Рішення

від 27.06.2014 по справі 910/10627/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10627/14 27.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД"

до національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України

про стягнення 229 805,31 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників:

від позивача:Євчук О.Я. за дов. № 1 від 19.05.2014; від відповідача:Лазаренко В.О. за дов. № 636 вівд 26.06.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України про стягнення 229 805,31 грн заборгованості, з яких: 178 000,00 грн основного боргу, 32 396,00 грн пені, 12 460,00 грн штрафу та 6 949,31 грн 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 123/12 про закупівлю товарів за державні кошти від 26.12.2012 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 03.06.2014 порушено провадження у справі № 910/10627/14 та призначено розгляд на 27.06.2014.

Відповідач 27.06.2014 через відділ канцелярії подав суду відзив на позовну заяву № 927 від 26.06.2014, в якому зазначив про відсутність коштів на фінансування виконання відповідачем зобов'язання за умовами спірного договору.

У судовому засіданні 27.06.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, при цьому до штрафних санкцій просив суд застосувати позовну давність.

У судовому засіданні 27.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 26.12.2012 між національною дитячою спеціалізованою лікарнею "Охматдит" МОЗ України (далі - замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 123/12 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 3.2 та додатку № 1 від 26.12.2012 до якого позивач зобов'язався поставити прилад для вимірювання фізичних та хімічних величин код 33.20.5: автоматичний гематологічний аналізатор: аналізатор альфа базовий 20 20р, В/W («Boule Medical AB», Швеція) у кількості 1 шт, загальною вартістю 178 000,00 грн (ПДВ не передбачено згідно з п. 197.1.27 Податкового кодексу України) (далі - товар), а відповідач - прийняти і оплатити вартість товару та інших елементів пов'язаних з виконанням зобов'язань по договору безпосередньо позивачем.

Згідно з п. 1.3 Договору оплата здійснюється по факту поставки товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач зобов'язався зробити оплату вартості партії товару, визначеної у видатковій накладній шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі вартості товару на розрахунковий рахунок позивача за фактом постачання товару протягом 30 календарних днів.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

У п. 5.6 Договору сторони погодили, що позивач разом з товаром передає відповідачу супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, відповідні інструкції з використання товару (за вимогою відповідача). Відповідач має право повернути рахунок позивачу без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутності печатки, підписів тощо).

Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012, але до повного виконання зобов'язань.

Судом установлено, що позивач належним чином виконав умови спірного договору, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000555 від 26.12.2012 на загальну суму 178 000,00 грн, підписаною обома сторонами та рахунком-фактурою № СФ-0000604 від 26.12.2012, копії яких наявні в матеріалах справи, втім відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі вартості поставленого товару в сумі 178 000,00 грн.

Судом також установлено, що сторонами у даній справі складались та підписувались акти звірки взаємних розрахунків: за 01.12.2012 - 10.01.2013; 01.01.2014 - 12.05.2014 на вказану суму.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 197/13 від 20.09.2013 про сплату боргу, на яку відповідач листом № 1679 від 28.10.2013 гарантував оплату поставленого товару в сумі 178 000,00 грн по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.

На час розгляду даної справи у господарському суді позивач боргу не сплатив, доказів зворотнього суду не надав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, згідно з п. 4.1 Договору, зобов'язався зробити оплату вартості партії товару, визначеної у видатковій накладній, протягом 30 календарних днів. Таким чином, оскільки видаткова накладна № РН-0000555 на загальну суму 178 000,00 грн датована 26.12.2012, відповідач повинен був оплати поставлений позивачем товар до 25.01.2013 включно. Доказів відсутності коштів на фінансування виконання відповідачем зобов'язання за умовами спірного договору останнім суду не надано.

Таким чином, на підставі викладеного позивачем в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, належними доказами доведено неналежність виконання відповідачем умов спірного договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 178 000,00 грн.

Твердження відповідача про неможливість здійснення оплати виконаних робіт з огляду на відсутність бюджетного фінансування не приймається судом до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 11/446 від 15.05.2012, відповідно до якої відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 26.01.2013 по 15.05.2014 в сумі 6 949,31 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар до 25.01.2013 включно, відтак прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару настало з 26.01.2013.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині 3 % річних, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3 % річних за період з 26.01.2013 по 15.05.2014 в сумі 6 949,31 грн.

Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 396,00 грн пені за період з 26.01.2013 по 26.07.2013 та 12 460,00 грн штрафу 7 % не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського суду України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України допускається за умови, зокрема, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, однак спір у даній справі пов'язаний з виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором з оплати поставленого товару.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 06.12.2010 у справі № 42/563 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 26.01.2013 по 26.07.2013 в сумі 32 396,00 грн та штрафу 7 % у розмірі 12 460,00 грн слід відмовити.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Позивачем заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат по оплаті послуг з надання правової допомоги у розмірі 1 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що 15.05.2014 між позивачем укладено договір № 02-15/05 про надання правової допомоги з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Враховуючи те, що до судових витрат, які можуть бути розподілені між сторонами при розгляді справи відносяться витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, втім позивачем укладено договір на надання правової допомоги фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу у даній справі таких витрат.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги частково.

2. Стягнути з національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 28/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01994089) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-МЕД" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, офіс 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36406334) 178 000 (сто сімдесят вісім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 3 % річних в сумі 6 949 (шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 31 коп. та 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн 99 коп. судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 02.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова