Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/8045/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8045/14 01.07.14 За позовом Кезер Компрессорен СЕ (Kaeser Kompressoren SE)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прома Плюс»

про припинення порушення прав власника знаків для товарів та послуг

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Сулима К.Л. за довіреністю

від відповідача: Яців О.Р. за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Кезер Компрессорен СЕ (Kaeser Kompressoren SE) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прома Плюс» про припинення порушення прав власника знаків для товарів та послуг

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями № 629116 "KAESER Kompressoren", № 1017027 "Кaeser" правова охорона яких поширюється, зокрема, на територію України.

Позивач зазначає, що в мережі Інтернет на веб-сайті http://www.proma.com.ua в розділі за електронною адресою: http://www.proma.com.ua/service/service.html відповідач без дозволу позивача використовує знак для товарів і послуг «Kaeser» за міжнародною реєстрацією № 1017027, "KAESER Kompressoren" за міжнародною реєстрацією № 629116 власником, яких є позивач. Знак для товарів та послуг охороняється відповідно до вимог національного законодавства України для товарів 7 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, зокрема для машин та апаратів для генерації стисненого повітря, вакууму та потоку, окрім іншого компресорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року порушено провадження у справі №910/8045/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014 року.

26.05.2014 року представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні по справі було оголошено перерву до 23.06.2014 року.

23.06.2014 року представником відповідача у судовому засіданні було надано відзив на позовну заяву від 23.06.2014 року.

У судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 01.07.14 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями правова охорона яких поширюється, зокрема, на територію України, а саме: № 629116 "KAESER Kompressoren" для товарів 7 класу МКТП; № 1017027 "Кaeser" для товарів 7 класу МКТП.

Судом враховано, що відповідно до п. 60 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року), у разі якщо суб'єкт підприємницької діяльності користується знаком, зареєстрованим відповідно до Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію знаків 1891 року (далі - Мадридська угода), з метою оцінки правомірності такого користування необхідно встановлювати, чи розповсюджується міжнародна реєстрація відповідного знака на Україну та щодо яких саме товарів і послуг відповідно до МКТП. Згідно із статтею 3ter Мадридської угоди заява про поширення охорони, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації, на країну, яка скористалася можливістю, що надається статтею 3bis, повинна бути спеціально зроблена в заявці, передбаченій у пункті (1) статті 3. Крім того, відповідно до статті 5 Мадридської угоди в країнах, де законодавство це передбачає, відомства, проінформовані Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про поширення охорони відповідно до статті 3ter, мають право заявити, що охорона не може бути надана цьому знаку на їх території. Така відмова може бути зроблена лише на умовах, які відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до знака, заявленого для національної реєстрації, та у строки, передбачені у пункті (2) статті 5 Мадридської угоди. Тому судовим інстанціям у розгляді справ слід встановлювати, чи направлялася така відмова, і якщо направлялася, то у які строки.

Відповідно до статті 4 Мадридської угоди з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

У ст. 4 Мадридської угоди зазначено, що з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Таке ж положення міститься і у ст. 4 Протоколу до Мадридської угоди, де зазначено, що з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень статей 3 і 3 ter, охорона знака в кожній зацікавленій Договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї Договірної сторони.

Зібрані у справі докази, а саме: відомості про внесення до Торгового реєстру Б5 міста Кобург Акціонерного товариства Кезер Компрессорен, свідчать про створення фірми «Кезер Компрессорен СЕ» шляхом зміни правової форми товариства Кезер Компрессорен АГ. При цьому Кезер Компрессорен АГ було занесено до Торгового реєстру 24.02.2012 року та зберігає свою ідентичність як Кезер Компрессорен СЕ. Таким чином, станом на дату подання позовної заяви Кезер Компрессорен СЕ є законним правонаступником Кезер Компрессорен СЕ, окрім іншого в частині права власності на знаки для товарів та послуг «Kaeser» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER Kompressoren» за міжнародною реєстрацією № 629116.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, відносяться, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

В ч. 3 ст. 434 Цивільного кодексу України вказано набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в встановленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 3 ст. 157 Господарського кодексу України також встановлено, що свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків її правомірного використання.

Згідно ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Використанням знака, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності (далі Постанова ВГСУ №12 від 17.10.2012 року) Роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

В матеріалах справи наявний протокол огляду і дослідження речових доказів, складений нотаріусом міста Москва ОСОБА_5 в порядку дослідження доказів та сторінки веб-сайту, що були досліджені і роздруковані, які приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Доводи відповідача наведені у відзиві не містять обґрунтованих мотивів для відхилення позовних вимог позивача та не підтверджуються належними доказами.

Здійснивши дослідження та аналіз вищезазначених доказів судом встановлено, що на сторінках веб-сайту http://www.proma.com.ua в розділі за електронною адресою: http://www.proma.com.ua/service/service.html використовуються позначення "KAESER Kompressoren", "Кaeser".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Суд враховує, що відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року із змінами і доповненнями, у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі таке. Загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

У частині другій статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.

Дослідивши витяг з міжнародного реєстру марок щодо знаку для товарів та послуг міжнародна реєстрація №629116, витяг з міжнародного реєстру марок щодо знаку для товарів та послуг міжнародна реєстрація №1017027, суд вважає, що позивач належним чином довів факт наявність у нього виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, що надає йому право звертатися до суду за їх захистом.

Дослідивши відзив на позовну заяву від 23.06.2014 року суд встановив, що веб-сайт proma.com.ua належить відповідачеві.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону позивачеві використовувати позначення «Kaeser», «KAESER Kompressoren» в тому числі в мережі Інтернет, зокрема на веб-сайті http://www.proma.com.ua є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому приписами частини другої наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, а також те, що спір в даній справі виникли внаслідок неправильних дій відповідача судовий збір в загальній сумі 1218,00 грн. покладається на відповідача

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 41, 42, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМА ПЛЮС» (Місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 4/6, приміщення 1, Ідентифікаційний код 38237795) використовувати позначення «Kaeser», «КAESER Kompessoren» в тому числі в мережі Інтернет, зокрема на веб-сайті http://www.proma.com.ua.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМА ПЛЮС» (Місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 4/6, приміщення 1, Ідентифікаційний код 38237795) на користь КЕЗЕР КОМПРЕССОРЕН CE (Карл-Кезер-Штрассе, 26, 96450 Кобург, Німеччина) 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп. ) судового збору.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 р.

Суддя Грєхова О.А.