Рішення

від 26.06.2014 по справі 922/2407/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р.Справа № 922/2407/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення 1591786,30 грн. за участю представників сторін:

позивача - Водяхін О.Г., генеральний директор особисто;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" кошти у розмірі 1591786,30 грн., з яких: 1394830,80 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 81524,84 грн. пені, 20392,35 грн. 3% річних, 95038,31 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань взятих за себе відповідачем за договором поставки товару № 10 від 01.02.2013 року. Також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 31835,73 грн. на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 червня 2014 року.

24 червня 2014 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх.№ 21631, в якому останній просить долучити до матеріалів справи додаткові документи. Клопотання з додатком долучено судом до матеріалів справи.

25 червня 2014 року від відповідача до канцелярії суду були надані заперечення на позовну заяву за вх. № 21800, в яких останній вказує на те, що товар був поставлений без документації, що стосується товару та передається разом із товаром, в зв'язку з чим просить суд відмовити в позові. Заперечення розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

25 червня 2014 року від відповідача до суду надійшов зустрічний позов у даній справі за вх. № 21799, який повернутий ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2014 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 26 червня 2014 року наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак 25 червня 2014 року надав заперечення на позовну заяву за вх. № 21800, в яких вказує на те, що товар був поставлений без документації, що стосується товару та передається разом із товаром, в зв'язку з чим просить суд відмовити в позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (відповідачем) укладено Договір поставки товару № 10.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, Постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання передати в обумовлені строки, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Специфікацій: № 39/2013 від 11.09.2013 року, № 41/2013 року від 18.10.2013 року, № 42/2013 від 05.11.2013 року, № 43/2013 від 07.11.2013 року, № 44/2013 від 07.11.2013 року, № 45/2013 року від 07.11.2013 року, які є невід'ємними додатками до Договору поставки, позивач зобов'язаний передати у власність відповідачу за плату товар, а саме підшипники, на загальну вартість 1394830,80 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено порядок оплати, а саме: покупець сплачує постачальнику на протязі 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної погодженої в специфікації партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як постачальник виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі На підтвердження даного факту позивачем надані видаткові накладні на загальну вартість 1394830,80 грн., а саме: видаткова накладна № 397 від 11.09.2013 року, яка підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності за № 1421 від 11.09.2013 року; видаткова накладна № 475 від 28.10.2013 року, підписана ОСОБА_2 за довіреністю 1663 від 24.10.2013 року; видаткова накладна № 504 від 14.11.2013 року, видаткова накладна № 505 від 14.11.2013 року, видаткова накладна № 512 від 15.11.2013 року та видаткова накладна № 514 від 15.11.2013 року, які підписані ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1787 від 14 листопада року. Тобто вказані видаткові накладні підписані уповноваженою особою, яка мала право на отримання від позивача товару, відповідно до вищезазначених довіреностей виданих, підписаних та скріплених печаткою відповідача.

Також в підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за період лютий-грудень 2013 року, підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печаткою.

Проте, відповідачем умови Договору щодо сплати вартості товару у встановлені договором строки (протягом 60 календарних днів з моменту отримання покупцем товару) виконані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1394830,80 грн. На підставі вказаного позивач був змушений звернутись до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що при передачі товару позивачем не була надана належна до товару документація, а саме: сертифікати (посвідчення) якості, сертифікати відповідності на товар та інше, що на думку відповідача свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що твердження відповідача є хибними, оскільки всі документи надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог (специфікації, видаткові накладні, акт звіряння взаємних розрахунків) підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками. Тож, підписуючи вказані документи та ставлячи на них свою печатку, відповідач погоджувався прийняти та оплатити товар. Вказаний факт також свідчить, що на момент прийняття товару у відповідача були відсутні жодні заперечення чи претензії до позивача щодо кількості, якості та комплектності поставленого товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1394830,80 грн. основного боргу за договором поставки № 10 від 01.02.2013 року, оскільки факт існування боргу доведений позивачем належними доказами та не спростований відповідачем.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 81524,84грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 5.5. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати згідно договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Перерахувавши суму пені відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 81524,84 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 20392,35грн. та інфляційних втрат у розмірі 95038,31 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 20392,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 95038,31 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 00165712, п/р 26007619949261 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанку" в м. Харкові, МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК" (61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 20/13, кв. 2, код ЄДРПОУ 31344148, р/р 26007060014111 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) - 1394830,80 грн. заборгованості, 81524,84 грн. пені, 20392,35 грн. 3% річних, 95038,31 грн. інфляційних витрат, 31835,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2407/14