Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а/0570/15049/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15049/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі Заднепровської В.О.,

за участю представників сторін

від позивача: Паламарчук Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 536240,00 грн.,-

встановив:

Позивач, Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 536240,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що станом на 05 листопада 2012 року відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 536240,00 грн., яка виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №000017204. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визначені ПК України, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені законом строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу. Позивачем відповідачу було вручено податкову вимогу №3595 від 16 жовтня 2012 року.

Податковий борг відповідачем до теперішнього часу не погашено, що суперечить ст. 67 Конституції України, у зв'язку з чим просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 536240,00 грн., код платежу 21080900, отримувач Державний бюджет УДКС у м.Сніжне ГУДКСУ у Донецькій області, банк отримувач ГУДКУ в Донецькій області, МФО - 834016, ОКПО - 38024012, розрахунковий рахунок 31115104700078.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи без його участі. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Також, відповідач надав до суду заперечення, в якому звертає увагу суду на те, що вона не згодна з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року по справі №2а/0570/10374/2012. Сума штрафу нарахована суб'єктивно у зв'язку з тим, що реальна вартість неврахованих товарів значно нижча, тому що вартість квитків змінювалась в меншу сторону, частина квитків була запрошеннями.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7), перебуває на податковому обліку в Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 03 лютого 2012 року за №16294, що підтверджено довідкою про взяття на облік ф.4-ОПП від 26 жовтня 2012 року №1100/18-1-014-18 (а.с.9).

Судом встановлено, що 26 березня 2012 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведена перевірка господарської одиниці - каса палацу культури "ІНФОРМАЦІЯ_1", за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання - відповідача, за адресою: АДРЕСА_1, наслідки якої викладені в акті фактичної перевірки від 26 березня 2012 року № 001/05/19/22/НОМЕР_1.

За висновками вищенаведеного акту перевірки 27 липня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000172204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 536240 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, яке було отримано особисто відповідачем 27 липня 2012 року, про що є відмітка на корінці рішення (а.с.11). Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в судовому порядку. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені позову до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області державної податкової служби про скасування податкового повідомленні-рішення від 27 липня 2012 року №0000172204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 536240,00 грн. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на незгідність з вищевказаною постановою від 13 вересня 2012 року.

Відповідно до п. 1, 2, 12 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані::

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 зазначеного Закону, за порушення вимог цього Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач в своїх запереченнях до позовної заяви зазначає, що реальна вартість необлікованих товарів значно нижча, тому що вартість квитків змінювалась в меншу сторону, частина квитків була запрошеннями, однак належних доказів цього відповідач не надає.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Тому, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2012 року за №0000172204 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 нараховано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 536240,00 гривень, що відповідає вимогам статті 20 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до статті 25 вищевказаного закону, суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 кодексу визначає грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу було надіслано податкову вимогу форми «Ф» №3595 від 16 жовтня 2012 року, яку відповідач особисто отримав 19 жовтня 2012 року, про що є відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8)

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 цього кодексу орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Керуючись п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 536240,00 грн. - задовольнити.

Стягнути кошти з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 536240,00 грн., код платежу 21080900, отримувач Державний бюджет УДКС у м.Сніжне ГУ ДКСУ у Донецькій області, банк отримувач ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО - 834016, ОКПО - 38024012, розрахунковий рахунок 31115104700078.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 грудня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанова у повному обсязі складена 07 липня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.