Рішення

від 26.06.2014 по справі 909/342/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 909/342/14 26.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергопрактика»

До Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі

Нафтогазовидобувального Управління «Надвірнанафтогаз»

Про стягнення 70 689,01 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Раілко С.В. - по дов. № б/н від 12.05.2014

від відповідача Киселев Є.В. - по дов. № юр-187/д від 15.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергопрактика» до Нафтогазовидобувального Управління «Надвірнанафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 67 317,60 грн. основного боргу, 2 301,71 грн. пені, 538,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 531,16 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду № 13-04/10 від 01.04.2013.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2014 порушено провадження у справі з присвоєнням № 909/342/14.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 справу № 909/342/14 направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з тим, що Нафтогазовидобувальне Управління «Надвірнанафтогаз» не наділено правом та не уповноважена представляти інтереси юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

Матеріали справи Господарського суду Львівської області № 909/342/14 були отримані Господарським судом міста Києва 06.05.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 909/342/14 від 07.05.2014 справу призначено до розгляду на 27.05.2014.

Позивачем 27.05.2014 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 67 317,60 грн. основного боргу, 4 363,65 грн. пені, 4 678,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 007,00 грн. - 3% річних.

Відповідачем 27.05.2014 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України при цьому посилаючись на те, що позивач не уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в Господарському суді міста Києва.

Позивач в судовому засіданні 27.05.2014 проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечував.

В судовому засідання 27.05.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.06.2014.

Позивачем 02.06.2014 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 67 317,60 грн. основного боргу, 3 641,70 грн. пені, 4 303,93 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 840,39 грн. - 3% річних.

Відповідач у поданому 03.06.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань та не здійснив повного поточного ремонту карану. Позивачем проведено тільки частковий ремонт. що підтверджується актом приймання виконаних робіт за травень 2013 року на суму 38 876,00 грн., яка відповідачем сплачена та підтверджується самим позивачем. Акти приймання виконаних робіт за листопад 2013 року на суму 7 449,60 грн. та за грудень 2013 року на суму 59 860,80 грн. з боку відповідача не підписані повноважною особою, а тому не є належними доказами виконання робіт. За умовами договору підставою для оплати виконаних робіт є підписані акти виконаних робіт. Крім цього, відповідач вказує на те, що доданий до позовної заяви договір підряду № 13-04/10 від 01.04.2013 містить правки ручним способом і не відповідає оригіналу укладеного між сторонами договору підряду за цим же номером та датою.

В судовому засідання 03.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.06.2014.

Позивачем 25.06.2014 подано до відділу діловодства суду для залучення до матеріалів справи копію належного договору підряду № 13-04/10 від 01.04.2013 з додатками.

Відповідачем 26.06.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких додатково до заперечень, що викладені у відзиві зазначає, що позивачем недостовірно здійснений розрахунок пені, інфляційного збільшення та 3% річних.

Суд розглянувши в судовому засіданні 26.06.2014 клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Позовна заява у даній справі підписана ОСОБА_3 на підставі довіреності.

Відповідно до п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги № 1/01-04-14 від 01.04.2014 свідчить, що позивач уповноважив адвоката ОСОБА_3 представляти його інтереси у Господарському суді Івано-Франківської області, Львівському апеляційному господарському суду та Вищому господарському суді України.

З довіреності від 01.04.2014 вбачається, що для здійснення представництва позивача в зазначених вище судах ОСОБА_3 наділений правом підписання позовної заяви.

Отже, на момент звернення з даним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області позов підписано особою, яка має право на його підписання.

В судовому засіданні 26.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між структурною одиницею Нафтогазовидобувального Управління «Надвірнанафтогаз» (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергопрактика» (підрядник) було укладено договір підряду № 13-04/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає підряднику, а підрядник виконує на свій ризик власними силами та способами, методами поточний ремонт крану козлового КК-20-32 інв. № 3-58/н згідно дефектної відомості, який знаходиться в тупіку на площадці БМТЗ НГВУ «Надвірнанафтогаз», в м. Надвірна, Івано-Франківської області (об'єкт). Підрядник передає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору. Код ДК 29.22.9.

Згідно з п. 1.2. договору об'єм робіт визначається дефектним актом, який складається та підписується повноважними представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт за листопад та грудень 2013 року повністю не сплатив, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 67 317,60 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 3 641,70 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 4 303,93 грн. та 3% річних в сумі 840,39 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з п. 2.1. договору вартість робіт складає 104 193,60 грн. Розрахунок вартості робіт наведено у кошторисі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору роботи по договору вважаються виконаними в разі прийняття замовником об'єкта та підписанням акта приймання-передачі виконаних робіт.

В матеріалах справи наявні наступні акти № 6-0-1-7 приймання виконаних підрядних робіт:

- за травень 2013 року на суму 36 876,00 грн.,

- за листопад 2013 року на суму 59 850,80 грн.,

- за грудень 2013 року на суму 7 449,60 грн.

Вказані акти підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача, а отже підтверджують виконання робіт за договором та прийняття їх відповідачем.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 5.1. договору оплата за виконані роботи здійснюється помісячно по мірі їх виконання протягом 20 банківських днів після підписання актів виконаних робіт за попередній місяць.

Спірні акти виконаних робіт за листопад та грудень 2013 року не містять дати їх підписання та дати їх складання, а отже строк виконання зобов'язання по сплаті робіт не визначений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач з вимогою про сплату суми боргу в розмірі 67 317,60 грн. до відповідача не звертався.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті за виконані роботи, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 67 317,60 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням існування належних доказів виконання обумовлених договором робіт, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості позивачу в розмірі 67 317,60 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3 641,70 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати виконаних робіт.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3 641,70 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків суми інфляційного збільшення та 3% річних, що містяться в заяві про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач здійснив нарахування на суму боргу за актом виконаних робіт за листопад 2013 року за період з 30.12.2013 по 03.06.2014 та на суму боргу за актом виконаних робіт за грудень 2013 року за період з 04.02.2014 по 03.06.2014.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, строк виконання зобов'язання по сплаті виконаних робіт договором не визначений та позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити борг, у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 4 303,93 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 840,39 грн. - 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергопрактика» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 3 200,00 грн. підлягають частковому стягненню з відповідача, оскільки

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів, що послуги були надані саме адвокатом.

01.04.2014 між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладений договір про надання правової допомоги № 1/01-04-14 за умовами якого останній уповноважений позивачем на здійснення представництва у Господарському суді Івано-Франківської області, Львівському апеляційному господарському суду та Вищому господарському суді України.

Після надіслання матеріалів даної справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва позивачем видана довіреність з якої вбачається, що ОСОБА_3 наділений правом здійснення представництва позивача в Господарському суді міста Києва.

За умовами п. 3.1. договору № 1/01-04-14 від 01.04.2014 гонорар адвоката визначено у розмірі 3 200,00 грн.

Підтвердженням виплати коштів в сумі 3 200,00 грн. адвокату ОСОБА_3 є прибуткований касовий ордер № 1/4-14 від 07.04.2014 та квитанція до прибуткового ордера..

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 286 від 26.12.2002.

12.05.2014 між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги № 1/01-04-14 від 01.04.2014, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що для здійснення представництва позивача в Господарському суді міста Києва залучено адвоката Раілко Сергія Вікторовича.

Підтвердженням того, що Раілко Сергій Вікторович адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2542/10 від 25.03.2004.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 1 500,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Нафтогазовидобувального Управління «Надвірнанафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергопрактика» (79053, м. Львів, вул. Керамічна, 4, кв. 102, код ЄДРПОУ 33169951) 67 317 (шістдесят сім тисяч триста сімнадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 1 346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.07.2014.

Суддя В.В.Сівакова