного змісту містяться й у чинному з 01.01.2011 року та на час подання уточнюючих розрахунків (11.03.2011 року) Податковому кодексі України.

Зокрема, відповідно до положень п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строк давності для подання уточнюючого розрахунку також становить 1095 днів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що уточнюючі розрахунки до кожної з названих вище декларацій позивачем було подано в межах встановленого законодавством строку давності.

Оцінюючи доводи сторони відповідача про те, що платником в порушення приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України включено в уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість до податкового кредиту податкову накладну з датою виписки понад 365 днів, суд враховує, що з набранням чинності Податковим кодексом України звужено право платника податків на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість терміном від 1095 днів (в порівнянні з попереднім податковим законодавством) до 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Оскільки правовідносини з подання податкової декларації за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та листопад 2009 року виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає, що до регулювання таких правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України (що діють на час подання уточнюючих розрахунків), однак з урахуванням норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто, до податкових накладних, що виписані до 01.01.2011 року, застосовується строк на включення до податкового кредиту 1095 днів, але не більше 365 днів після 01.01.2011 року.

З огляду на вищевказане, суд вважає неправомірним застосування приписів абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкових накладних, що виписані до набрання чинності вказаними нормами, без урахування попередньо чинного законодавства, оскільки це призводить до звуження права платника податків на формування податкового кредиту та, відповідно, до необгрунтованого збільшення податкового зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що остаточним рішенням Європейського суду з прав людини від14жовтня 2010 року у справі "Щокін протиУкраїни" визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Крім цього, суд вважає, що доводи сторони відповідача про порушення платником податків вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом встановлено, що всі вище зазначені податкові накладні з відповідними сумами ПДВ були включені платником податків до податкового кредиту в податкові декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди, тоді як уточнюючі розрахунки до цих декларацій стосувалися лише виправлення невірно зазначених індивідуальних податкових номерів постачальників, а не включення в уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року та листопад 2009 року, і в результаті не впливали на суму податкового кредиту чи податкових зобов'язань платника податків у відповідні періоди, які уточнюючими розрахунками не коригувалися.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень не дотримався приписів закону, діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, нерозсудливо, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 99, 104-107, 110, 151-154, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донплаза» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0007801542/3925 від 25.04.2012 року, - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби №0007801542/3925 від 25.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донплаза» судовий збір в сумі 109 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21.06.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 26.06.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.