Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/8170/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8170/14 25.06.14

За позовомПриватного підприємства "Юридична фірма "Ор-Дана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська ліга захисту прав громадян України" простягнення 47 583,59 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Шапченко І.С. - представник за дов.;

від відповідача: не зявились.

У судовому засіданні 25.06.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська ліга захисту прав громадян України" про стягнення 47 583,59 грн. за договором №2 від 30.05.2013, з яких 44 672,85 грн. заборгованості, 2 273,90 грн. пені, 636,84 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження по справі № 910/8170/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014.

Ухвалою від 26.05.2014, в порядку ст. 77 Господарського процессуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 25.06.2014.

В порядку ст. 89 ГПК України, слід виправити допущену описку в ухвалі від 25.06.2014 та вважати вірною дату ухвали - 26.05.2014, замість 25.06.2014, враховуючи, що судове засідання відбулося 26.05.2014.

Суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 47 583,59 грн. та дійшов наступного висновку.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Івашкевича, 6-8А, на яку було відправлено ухвали суду, вказана в позові та підтверджується відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак із зазначеної адреси до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "закінченням терміну зберігання".

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір оренди приміщення №2 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування приміщення за адресою: вул. Прорізна, 22, оф. 22 в м. Києві, загальною площею 34,50 кв.м. разом з майном, що знаходиться у приміщенні, а орендар зобов'язується прийняти вказані приміщення та майно, своєчасно сплачувати орендну плату та повернути орендареві приміщення та майно орендодавцеві в належному стані, з урахуванням природного зносу, після припинення цього Договору (п. 1.1).

Приміщення, що надається в оренду належить орендодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 10.01.2000 за № 8881 (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендар за користування орендованим приміщенням та майном сплачує орендну плату на умовах цього Договору.

Вартість оренди 1 квадратного метру загальної площі приміщення на місяць становить 143,87 грн. на місяць, що є еквівалентом 18,00 доларів.

Розмір орендної плати за користування орендованим приміщенням та майном становить 4 963,65 грн. на місяць, що є еквівалентом 621,00 дол. США (п. 3.1.1).

Згідно п. 6.1 Договору, він набирає чинності з 01.06.2013 і діє до 01.06.2014.

Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього станом на 25.04.2014 виникла заборгованість в розмірі 44 672,85 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору, орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа поточного місяця сплачувати щомісячну орендну плату за наступний місяць.

В матеріалах справи міститься гарантійний лист №1 від 25.07.2013, яким відповідач гарантував виконання договірних зобов'язань на користь позивача за договором №2.

На підтвердження використання майна оренди за цільовим призначенням, сторонами Договору складений та підписаний акт від 27.11.2013, який долучений до матеріалів справи.

Отже, станом на день вирішення спору, доказів оплати в повному обсязі оренди приміщення за адресою: вул. Прорізна, 22, оф. 22 в м. Києві, за період з червня 2013 року по травень 2014, суду не надано.

Згідно матеріалів справи, відповідачем лише оплачено за послуги оренди приміщення за жовтень 2013 року, листопад 2013 року та січень 2014 року, що враховано позивачем при визначенні суми основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору (п. 2.1.5), заборгованість у відповідача а Договором № 2 становить 44 672,85 грн., доказів протилежного суду не надано.

Отже, сума основного боргу документально позивачем підтверджена та доведена належними доказами, тому підлягає задоволенню у розмірі 44 672,85 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних - 636,84 грн. та пеню - 2 273,90 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Згідно п. 4.4 Договору, у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

За перерахунком суду розмірі пені є більшим ніж заявлений позивачем, тому враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та відсутність клопотання заінтересованої сторони, пеня підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем, тобто 2 273,90 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та визнав його обґрунтованим, тому 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 636,84 грн.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська ліга захисту прав громадян України" (04074, м. Київ, вул. Івашкевича, 6-8А, код 34185927) на користь Приватного підприємства "Юридична фірма "Ор-Дана" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 22, кв. 22, код 21578565) суму основного боргу - 44 672, 85 грн. (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 85 коп.), пеню - 2 273,90 грн. (дві тисячі двісті сімдесят три гривні 90 коп.), 3 % річних - 636,84 грн. (шістсот тридцять шість гривень 84 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова