Постанова

від 28.05.2014 по справі 804/5384/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. Справа № 804/5384/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБерднику С.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Лозовий О.А. Гребенюк О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Металлург» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622203 від 18.12.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК Металлург» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2013р. №0000622203 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на 18817,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4704,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 02.12.2013р. за висновками якого було встановлено заниження податку на додану вартість у квітні, серпні, жовтні 2012р. на загальну суму 18817 грн. внаслідок відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення позивачем операцій по ланцюгу з постачальником - ТОВ «Ферріт-Д», що на думку, податкового інспектора, є порушенням п.198.2, 198.3, 198.6 та п.201.1 ПК України. Позивач вважає, що оспорюване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки позивачем до перевірки були надані усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу №252 від 20.04.2012р., укладеного з ТОВ «Ферріт-Д» щодо придбання металопродукції, яка використовувалась позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, на час укладення договору сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач вважає, що висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що згідно до вимог ст.61 та 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів. Так, у ході проведення перевірки позивача за результатами аналізу товарно-транспортних накладних (ТТН) встановлено їх невідповідність вимогам чинного законодавства України, а саме: у ТТН відсутні відомості про пункт розвантаження товару, не вказаний номер подорожнього листа, відсутні посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка здала товар та особи, яка дозволила відпуск товару, виходячи з того, що ТТН є основним первинним документом на підставі якого здійснюється списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України. Також суб'єктом господарювання до перевірки не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника. Окрім того, податковою інспекцією складено акт перевірки ТОВ «Ферріт-Д» відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Ферріт-Д здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.05.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК Металлург» 24.02.1995р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Зоряний, буд.1, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 09.12.2013р., копією довідки статистики від 20.09.2012р. та копією статуту позивача (а.с. 94-112 том 1).

У період з 22.11.2013р. по 25.11.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №792 від 22.11.2013р., згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з податку на додану вартість ТОВ «НПК Металлург» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ферріт-Д» їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, серпень, жовтень 2012р. за результатами якої складено акт від 02.12.2013р. №1163/223/23020946 за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «НПК «Металлург», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «НПК Металлург» операцій по ланцюгу з постачальниками - ТОВ «Ферріт-Д»;

- порушення п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні, серпні, жовтень 2012р. на загальну суму 18817 грн. (а.с.7-22 том 1).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 18.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000622203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 23521,25 грн. за основним платежем - 18817 грн., за штрафними санкціями - 4704,25 грн. (а.с.23 том 1).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до органів державної податкової служби та за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення №0000622203 від 18.12.2013р. залишено без змін, що підтверджується відповідними рішеннями податкових органів, які наявні в матеріалах справи (а.с.36-57 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі неправомірних та необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 02.12.2013р., а факти реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом, вказаними в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які оформлені належним чином, були надані податковій інспекції до перевірки, але не були враховані з посиланням на акт перевірки контрагента позивача, що і стали підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки від 02.12.2013р. вбачається, що підставою для висновків щодо не реальності здійснення господарських операцій, здійснених позивачем по ланцюгу з постачальником ТОВ «Ферріт-Д» та заниження позивачем податку на додану вартість у квітні, серпні, жовтні 2012р. були висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська контрагента позивача - ТОВ «Фрріт-Д» щодо відсутності об'єкту оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році у зв'язку з чим податковим інспектором зроблені висновки про те, що угоди між позивачем та ТОВ «Феріт-Д» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед позивачем, а лише для збільшення податкового кредиту та дії позивача направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань та така направленість дій позивача не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування витрат та доходу від операцій ізТОВ «Феріт-Д» є поза межами господарської діяльності, і не може відображатися у податковому обліку підприємства. Також у акті зазначено, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «Феріт-Д» - ТОВ «НПК Металлург» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків (а.с.16-18, 21 том 1).

Однак, такі висновки податкового інспектора не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України.

Так, нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз вище зазначених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності ділової мети та відсутності доходу по окремих господарських операціях право платника податку на формування витрат та податкового кредиту, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту позивача виникає за двох умов, а саме: з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема, оптова торгівля металами та металевими рудами, механічне оброблення металевих виробів, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується даними копії довідки статистики від 20.09.2012р. та відомостями копії статуту позивача (а.с.97, 102 том 1).

У своїй діяльності позивач використовує офісне приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, б-р Зоряний, буд. 1 кв. 29 загальною площею 44,8 кв.м. та приміщення, розташоване у м. Дніпропетровську, вул. Героїв Сталінграду, 122, яке використовувалося для прийомки та зберігання придбаної металопродукції, що підтверджується змістом акту перевірки та договорами на виконання робіт щодо прийняття і зберігання металопродукції (а.с. 9, 119-125 том 1).

Окрім того, у штаті позивача у ІІ кварталі 2012р. перебувало 8 осіб, що підтверджується штатним розписом позивача станом на 02.01.2012р. (а.с.66 том 2).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ферріт-Д» щодо придбання у останнього металопродукції, який на момент здійснення господарської операції перебував зареєстрованим як юридична особа у Єдиному державного реєстрі та був платником ПДВ, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.68-71 том 2).

Так, між ТОВ «НПК Металлург» (покупцем) та ТОВ «Ферріт-Д» (продавцем) було укладено договір №252 від 20.04.2012р. за умовами якого продавець зобов'язувався продати, відвантажити металопродукцію згідно виставлених рахунків на умовах самовивозу(а.с.59 том 1).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копіями рахунків на оплату за товар, копіями накладних на отримання товару, копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копіями реєстрів довіреностей за спірний період, копіями сертифікатів якості, а також копіями платіжних доручень про оплату за придбаний товар у ТОВ «Ферріт-Д», де у складі вартості товару позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с.59-93 том 1, а.с.3-11 том 2).

Як свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зазначений придбаний у ТОВ «Ферріт-Д» товар був у подальшому проданий іншим підприємствам, а частина товару зберігалася на складі позивача, що також підтверджено і актом перевірки від 02.12.2013р. (а.с.11,119-232 том 1).

Також факт отримання позивачем доходу у спірний період, у тому числі і від вказаних операцій підтверджується показниками, відображеними у податкових деклараціях за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2012р. та за 2012р., копіями платіжних доручень про сплату податку на прибуток до бюджету (а.с.12-61 том 2).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні оформлені у відповідності до норм ст. 201 Податкового кодексу України, фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції здійсненої позивачем по правовідносинах з ТОВ «Ферріт-Д» та досліджені судом документи спростовують висновки, викладені податковим інспектором у акті перевірки від 02.12.2013р. і викладені всупереч повноваженням податкового інспектора, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу та його посадовим особам відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 02.12.2013р., він не містить будь-яких посилань на порушення, які вчинені саме позивачем і у чому вони полягають.

В той же час, податковим органом в основу встановленого порушення позивачем норм податкового законодавства України було покладено висновок акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Ферріт-Д» за яким було встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності вищевказаним контрагентом позивача у спірний період, у зв'язку з чим зроблені висновки, що наявні у позивача первинні документи не підтверджують факту здійснення операцій по ланцюгу постачання товару.

Проте, норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків - покупця товару на формування податкового кредиту та витрат від встановлення фактів відсутності реальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Ферріт-Д», а тому суд приходить до висновку, що покладення в основу акту перевірки позивача висновків акту перевірки контрагента позивача, є безпідставними та суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентом позивача, які викладені в акті перевірки від 02.12.2013р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Є неспроможними і доводи податкового інспектора у акті перевірки про те, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «Ферріт-Д» - ТОВ «НПК Металург» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на те, що вказані обставини не є підставами для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та нереальність господарської операції позивача щодо придбання металопродукції у ТОВ «Ферріт-Д» спростовуються вищенаведеними дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Ферріт-Д», оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків - покупця товару права на формування податкового кредиту за умови порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача, у даному випадку, ТОВ «Ферріт-Д».

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника відповідача щодо порушення позивачем порядку оформлення товарно-транспортної накладної, не надання до перевірки документів, які підтверджують якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника з огляду на те, що таких висновків зміст акту перевірки від 02.12.2013р. не містить.

Також не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного рішення і твердження податкового інспектора про те, що формування витрат та доходів від операцій із ТОВ «Ферріт-Д» здійснені поза межами здійснення господарської діяльності, оскільки вони спростовуються даними про види діяльності позивача, зокрема, щодо оптової торгівлі металами та металевими рудами, що наведені у довідці статистики від 20.09.2012р. (а.с.97 том 1).

Окрім того, слід зазначити, що за приписами ст. 198 ПК України визначено право платника податку на формування податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 02.12.2013р. доводи податкового інспектора щодо нереальності здійснення позивачем господарської операції по придбанню металопродукції у ТОВ «Ферріт-Д» є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням №57 від 10.04.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.(а.с.6 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Металлург» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622203 від 18.12.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000622203 від 18.12.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Металлург» (49107,м. Дніпропетровськ, Бульвар Зоряний, буд. 1 кв.29, код ЄДРПОУ 23020946) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. ( сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.06.2014р.

Суддя С.О. Конєва