Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/11091/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11091/14 02.07.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «МІСТО»

про стягнення 6 917,92 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача : Решетніченко О.С. - представник за довіреністю № 47-2033 від 14.05.14

від відповідача : не з'явились

В судовому засіданні 02.07.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «МІСТО» про стягнення заборгованості у розмірі 6 917,92 грн за договором про надання послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.11.2007 року між сторонами було укладено договір про надання послуг за № 4/408, на підставі якого позивач зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинковим мережам за адресою Райдужна, 25 комунальні послуги, а відповідач зобов'язався вчасно оплачувати комунальні послуги. За доводами позивача, відповідачем неналежно виконуються договірні зобов'язання у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01.07.2011 р. по 30.04.2014 р. у розмірі 6 257,11 грн. Крім цього позивачем нараховані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді пені в розмірі 262,75 грн, 3% річних в розмірі 356,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 41,35 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11091/14 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2014.

У судове засідання, призначене на 02.07.2014, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 02.07.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 10.06.2014 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02218 м. Київ, вул. Райдужна, буд. 25, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі позивач, підприємство) та Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «МІСТО» (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір № 4/408 про надання комунальних послуг (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підприємство на підставі укладених договорів з виробниками та постачальниками комунальних послуг (ВАТ «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах споживачу, що є орендарем нежитлового приміщення площею 178,30 кв.м., за адресою: м. київ, вул. Райдужна, буд. 25, згідно договору оренди нежитлового приміщення, комунальні послуги, виставляти споживачеві платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати х постачальній організації.

Споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (п. 1.2. договору).

У п. 2.1. договору визначено, що облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

Відповідно до п. 2.2. договору споживач повинен до 10 числа поточного місяця сплатити:

- Платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця).

- Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюються на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежі.

- Суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ, пред'являють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

При цьому, відповідно до п. 1.5. Договору, при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго та теплоносії.

Згідно з п. 3.1.6. договору підприємство припиняє нарахування платежів за договором в цілому з дати складання акту-приймання передачі нежитлового приміщення.

Як зазначає позивач, останнім було надано послуги за договором № 4/408 на загальну суму 6 257,11 грн, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. Проте, відповідачем зобов'язання за договором не виконано, у зв'язку з чим утворився боргу розмірі 6 257,11 грн

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.2 договору строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за липень 2011 р. - квітень 2014 року станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 257,11 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «МІСТО» за договором про надання послуг № 4/408 від 01.11.2007 р., яка підписана керівником та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором № 4/408 від 01.11.2007 р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за отримані послуги суду не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 6 257,11 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді пені в розмірі 262,75 грн, 3% річних в розмірі 356,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 41,35 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.1.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п.2.2. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунків позивача, пеня становить 262,75 грн, три відсотки річних - 356,71 грн., інфляційні втрати - 41,35 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «Місто» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 25; ідентифікаційний код 34806696) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 6 257 (шість тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 11 коп. - основного боргу; 41 (сорок одну) грн 35 коп. - інфляційних втрат; 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 71 коп. - 3% річних; 262 (двісті шістдесят дві) грн. 75 коп. - пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.