Рішення

від 24.06.2014 по справі 915/705/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 915/705/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора Заводського району міста Миколаєва, вул. Бузника, 14, м. Миколаїв, 54021

в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54029

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство "Шалгіс", вул. Космонавтів, 56 Б, кв. 14, м. Миколаїв, 54018

про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року в сумі 4 882, 55 грн., в тому числі: 4 745, 52 грн. - основного боргу; 137, 03 грн. - пені та про розірвання договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року

за участю представників сторін:

від позивача Орлова Олена Володимирівна, довіреність № 503/10/01/08 від 31.03.2014 року;

від відповідача представник не з'явився;

від третьої особи Миколаївської міської ради Орлова Олена Володимирівна, довіреність № 2284/02.02.01-22/01/14/13 від 16.10.2013 року;

від третьої особи Приватного підприємства "Шалгіс" представник не з'явився;

в судовому засіданні присутній старший прокурор відділу прокуратури Миколаївської області Люта Анна Василівна, службове посвідчення № 009629, видане 15.10.2012 року, дійсне до 15.10.2017 року.

Прокурор Заводського району міста Миколаєва звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року в сумі 4 882, 55 грн., в тому числі: 4 745, 52 грн. - основного боргу; 137, 03 грн. - пені та про розірвання договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, № 5524 від 05.01.2004 року, що укладений між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.06.2014 року. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївську міську раду та Приватне підприємство "Шалгіс" (код ЄДРПОУ 23081509).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2014 року розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи Приватного підприємства "Шалгіс".

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 24.06.2014 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Проведеною прокурорською перевіркою виявлені порушення вимог орендного законодавства, що стало підставою для прокурорського реагування - подання позовної заяви в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради.

05.01.2004 року між Фондом комунальної власності міської ради, як Орендодавцем, правонаступником якого є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, як Орендарем, укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 (далі - Договір).

В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни до Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору (з урахуванням наступних змін) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, площею 32,51 кв.м., що знаходиться на балансі ПП "Шалгіс", для використання під склад.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв на підставі Акту приймання-передавання від 05.01.2004 року нежитлове приміщення площею 32,51 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

За період користування майном з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 9 380, 21 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за вказаний період в розмірі 4 633, 58 грн. з урахуванням сальдо на 01.04.2013 року в сумі 1,10 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

Відтак, відповідач умови Договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 4 745, 52 грн.

Із посиланням на вищевикладене, на приписи ст. 526, 530, 549-551, 651, 762, 785 ЦК України, ст. 18, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на умови Договору позивач та прокуратура просять суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 4 745, 52 грн. та пеню за період з 10.12.2013 року по 22.04.2014 року в сумі 137, 03 грн., а також розірвати Договір.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 10.06.14 року та 24.06.14 року не забезпечив, ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.05.14 року та від 10.06.2014 року, направлені на адресу відповідача, повернуті поштовою установою до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 42-45; 52-55).

При цьому, судом враховано, що ухвали суду надсилались на юридичну адресу відповідача. Як вбачається з поданого суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.04.2014 року місцезнаходженням відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є АДРЕСА_1, 54029 (арк. справи 11). Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Явка відповідача та/або його повноважного представника не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.12.13 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності відповідача та/або його повноважного представника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївської міської ради в судовому засіданні 24.06.2014 року зазначив, що наявні підстави для задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство "Шалгіс" явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.05.14 року та від 10.06.2014 року, направлені на адресу третьої особи, повернуті поштовою установою до суду з поміткою "адресат вибув" (арк. справи 25-28; 48-51).

Явка повноважного представника третьої особи Приватного підприємства "Шалгіс" не визнавалась судом обов'язковою.

Суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення третьої особи про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи Миколаївської міської ради, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.5 Положення про управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 2/4 від 23.06.2006 року, Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради є правонаступником Фонду комунальної власності міської ради та є міським органом приватизації (арк. справи 30-34).

05.01.2004 року між Фондом комунальної власності міської ради (далі - Орендодавець), правонаступником якого є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - позивач), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 (далі - Договір) (арк. справи 19-20).

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 05.01.04 року до 05.01.05 року (п. 10.1 Договору).

В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни до Договору, шляхом підписання Угод про зміни (арк. справи 12-17).

Відповідно до п. 10.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності Договору та протягом одного місяця після закінчення строку його чинності Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору.

Суду не подано доказів припинення дії Договору.

Договір та Угоди про зміни до Договору підписані сторонами.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору (з урахуванням наступних змін) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, площею 32,51 кв.м., що знаходиться на балансі ПП "Шалгіс", для використання під склад (арк. справи 13).

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Власником Майна залишається міська громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1-3.4 Договору (з урахуванням наступних змін) орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/15, і становить без ПДВ 645,83 грн. за один місяць оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць вноситься протягом трьох робочих днів після укладання договору оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.7, 5.10 Договору (з урахуванням наступних змін) Орендар зобов'язується: використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна; протягом 15 робочих днів укласти з балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг; у разі вимоги Орендодавця або власника майна проводити звірення розрахунків з орендної плати у триденний термін з дня звернення.

Відповідно до п. 6.1 Договору Орендар має право використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов Договору.

Відповідно до п. 6.7 Договору Орендар має право вимагати від орендодавця проведення звірення розрахунків з орендної плати.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору (з урахуванням наступних змін) Орендодавець зобов'язується: передати Орендарю в оренду майно згідно з Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з Договором; передати Орендарю Майно у стані, що відповідає умовам Договору та його призначенню.

Відповідно до 10.2 Договору умови Договору зберігають силу протягом всього його терміну, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв на підставі Акту приймання-передавання від 05.01.2004 року нежитлове приміщення площею 32,51 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 18).

За період користування майном з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 9 380, 21 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за вказаний період в розмірі 4 720 грн., що підтверджується виписками по рахунку (арк. справи 57-62), з яких 4 633, 58 грн. зараховано в суму орендних платежів, а 86, 42 грн. - на підставі п. 3.7 Договору в рахунок погашення пені за період з 13.05.13 року по 09.12.13 року. Судом також враховано, що сальдо станом на 01.04.2013 року становило 1,10 грн.

Детальний розрахунок заборгованості з орендної плати наявний в матеріалах справи (арк. справи 21).

13.03.2014 року позивач Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради направив на адресу відповідача лист з пропозицією сплатити заборгованість, яка утворилась станом на 12.03.2014 року, в сумі 3955, 68 грн., а також достроково розірвати Договір та звільнити орендоване приміщення (арк. справи 10). Проте, відповідачем заборгованість оплачена не була.

Відтак, відповідач умови Договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року в сумі 4 745, 52 грн. (9 380, 21 грн. - 4 633, 58 грн. - 1, 10 грн.).

Відповідно до ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано та не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по Договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 4 745, 52 грн. грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 10.12.2013 року по 22.04.2014 року в сумі 137, 03 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 10.12.2013 року по 22.04.2014 року в сумі 137, 03 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 137, 03 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Законом України "Про оренду державного так комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону).

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.13 року № 12 вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке. Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 10.8 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Відповідно до п. 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Несплата відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 орендної плати понад три місяці та наявність заборгованості свідчить про істотні порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору за рішенням суду. Так, як вбачається з поданого позивачем детального розрахунку нарахованої орендної плати та сплачених відповідачем платежів, починаючи з 01.01.14 року по день звернення до суду із позовом (20.05.14 року) та день розгляду справи відповідачем не проведено жодного платежу, тобто період несплати орендних платежів становить більше 5 місяців, що є істотним порушенням умов Договору та є підставою для розірвання договору в судовому порядку. Враховуючи викладене, вимога про розірвання Договору оренди підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 629, 651, 759, 762, 783 ЦК України, ст. 193, 231, 232, 283, 286 ГК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Прокурора Заводського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 22440076) до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївської міської ради та Приватного підприємства "Шалгіс" (код ЄДРПОУ 23081509) про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року та про розірвання договору.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54029 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 22440076):

- 4 745, 52 грн. (чотири тисячі сімсот сорок п'ять грн. 52 коп.) - заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року;

- 137, 03 грн. (сто тридцять сім грн. 03 коп.) - пені за період з 10.12.2013 року по 22.04.2014 року за неналежне виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Розірвати Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5524 від 05.01.2004 року, укладений між Фондом комунальної власності міської ради, правонаступником якого є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54029 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір):

- 3 045, 00 грн. (три тисячі сорок п'ять грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління міндоходів у Миколаївській області після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш