Постанова

від 01.07.2014 по справі 826/17968/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Київ К/800/14226/14, К/800/16832/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Донця О.Є.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представників: Київської міжрегіональної митниці Вендоліни А.М., товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Груп" Щуки В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 826/17968/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Груп" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Груп" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: №100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р., №,100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; №100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; №100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; №100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р.; визнати заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, митне оформлення імпорту яких оформлювалося МД Товариства: №100270000/2013/226459 від 25.07.13р.; №100270000/2013/227179 від 06.08.13р.; №100270000/2013/227503 від 13.08.13р.; №100270000/2013/227772 від 20.08.13р.; №100270000/2013/227933 від 22.08.13р.; винести рішення про повернення позивачу, відповідно до ч.9 ст.55 МКУ та в порядку і в строки передбачені ст.ст.307,313 МКУ фінансових гарантій на загальну суму 32559 грн. 47 коп., сплачених позивачем для випуску у вільний обіг товарів. Зокрема фінансових гарантій, сплачених за випуск у вільний обіг товарів, оформлених за митні декларації: МД №100270000/2013/227503 від 13.08.13р. в сумі 17019,80 грн., МД №100270000/2013/227772 від 20.08.13р. в сумі 12548,16 грн., МД №100270000/2013/227933 від 22.08.13р. в сумі 2991,51 грн.; стягнути з Державного бюджету України відповідно до п.п.5 п.9 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та ст.27 Митного кодексу України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32456,77 грн. та митного збору у розмірі 9 904,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці Державної митної служби України №100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.; №100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; №100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; №100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; №100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "ТВК ГРУП" (м. Київ, вул. Пшенична, 8, ЄДРПОУ 34352717) надміру сплачені суми: податку на додану вартість у розмірі 57403,42 грн. та 17517,47 грн. митного збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів та зборів України, головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять, відповідно, скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та скасувати рішення судів в частині стягнення надміру сплачених сум податку на додану вартість і сум митного збору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Таким чином, з урахуванням вимог касаційних скарг рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог заявниками не оскаржуються.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Груп" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ГРУП" у липні і серпні 2013 року на підставі контракту №2/06/І від 25.08.2006 з InstalPlast Lask sp. z o.o. був імпортований товар в Україну. При митному оформленні Київською регіональною митницею Міністерства доходів та зборів України були винесені рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.; №100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; №100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; №100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; №100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р. За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 57403,42 грн. з податку на додану вартість в бік збільшення та 17517,47 грн. оплата мита також в бік збільшення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Київська регіональна митниця Міністерства доходів та зборів України, приймаючи спірні рішення про корегування митної вартості товарів, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла упереджено, не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, у зв'язку з чим нею неправомірно видані спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а при коригуванні митної вартості товарів порушила послідовність застосування методів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів: №,№ 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.; 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р., винесених М/п "Столичний" Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у випадку не подання декларантом в установлений строк всіх додаткових документів, митна вартість товарів повинна визначатися митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані відповідачу усі наявні й нього документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, окрім банківських документів, які на момент митного оформлення не були оплачені позивачем, імпортна ліцензія відсутня (декларований товар не потребує ліцензування), страхові документи (страхування вантажу відсутнє). Фактичною підставою для витребування документів згідно ч.3. ст. 53 МКУ стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом 121 "Перевірка правильності визначення митної вартості".

За таких обставин вірним є висновок судів щодо відсутності у митного органу підстав для додаткового витребування згідно ч.3. ст.53 МКУ у позивача документів, оскільки вказана підстава не передбачена змістом зазначеної норми МКУ. А наявність тих підстав, які передбачені вказаною 3 частиною ст.53 МКУ відповідачем не зафіксована належним чином.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на вимогу відповідача додаткові документи позивачем були надані.

Відмовляючи у митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митний орган розбіжностями в документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України визначив:

у рішенні № 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі транспортування;

у рішенні № 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі транспортування та виконання умов зовнішньоекономічної діяльності;

у рішенні № 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі);

у рішенні № 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі);

у рішенні - № 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р. документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі).

До зазначених висновків митний орган пройшов через те, що наданий декларантом договір на транспортне обслуговування від 05.01.2011 року №050/2011-1ТВК не засвідчений підписом перевізника, декларантом не надані заявки на перевезення, які є невід'ємною частиною вказаного договору, наявна розбіжність цін в прайс-листах виробника та інвойсах, наданих декларантом. При цьому, конкретизація цих обставин в товарних позиціях відповідачем не наведена.

Судами було встановлено, що позивачем підтверджена наявність в нього оригіналу примірника договору на перевезення від 05.01.2011 року №050/2011-1ТВК та до нього додаткової угоди №1 від 3 січня 2013 року, які підписані перевізником належним чином. Крім того, у позивача наявні відповідні довідки транспортних витрат із зазначенням номерів транспортних засобів якими здійснювалися вантажі перевезення та відомості про які вказані у графі 18 відповідної ВМД, а також акти здачі виконаних робіт щодо перевезення №№175,183,186,193, 195 які надавалися з листом від 07.10.2013 року вих. номер 0072/1/2013.

Із зазначеного вбачається, що висновки митного органу стосовно недоліків транспортних документів, при врахуванні їх в сукупності є не обґрунтованими, оскільки зазначені недоліки не є такими, що мають розбіжності між собою або містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, згідно положень ч.6. ст. 54 МКУ.

Відносно ненадання позивачем заявок на перевезення, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що в оскаржуваних рішеннях відсутній розкритий зміст недоліків транспортних документів позивача, які останній міг би усунути в порядку ч.8 ст. 53 МКУ. Проте позивачем були надані відповідачу акти здачі-приймання робіт щодо транспортних послуг, які містять обставини, необхідні для визначення і підтвердження такої складової митної вартості, як витрат на перевезення.

При цьому судами попередніх інстанцій перевірялася та не встановлена наявність розбіжностей відомостей в прайс-листах та інвойсах декларанта відносно різниці цін про яку зазначає митний орган. Разом із тим, відповідачем не зазначено, які саме інвойси та прайс-листи мають розбіжності.

Зі змісту ст.53 МКУ вбачається, що відомості прайс-листів повинні оцінюватися комплексно з іншими документами, неупереджено та розсудливо, в тій мірі і межах, відносно наявних в них відомостей, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи.

Враховуючи наведене судами першої та апеляційної інстанції встановлена відсутність розбіжностей у поданих до розмитнення документах, а виходячи з цього і відсутність витребування додаткових документів.

Виходячи з наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці Державної митної служби України є обґрунтованим, таким, що відповідають нормам матеріального та процесуального права і підстав для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "ТВК ГРУП" (м. Київ, вул. Пшенична, 8, ЄДРПОУ 34352717) надміру сплачені суми: податку на додану вартість у розмірі 57403,42 грн. та 17517,47 грн. митного збору. з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України задовольнити частково.

Касаційну скаргу головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року змінити, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "ТВК ГРУП" (м. Київ, вул. Пшенична, 8, ЄДРПОУ 34352717) надміру сплачені суми: податку на додану вартість у розмірі 57403,42 грн. та 17517,47 грн. митного збору. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: